Від ідеї до патенту: як вихованці Київської МАН працюють над винаходами

«Діти не бояться великих викликів, вони хочуть змінювати світ!»
Вже понад 20 років Олег Козленко допомагає вихованцям Київської малої академії наук знайти себе в науці та техніці.
«Ми стали тією організацією, яка підтримала дітей, для яких шкільної програми замало», — каже викладач «Вечірньому Києву».
Пан Козленко — керівник секцій «Технології виробництва» й «Аерокосмічна техніка та оборонні технології» Київської МАН, завідувач наукової лабораторії кріогенної техніки Фізико-математичного факультету КПІ імені Ігоря Сікорського, заслужений вчитель України.

«Якщо я щось роблю, то стараюся викладатись на максимум. Для мене важливо працювати з кожною дитиною, аби допомогти їй розвиватися. Вони нерідко звертаються до мене навіть уночі чи у вихідний, шукаючи підтримки», — продовжує викладач.
Проєкти вихованців Олега Козленка максимально різні — від розробки індукційних генераторів для вітряків до мобільних укриттів. Хоча й не всі деталі можна розголошувати, але наставник ділиться, що у них вже є патенти, передані державі.
За словами співрозмовника, діти часто мають новаторські ідеї на відміну від деяких досвідчених фахівців.
«У них є мотивація та рішучість. Діти не сприймають компромісів або невизначеності, вони чітко розуміють, що таке війна і чому важливо діяти зараз. Діти не бояться великих викликів, вони хочуть змінювати світ!» — запевняє він.


Власне, нижче розповідаємо про проєкти дітей під керівництвом Олега Козленка. Їхнє свіже мислення дозволяє знаходити нестандартні підходи до складних завдань. Часто такі юні дослідники перетворюють повсякденні предмети на корисні винаходи, зберігаючи простоту й ефективність.
ДОСТУПНЕ МОБІЛЬНЕ УКРИТТЯ
Богдан Коваль — десятикласник Політехнічного ліцею НТУУ «КПІ», який розробляє унікальний проєкт мобільного сховища. Його інноваційна конструкція виготовлена з металу, має компактний дизайн і легко розкладається. Сховище здатне вмістити до 16 осіб, що робить його практичним рішенням для екстрених ситуацій.

«Ми створили конструкцію мобільного сховища, що складається з металу, оскільки бетонні аналоги важко утилізуються, а метал можна переробити або просто скласти на складі», — пояснює Богдан.
За словами хлопця, сховище має 16 метрів завдовжки та 2,25 метра заввишки. Його можна легко транспортувати за допомогою вантажівки і крану, а для кращого комфорту всередині передбачені теплоізоляційні панелі та можливість встановлення сонячних панелей для енергозабезпечення.
«Взимку можна буде використовувати теплові панелі, а також організувати освітлення за допомогою ламп», — додає він.
Ідея створити таке сховище виникла у Богдана під час написання курсової роботи. Він зрозумів, що в Україні є багато шкіл, де немає достатньо захисту від обстрілів, і мобільні сховищі слугували б швидким і дешевим рішенням у даній ситуації.
«Близько 30% шкіл не мають мобільних сховищ, і через це діти не можуть нормально навчатися під час тривог», — зазначає Коваль.


На сьогоднішній день Богдан подав заявку на патент для свого проєкту і наразі працює над удосконаленням конструкції.
«Ми застосували подвійні стінки з можливістю заповнення простору між ними піском або водою для кращого поглинання удару», — уточнює він.
Проєкт Богдана має потенціал для подальшого розвитку, і, можливо, він зможе допомогти не тільки в Україні, але й в інших країнах.
ПОРИСТИЙ МЕТАЛ, ЩО ЗБЕРЕЖЕ ЖИТТЯ
Ще одна учениця Київської МАН під керівництвом Олега Козленка — Анастасія Мініцька. 18-річна дівчина — студентка Київського політехнічного інституту, яка навчається на спеціальності «Кібербезпека».
Її проєкт про створення легких, але міцних матеріалів, які можуть використовуватися у військовій і цивільній сферах.

«Ідея створити щось корисне виникла після початку повномасштабного вторгнення. Я тоді вже навчалася у Малій академії наук. Спочатку було важко, все здавалося туманним, але я зрозуміла, що найкращий спосіб допомогти — це зайнятися наукою, яка мене завжди цікавила», — розповідає Анастасія.
Під керівництвом викладачів і наставників у Київській МАН вона почала працювати над проєктом, спрямованим на підвищення міцності й ударостійкості матеріалів.
«Ми зробили матеріал із пористого алюмінію, заповнивши його пори полімером, — пояснює студентка. — Це дозволило отримати поєднання легкості та міцності. Наприклад, у порівнянні зі звичайним алюмінієм наш матеріал легший і пластичніший, але водночас більш ударостійкий».
Матеріал може використовуватися для створення бронежилетів, захисних конструкцій чи навіть мобільних укриттів.
«Його можна застосовувати у військових цілях, як додатковий захист у бронежилетах, — зазначає Анастасія. — Коли куля потрапляє в цей матеріал, пори сплющуються, поглинаючи енергію удару».
Окрім військових застосувань, Анастасія бачить перспективу використання матеріалу для створення легких переносних укриттів: «Це може бути щось на кшталт мобільних захисних зупинок. У таких конструкціях алюміній забезпечує легкість, а полімер додає міцності».


Проєкт має великий потенціал і вже отримав схвалення від експертів.
«Наша розробка націлена на практичне застосування, — підкреслює Анастасія. — Це не лише теоретичні роздуми, а реальний крок до створення ефективних і зручних рішень для сучасних викликів».
На сьогодні експерименти тривають. «Ми тестували матеріал на стиснення, але плануємо перейти до практичних випробувань із реальними вибухами. Також хочемо досліджувати інші можливі наповнювачі», — ділиться своїми планами Анастасія.
Окрім технічних досягнень, навчання у Київській МАН допомогло Анастасії здобути впевненість у собі: «Коли я вперше виступала на захисті, було дуже лячно, але зараз я стала більш відкритою і готовою до виступів. Це величезний досвід, за який я дуже вдячна».
Анастасія вже представила свою розробку на кількох міжнародних виставках.
«Перша виставка, в якій я брала участь, відбулася в Хорватії — це було міжнародне шоу інновацій „INOVA“, я отримала золоту нагороду. Друга виставка відбулася в Тайвані у грудні. Це було надзвичайно цікаво — побачити не лише інші проєкти, але й познайомитися з культурою, яка відрізняється від нашої», — резюмує вона.
Попри юний вік, Мініцька вже має чіткі плани на майбутнє. Вона прагне розвивати свої розробки й продовжувати навчання в галузі кібербезпеки.
ГЕНЕРАТОР ДЛЯ ВІТРЯКА
Олексій Знаковський, учень 11 класу Політехнічного ліцею НТУУ «КПІ» в Київській МАН займається індукційним генератором для вітряків. Йому 17 років, і проєкт, за його словами, вже має практичне втілення.

«Я можу навіть показати установку», — зазначає він із впевненістю.
Основна ідея проєкту Олексія полягає у створенні більш ефективного генератора, який можна використовувати для гідротурбін, вітряків або механічних генераторів.
«Це невелика установка, яка може підвищити ефективність в екологічній сфері», — розʼяснює він. — Генератор розроблений так, щоб збільшити потужність виділеної енергії на кілька відсотків.
Наприклад, уявіть собі ліхтарик. Ви його обертаєте — і отримуєте світло. Але тут усе складніше: на вітряках моя установка дозволяє використовувати магніти для отримання додаткової енергії».
Олексій пояснює принцип роботи пристрою простими словами, щоб це було зрозуміло навіть людям без технічної освіти: «Є циліндр, на якому намотані мідні витки. Чим більше витків, тим краще — у моєму випадку їх понад 5 тисяч. Всередині циліндра розташовані магніти, які переміщуються, створюючи зміну кута магнітної сили.
Коли магніти рухаються, виникає напруга на витках. Потім цю напругу перетворює інвертор, щоб її можна було використовувати у звичайних електромережах».


У конструкції також передбачено амортизацію, яка зменшує опір руху магнітів, що підвищує загальну ефективність.
Олексій вважає, що його розробка може бути корисною в умовах дефіциту електроенергії.
«Уявіть, що вітряк із моїм генератором виробляє більше енергії, ніж звичайний. Це може допомогти забезпечити додаткове джерело світла чи живлення для побутових потреб», — продовжує хлопець.
Олексій сподівається, що його генератор знайде практичне застосування не лише в Україні, а й за її межами.
***
Раніше «Вечірній Київ» розповідав про десятикласника зі столичного ліцею Михайла Мельниченка. Хлопець досліджує можливості використання технологій 3-Д друку і працює над ендопротезуванням колінного суглоба. Вдосконалений учнем Київської МАН протез буде більш надійний та ефективний у використанні.
Даша ГРИШИНА, фото Олексія САМСОНОВА, «Вечірній Київ»