«Ми навчилися жити та працювати в умовах війни», — Кирило Кашліков про підсумки 2024 року для київського театру Лесі Українки

З приходом у грудні 2022 року нового керівника Театр Лесі Українки стрімко оновлюється.

Це стосується не лише репертуару (більшість вистав — всі ті, що російською мовою чи за творами російських письменників — після початку повномасштабного вторгнення зняли), а й нової айдентики та залучення запрошених, а також молодих режисерів (у межах проєкту «Пошук»).

Прем’єри 2024 року: «Танго» (реж. Олександр Степанцов за твором Славомира Мрожека), «Вечеря з диваком» (реж. Олександр Степанцов за твором Френсіса Вебера), «Хвиля» (реж. Юрій Дяк за мотивами однойменного роману Тода Штрассера), «За зачиненими дверима» (реж. Юлія Лобановська за твором Жана-Поля Сартра), «Пральня» (реж. Олександра Кравченко за п’єсою Марші Норман), «Фальшивка» (режисер Євген Щербань за п’єсою Ніла Лабюта), «Соло для ударних…» (реж. Валентин Козьменко-Делінде за п’єсою Освальда Заградника), «Отелло» (реж. Давид Петросян за трагедією Шекспіра), «Сеанс 13» (реж. Ольга Узун за власним твором), «Палаючи у пітьмі» (реж. Олексій Лісовець за п’єсою Антоніо Буеро Вальєхо), «Блискуча ідея» (реж. Максим Нікітін за твором Себастьєна Кастро), «Полковник і птахи» (реж. Андріюс Дарела за п’єсою Христо Бойчева), «Острів скарбів» (реж. Ольга Гаврилюк за твором Роберта Луїса Стівенсона у адаптації Брайоні Лавері), «Стефаник. Новели» (реж. Євген Храмцов за творами Василя Стефаника), «Поромник» (реж. Кирило Кашліков за п’єсою Джеза Баттерворта), «Мина Мазайло» (реж. Віталій Гавура).

Про те, чим відзначився 2024 рік для закладу, «Вечірній Київ» поспілкувався з генеральним директором-художнім керівником Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки Кирилом Кашліковим.

— Яким був 2024 рік для театру?

— Звісно, рік був складний, але нам не можна втомлюватись. Найважче зараз на фронті, саме там відбуваються найважливіші події. Ми вже навчилися жити та працювати в умовах війни. Не плануємо на тривалий час, але й не коригуємо своє життя під застосунок «Тривога».

Вважаю, у нас з 24 лютого 2022 року йде один воєнний сезон. Те, що відбувається на театральному просторі, на мій погляд, є воєнним ренесансом. Йде процес формування українського сучасного театру, народження якісно нового, пошук форм, сенсів. І важливо, що театр не відірваний від суспільства, має комунікацію з глядачем.

— Що ви вважаєте досягненням року?

— У нашого театру ситуація особлива, адже у 2022 році ми майже повністю втратили репертуар. І головним завданням було вижити, зберегти театр, створити новий репертуар. Досягненням року є те, що ми змогли за ці 2,5-3 роки вибудувати такий репертуар, який дав нам можливість економічно, фінансово вистояти.

Станом на сьогодні ми нарешті повернули колектив на повний робочий день завдяки тому, що новий репертуар став працювати. Театр вийшов на свій «доковідний» відсоток заповненості зали — 82-87%, і це дуже високі показники. Публіка змінилася, мені здається, стало більше приходити молоді.

— Що б ви назвали головним викликом року?

— Викликом року став пошук розуміння, так би мовити, місця Театру імені Лесі Українки на театральній мапі України. Ми практично сформулювали стратегію, яким театром хочемо бути.

Театр майбутнього — це не лише популяризація української культурної доктрини, але й вивчення досвіду інших європейських країн та залучення художнього досвіду колег. Ми відкриті до міжнародної співпраці, до творчого взаємообміну.

— Розкажіть про репертуарну політику та співпрацю з режисерами.

— З одного боку хочемо братися за велику українську драматургію, яку треба ставити на дуже високому рівні. І ми шукаємо митців в Україні, які зможуть працювати з цією темою, з українською ідентичністю.

З іншого, прагнемо, щоб до нас приїжджали найкращі представники світового театру і робили тут такі сучасні постановки, яких ми взагалі не бачили. Але важливо, щоб ці люди, маючи досвід і уміння, мали громадянську позицію, розуміли, куди та навіщо вони їдуть, що це не просто робота за контрактом.

У цьому напрямку подією для театру став візит польського режисера Ґжеґожа Яжини. Він сказав: «Я поставлю виставу в Україні, це моя місія». Хоча у нього все розписано вже на 5 років вперед. Тож з Яжиною вже є попередні домовленості, тривають перемовини ще з двома режисерами світового рівня. Хочу, щоб один з них поставив в нашому театрі «Лісову пісню» Лесі Українки, гадаю, погляд ззовні буде цікавим. І вже є режисер, який над цим думає.

Разом з тим шукаємо молодих, активних, прогресивних режисерів. Маємо два малих майданчики, і один з них — «Сцену під дахом» — вже другий рік поспіль віддаємо для проєкту «Пошук». Для потенційно цікавих молодих режисерів, які мають можливість проявитися, зробити свою виставу. Так, у грудні у межах цього проєкту відбулася прем’єра «Мина Мазайла» за Миколою Кулішем, яку поставив Віталій Гавура.

— Поділіться планами на 2025 рік. Які нові постановки готуєте глядачам?

— На 2025 рік також плануємо багато прем’єр. У січні представимо «Трамвай «Жадання» за Теннессі Вільямсом від режисерки Олени Щурської. Наш актор Євген Лунченко наразі працює над п’єсою Амелі Нотомб «Косметика ворога», а Олександр Кобзар розпочав репетиції дебютної вистави «Брати» за власною інсценівкою (прем’єру запланована на весну). У квітні польський режисер Радек Степінь випускає виставу «Благальниці» за Евріпідом.

Є домовленості з Іваном Уривським про постановку «Землі» Ольги Кобилянської (прем’єру заплановано на липень) та Дмитром Богомазовим, що планує ставити п’єсу Ліона Фейхтвангера «Джулія Фарнезе». Триває підготовчий етап проєкту під робочою назвою «Дім» у постановці Андрія Жолдака. А наприкінці 2025 року Ґжеґож Яжина розпочне роботу над виставою за творами Лесі Українки, Сартра Евріпіда та Есхіла. Назва дуже цікава, але поки що її не розголошуємо.

У рамках проєкту «Пошук» відбудуться прем’єри вистав «Ліфт» за п’єсою лауреата Нобелівської премії з літератури Гарольда Пінтера (режисер Михайло Ганєв) та «Талан» за драмою Михайла Старицького (режисер Микола Бабин).

Читайте також:

• Прем’єри, досягнення, виклики: як працювали київські театри у 2024 році. «Вечірній Київ» розповідає про театральні тренди та важливі явища минулого року.
• Театральний січень: які вистави покажуть у столиці. Київські театри продовжують сезон та готують прем’єри.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»