Військова мама: у столичному театрі покажуть виставу за п’єсою ветеранки
Ця вистава розпочинає спільний проєкт Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра та Театру Ветеранів «Лівий, ++».
21 грудня на малій сцені відбудеться премʼєра вистави «Військова мама». Текст написала ветеранка Аліна Сарнацька, а втілюють цю історію ветерани, боєць з ампутацією та професійні актори.
Ініціатором проєкту виступив актор та військовослужбовець Максим Девізоров.
«Як тільки в мене на службі зайшла розмова про запуск театральної лабораторії для ветеранів, в рамках якої воїнів навчатимуть створювати драматургію та грати на сцені, я подумав як нам обʼєднати зусилля з рідним лівим берегом? Олеся Жураківська коли почула цю ідею, сказала: «Ну нарешті! Я ж стільки років кажу полковнику Дмитрашківському (мій командир, керівник «ТРО Медіа») що ми мусимо зробити щось разом! — пригадує Максим. — Я й не сумнівався, що все вийде, оскільки в нашому театрі розуміють і підтримують акторів, що стали військовими, й так само готові піти назустріч військовим, які виявили бажання спробувати себе в ролі акторів! Ще з 2014 року у нас діє програма за якою військові безкоштовно можуть відвідувати вистави.
Що ж стосується спільної творчості — то наша ініціатива сприяє не лише реабілітації воїнів через мистецтво, а й збагачує театральне середовище унікальними досвідами й історіями. Така співпраця допомагатиме ветеранам знайти новий сенс у житті, долаючи наслідки травм і створюючи нові цінні звʼязки з людьми, що також прагнуть розуміння і глибини».
За його словами, глядачі вистави отримають нагоду пережити глибокі, справжні емоції, наближаючись до розуміння хто вони — ті, кого ми звикли називати героями, але за кожним з яких стоїть своя унікальна історія втрат і перемог. І зможуть вкотре зрозуміти, що ті герої мало чим відрізняються від них. Оскільки всі ми — одне ціле.
Авторкою п’єси є Аліна Сарнацька. До повномасштабної війни вона була менеджеркою правозахисної організації та займалася протидією домашньому насильству. Служила в армії з березня 2022 року як старший бойовий медик роти вогневої підтримки, в піхоті. Зараз демобілізована. Цього року перемогла у двох драматургічних конкурсах та одному письменницькому.
Вперше «Військова мама» була представлена у форматі перформативного читання на Фестивалі перших п’єс у межах проєкту «Театр ветеранів». У драматургічних текстах військові та ветерани мали змогу розповісти свої історії, поділитись переживаннями та отриманим досвідом на фронті. А 14 та 15 грудня «Військова мама» була показана на сцені Театру драматургів.
«Я все життя вчилась писати, в тому числі по книжках та на курсах. Це дуже допомогло мені під час повномасштабної війни залучати аудиторію в соціальних мережах і таким чином забезпечувати свій підрозділ всім необхідним. Влітку я побачила в фейсбуці можливість вчитись в школі драматургії для ветеранів, — пригадує драматургиня Аліна Сарнацька. — На війні я зрозуміла, що потрібно більше зосередитись на важливих речах в житті, окрім роботи. Я хочу писати книжки та більше спілкуватись з близькими людьми. Тому я вирішила спробувати приєднатися до цієї школи, мені дуже хотілось навчатись письменництву, будь-яким чином.
Я написала дві пʼєси і одну з них поставив на сцені чудовий кінорежисер Олександр Ткачук з командою дивовижних акторів. Як на мене, йому вдалось зробити щиру і чесну виставу».
«Військова мама» про вибір, біль і людяність під час війни. У центрі розповіді жінка-медик, яка рятує життя своїх побратимів, але мусить жертвувати найціннішим — вихованням дитини. Ця вистава — голос війни та нагадування, що вибір є завжди.
«Найперше мені сподобалась структура: добре пропрацьовані сцени, присутні чіткі різнопланові герої, які є збірними образами військових, багато правдивих діалогів і сильні монологи, жива мова, доречна нецензурна лексика, реальність ситуацій, — поділився режисер Олександр Ткачук. — Мені все відгукнулось і зачепило, бо я теж військовий і пережив подібний досвід на фронті».
За його словами від читки до вистави п’єса збільшилась, додалось більше гумору і певного абсурду нашої реальності.
«Найголовніше для мене, що зібралась неймовірна команда акторів, військових і ветеранів, які дуже вдумливо вжились в ролі. Парадоксально, але факт у більшості випадків: військових грають цивільні, а цивільні — військових. Але глядач цього не розрізняє, і це круто, — зазначив режисер. — Я намагався створити максимально документальну історію, аби занурити глядача в атмосферу війни. Акторську подачу тексту спростили до військо-побутового рівня, а разом із камерною сценою це дало ефект перебування поруч в бліндажі. Плюс світло та музичне оформлення зробило свою справу.
Ця вистава для глядачів, які переживали подібний досвід, для тих хто має близьких, що воюють чи воювали. Ну і звісно для тих, хто дуже хоче не помічати війни, але вистава тонко нагадає, що цього робити не варто».
Нагадаємо, на початку 2025 року Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра стане доступнішим для глядачів із числа маломобільних груп — у ньому встановлять ліфт.
У закладі вже облаштували вуличні сходи, встановили поручні з іржостійкої сталі на вуличних сходах, розширили пройми двох вхідних дверей, побудували пандус і поручні вздовж нього, встановили кнопку для виклику персоналу та двері, що відчиняються автоматично.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»