У столиці відбулася дискусія про музейні цінності на окупованих територіях: що обговорювали

На початку грудня у Києві відбулася відкрита панельна дискусія «Чи можливо повернути вкрадене мистецтво? Українські музеї в російській окупації», організований креативною агенцією linza agency в межах проєкту «Музей вкраденого мистецтва» у співпраці з Фондом імені Гайнріха Бьолля, Бюро Київ-Україна.

Захід об’єднав провідних експертів у сфері музейної справи та діячів культури для обговорення важливих питань збереження та повернення культурної спадщини України, що наразі зазнає непоправних втрат від злочинних дій російської федерації.

Перша частина дискусії була присвячена актуальним питанням деколонізації, які в час російсько-української війни набувають особливого значення.

У ній взяли участь представники державних та міжнародних організацій, які у своїх виступах поділилися власним досвідом впровадження деколонізаційних практик під час війни, що триває. Спікери розповіли про роботу зі сприйняттям української культури у світі, збереженням і меморіалізацією культурної спадщини, яку вже знищила росія або яка перебуває під загрозою знищення.

«Деколонізація стає ключовим напрямом діяльності культурних інституцій у всьому світі. З початку російської агресії у 2014 році, а особливо нині, під час повномасштабної війни, деколонізаційні процеси активно відбуваються і в Україні», — наголосили учасники дискусії.

Ірина Шум, заступниця директора Департаменту публічної дипломатії та комунікацій МЗС України, розповіла, як дипломати міністерства комунікують про українську культуру із партнерами, та поділилась власним багаторічним досвідом налагодження звʼязків у Німеччині.

«Ми створюємо новий дискурс, у якому українська культура займає своє справжнє місце у світовій спадщині. Наша мета — змінити російські імперські наративи, які десятиліттями домінували в музеях. Ця робота важлива не тільки для України, але і для всього світу, який прагне правди», — зауважила у своєму виступі Ірина Шум.

Тетяна Філевська, креативна директорка Українського інституту, поділилася досвідом впровадження деколонізаційних практик та розповіла про розробку посібника з деколонізації для світових культурних інституцій про Україну.

«Це видання — це наш перший крок до впізнаваності української культури у світі. Він містить інструменти й знання, які допоможуть міжнародним музеям працювати з нашою спадщиною. Разом із цим документом ми створюємо спільноту адвокатів культури, які стануть голосом України в усьому світі», — зауважила у своєму виступі Тетяна Філевська.

Також спікерки обговорили такі актуальні теми, як проєкти у сфері деколонізації та перспективи розвитку взаємодії з різними світовими інституціями для переосмислення української культурної спадщини.

Друга частина дискусії була присвячена різним аспектам та можливостям притягнення російської федерації до міжнародної відповідальності за знищення та викрадення українських культурних цінностей.

Мілена Чорна, голова ГО «Українська асоціація музеїв», представила масштаби втрат української культурної спадщини в період війни. А чинна директорка Херсонського обласного художнього музею ім. Олексія Шовкуненка Аліна Доценко розповіла про катастрофічні масштаби втрат в умовах окупації.

Вона розповіла, що до 2022 року колекція Херсонського художнього музею імені Олексія Шовкуненка налічувала понад 13 тисяч творів мистецтва. Там зберігалися мистецькі роботи українських та закордонних авторів: живопис, графіка, ікони, гобелени, предмети побуту та витвори народного мистецтва.

Зокрема, серед найбільш цінних експонатів Музею Шовкуненка були роботи Івана Айвазовського, Олексія Шовкуненка, Миколи Пимоненка, Августа фон Байєра та ікони «Юрій Змієборець зі святими апостолами Петром і Павлом», «Богородиця Вгамуй мої печалі» та інші.

Восени 2022 року, невдовзі після відступу російських загарбників з міста, вони завезли в музей десятки людей, які винесли твори мистецтва та організаційну техніку.

Тоді ж переважна більшість колекції, зокрема найцінніші експонати XVII-XIX століття були вивезені до Криму, але Аліна Доценко припускає, що їх могли згодом вивезти до росії.

На думку посадовиці, це далеко не єдиний приклад розграбування культурних цінностей на тимчасово окупованих територіях, тож не слід це вважати окремими випадками чи спонтанними діями російських окупантів. Країна агресорка здійснює систематичні злочини, намагаючись знищити її культуру та ідентичність.

«Вирізані з рам шедеври — яскравий приклад воєнних злочинів проти культури. Окупанти систематично знищували й грабували наші музеї, залишаючи після себе лише уламки. Це нагадування про те, що кожен експонат — не лише артефакт, але й символ нашої історії», — розповідає пані Аліна.

Також директорка загадала, як виїжджаючи з окупованої території, їй вдалося вивезти з собою весь цифровий архів музею. Зараз ці матеріали допомагають експертами у роботи над ідентифікацією втрачених цінностей та їхньому пошуку.

Останньою спікеркою панельної дискусії стала Галина Чижик, виконавча директорка Товариства Рафаеля Лемкіна. У своєму виступі вона проаналізувала юридичні механізми притягнення до відповідальності за культурний геноцид, підкресливши важливість документування подібних злочинів проти української спадщини.

«Без чіткої документації ми ризикуємо назавжди втратити свідчення про наші культурні скарби. Правові механізми повернення викрадених артефактів вимагають точних даних, яких часто бракує через хаос воєнного часу. Саме тому документування має стати нашим головним інструментом боротьби», — зазначила Галина Чижик.

Наприкінці події, учасники підкреслили, що повернення викрадених культурних цінностей потребує консолідації зусиль української та міжнародної спільноти, зокрема об’єднання зусиль державного сектору та культурних інституцій, активного залучення міжнародної спільноти та посилення інформаційної кампанії щодо злочинів проти української культурної спадщини.

До теми: Війна та культурна спадщина: інтерв’ю з захисником українських пам’яток та військовим ЗСУ Кирилом Кобцевим.

Світлини для публікації надані організаторами події.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»