У Києві та ще шести країнах світу одночасно відбулася прем’єра VR-вистави «Книги Якова»
Актори втілювали пророка Якова та його бабусю Єнту — в реальному часі та перебуваючи у віртуальних окулярах, а глядачі у залах різних міст спостерігали за мультикультурним та мультиреальним дійством.
Міжнародний театральний проєкт «Books of Jacob» (Книги Якова) був організований легендарним експериментальним театром La MaMa, платформою CultureHub і Польським інститутом у Нью-Йорку.
Він об’єднав містичний текст, театральне мистецтво та технології віртуальної реальності, а також акторів та глядачів в семи країнах світу: Україні, США, Польщі, Сербії, Грузії, Казахстані та Греції.
Концепцію вистави, режисуру і VR-дизайн зробив польський театральний режисер Кшиштоф Гарбачевський, який експериментує з поєднанням театру і технологій. Для постановки обрали роман «Книги Якова» нобелівської лауреатки з літератури, польської письменниці Ольги Токарчук.
Герой роману — самопроголошений єврейський месія, засновник руху франкістів, єретичної течії в юдаїзмі Яків Франк. До слова, він народився в Україні, в селі Королівка Чортківського району Тернопільської області. Єврейський пророк XVIII століття переживає екстатичні видіння, подорожуючи Габсбурзькою та Османською імперіями. Він зустрічає то єретичний осуд, то месіанське визнання. Постійно змінює свою ідентичність, залежно від людей та обставин навколо нього.
У столиці дійство відбувалося у підвальному театрі Центру Леся Курбаса, що завжди відкритий до експериментів. Перед глядачами була сцена та екран, на який транслювалася віртуальна реальність та стрім з камер в інших країнах, що поєднувалися між собою.
«У кожній країні один актор або акторка присутній у реальному просторі, тоді як інший, який грає Якова Франка, перебуватиме у віртуальній реальності. Таким чином вистава відбувається у всіх країнах у вимірі віртуальної реальності, де сім Яковів Франків існують одночасно, — розповіли перед виставою глядачам, вводячи їх у задані обставини. — На стіні можна побачити, як це відбувається всередині. Це експериментальний проєкт, де нам цікаво подивитися на аватарів героїв, як на ляльок цієї вистави, в якій немає лінійної історії. Актор чи акторка, що не перебувають у віртуальній реальності, виконують роль Єнти, оповідачки цієї історії, яка є провідницею між Яковом та аудиторією».
На столичному майданчику головні ролі виконали Артур Слісаренко («Культурний погляд», Харків, театр «Варта», Львів) — він грав Якова та весь час перебував в окулярах віртуальної реальності та Юлія Ліннік (театральне бюро «Тіньова», театр «Нафта»), яка зіграла бабусю Якова Єнту. Вони вдягнені у лаконічний білий одяг, на сцені — лише тумба, на якій стоїть Яков.
Власне, таких Яковів у віртуальному просторі, як і зазначалося, було сім, всі вони говорили англійською (у нас — з субтитрами українською). Вони розповідали про філософські та релігійні основи: що людина — це іскра і про вічний пошук, що форми та символи є тимчасовими у фізичному вимірі, а сутність виходить за його межі, і що кожне перевтілення ближче до чистої сутності. Єнта ж сконцентрувалася на конкретних історіях — про іграшки та три шляхи, про спогади та сновидіння. «Розповідаючи історію світу, ми змінюємо світ», — казала вона. І власне цю невловимість світу, а точніше мультивсесвіту, в тому числі й в віртуальній реальності, могли спостерігати глядачі.
Режисеркою української частини «Книг Якова» стала Романа Соутус.
«Це був складний процес: як зібрати сім країн, що мають різні часові пояси, щоб спільно створити щось наживо, щось живе, що відчувається як театр, — поділилася з «Вечірнім Києвом» Романа Соутус. — Вистава транслюється у Discord (цифрова платформа для спілкування, — Ред.), ми мали там репетиції та розмови. Мали враховувати важливі елементи на цій платформі, це інколи було неочікуваним або проблематичним, але завжди новим та цікавим. Базою експерименту є тексти «Книги Якова», і самий роман, який розповідає про ціле століття, також має таке відчуття. На мою думку, форма і контент повинні мати спільну мову, адже сама форма, як ти розповідаєш, міняє вплив контенту. У цьому проєкті мені найбільше відгукується думка, як щось, що починається локально, в певній місцевості, може мати міжнародний вплив. Як одна особа чи нація здатна змінити світ. Говорячи про нас: як ми, в Україні, можемо розширити наш голос до світового рівня.
Нам було дуже важливо показати повноцінну театральну виставу. Звісно, це насамперед VR-вистава, у нас невеликий зал з небагатьма глядачами, але, вважаю, що VR-вистава і зображення в ній мають бути створені у залі, мати театральну основу. Було непросто знайти баланс між тим, що створюється на сцені та імпровізацією, тим, як ми реагуємо на те, що відбувається в інших локаціях. Викликом стало й те, що незадовго до прем’єри ми отримали новий фінальний текст, і мали все поміняти, зробити наново. Багато втілених ідей виникло у спільних розмовах з акторами, тож це дуже колаборативний проєкт».
Показ вистави відбувся 6, 7 та 8 грудня. І попри певний сценарій, кожен раз це була трохи інша вистава, адже вона залежала одночасно від багатьох учасників в різних країнах та технічних факторів. У цей час вівся стрім вистави, який також відрізнявся від того, що бачили глядачі на кожній локації, адже в його основі саме VR.
Експериментальний театральний клуб НАШi, заснований 2023 року, розбудовує сучасний, експериментальний, незалежний театр в Україні. НАШi.етк надає незалежним митцям можливості та інструменти, аби втілювати їхні творчі ідеї та створювати власні мистецькі проєкти. Співзасновниця проєкту — театральна експертка, драматургиня Романа Соутус, Співзасновниця та членкиня ради директорів — Софія Ющенко.
Читайте також:
- Театральний грудень: які вистави покажуть у столиці. Київські театри продовжують сезон та готують прем’єри. Особливе місце у цьому місяці займають святкові постановки для дорослих та дітей.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»