Великий фантазер: у Києві презентували проєкт про художника-наївіста Петра Бойка. ФОТОРЕПОРТАЖ

На третьому поверсі Будинку кіно було яскраво і людно. Біля масштабних полотен, які вибухали кольорами й фантастичним дійством глядачі жваво ділились враженнями та обов’язково фотографувались.

Відчуття енергії, яка переливалась з картин у простір людського життя було фізичним. І, що важливо у такі драматичні часи, біля цих картин люди усміхались.

Автор робіт — художник-наївіст Петро Бойко, народився у Прилуках на Чернігівщині. Його доля — досить буремна. Він пережив чимало особистих потрясінь. Зізнається: наробив у житті дурниць.

«Але у найскладніші періоди не кидав пензля. Малювати ніколи не переставав. Живопис тримав мене, а також люди, якім мої роботи приносили радість. Те, що знайшлись люди, які мене зрозуміли — це моя велика удача», — розповів «Вечірньому Києву» Петро Бойко.

«Поки живий, буду трудиться, щоб радість людям нести!» — зазначив художник. До слова, він чимало допомагає ЗСУ. Однодумці організовують аукціони його робіт і кошти віддають на армію.

Петро Бойко висловив вдячність тим, хто дав ідею такого проєкту та допоміг його реалізувати, а саме «Асоціації мистецтвознавців, експертів, оцінювачів та реставраторів».

На презентації з ним всі хотіли поговорити, багато хто пам’ятав незвичайну виставку у центрі столиці, де картини були написані на великий байкових ковдрах. Їх Петру Бойку віддали у лікарні, а оскільки живописець постійно мав проблеми з полотном, то радо взяв ковдри та перетворив їх на картини.

Дивлячись на ці роботи, можна уявити, що це — уривки з різних фільмів. Їх можна роздивлятись нескінченно довго й знаходити все нові й нові сенси.

«Зачарував! Художників-наївістів я не так багато бачу. Це дуже специфічний вид мистецтва. У Бойка, мабуть, більше міський наїв, якщо говорити про градацію. Але, мабуть, відходять часи й мало таких художників. Щось у містах у соціумі змінюється та у селах. Наїв це ж непрофесійне мистецтво. Питання в тому, що зараз більше стало професійних художників. А такі майстри, як Бойко — самородки. Для мене його картини були відкриттям — пару років невеликі роботи виставляли у нас у музеї. Він молодець! Він дуже позитивна і талановита людина. Великий фантазер!» — поділилась своїм сприйняттям художника Людмила Строкова, генеральна директорка Національного музею народно-декоративного мистецтва України.

Вадим Михальчук, заслужений художник України, професора кафедри мистецтвознавчої експертизи Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, зізнався, що він — давній поціновувач картин Петра Борисовича Бойка.

«В його фантастичному світі мене приваблює, по-перше — колір, і він може любу тему висвітлити у своєму розумінні й це завжди дуже цікаво. Я просто фанат його творчості! Вітаю його щиро з виставкою!» — поділився з «Вечірнім Києвом» Вадим Михальчук.

В експозиції виставки у будинку кіно — живописні твори, які сам художник відносить до «золотої серії». Це близько 30-ти робіт, написаних у різні роки (з 1999 до 2024 року).

Поруч з картинами Петра Бойка на вернісажі представили й каталог його робіт, який виходить трьома мовами: українською, англійською та французькою («Le cinema dans ma tete», «Movie in my head», «Кіно в моїй голові»).

Першим вийшов каталог французькою мовою, для проєкту у Франції. У виданні — понад 300 робіт та передмова Олексія Шахова.

Відомо, що твори Петра Бойка є в музеях і приватних колекціях в Україні, Німеччині, Ізраїлю, США та інших країнах.

«Художник-маргінал, авангардист. Мистецький шлях Петра Бойка був складним: на його роботи довго не звертали уваги, в юні роки він належав до руху „хіпі“, певний час мав алкогольну залежність, якої позбувся у 40 років і почав свій творчий шлях у живописі», — так написали про митця організатори проєкту «Кіно в моїй голові».

Маргінальне минуле і яскраве мистецьке сьогодняшнє життя художника парадоксально відобразили й на обкладинці журналу «Антиквар» № 137, який презентували на вернісажі.

На ній Петро Бойко зображений у пурпурній тозі в образі імператора.

Ганна Шерман, головна редакторка видання, розповіла, що Бойко — один з авторів, про яких йде мова у виданні.

«У цьому журналі багато матеріалів про різних митців. Але хедлайнер — саме Бойко, йому присвячене есе Олексія Зотікова, культуролога, документаліста, художній авторський текст „На розі провулка в Прилуках та площі Пабло Пікассо: хімеротерапія від Петра Бойка“. Ми раді, що є можливість презентувати це видання саме у просторі виставки та його присутності», — зазначила Шерман.

«Художник і оточення, художник і суспільство, суспільство, як територія визнання. Яким чином митець взаємодіє з людьми, шукає визнання чи тікає від нього», — про це за словами Шерман йдеться у номері «Антиквару».

Образ художника-наївіста зі складним минулим у римському стилі зафільмували під час попередньої виставки, яку провели у … закинутому тубдиспансері на Печерську у Києві.

Саме там зняли також короткометражний фільм про творчість митця.

На ту виставку Бойко запросив невелике коло глядачів, людей з непростою долею: тих, що втратили роботу, дім, живуть у складних обставинах (дехто — у тому ж напівзруйнованому тубдиспансері, де проходила виставка)…

Акторами фільму стали ті самі люди, що були на виставці, сам Петро Бойко та собачка Люся, що живе біля тубдиспансеру.

«Кіно в моїй голові» — так назвали стрічку показали. Прем’єра короткометражки відбулась у Будинку кіно в експозиції картин.

Режисер Георгій Дергачов зізнався, що роботи Петра Бойка:

«Про світ кіно, який є у голові кожної людини. Ми його не бачимо і не знаємо, а воно є». Саме цьому фантастичному світові й присвячена стрічка «Кіно в моїй голові».

Короткометражний фільм викликав емоційний сплеск у глядачів. Така поліфонічна презентація картин, кіно, історії життя та творчості самого митця, підкреслила, що попри всі складнощі, які були у долі Петра Бойка, йому дістався талант від Бога і можливість його реалізовувати, малювати. Напевно, саме це і є джерелом радості та доброти, які відчувають всі у просторі картин художника.

Довідково:

Петро Бойко — український художник-авангардист, відомий своїм талантом та неповторним баченням світу. Народився 25 квітня 1954 року в місті Прилуки Чернігівської області.

З дитинства захоплювався малюванням, живописом і колекціонуванням. В юнацтві він відносив себе до руху «хіпі», багато подорожував. За свою бунтарську антирадянську поведінку неодноразово затримувався співробітниками міліції та КДБ.

Живе та працює в Ніжині. З 2012 року є членом Національної спілки художників України. У приватній оселі-музеї митця є сотні зразків живопису і старожитностей.

Картини Петра Бойка зберігаються в приватних колекціях шанувальників живопису у різних країнах світу.

Читайте також за темою:

«Художник-наївіст з Чернігівщини Петро Бойко малює Перемогу».

Ольга СКОТНІКОВА, Олексій САМСОНОВ, «Вечірній Київ»