В історичному музеї не коментують інформацію про зниклого за кордоном директора. ОНОВЛЕНО

Федір Андрощук на відкритті міжнародного виставкового проєкту «Київська Русь. Витоки» у Національному музеї Литви. Фото: Національний музей Литви
Федір Андрощук на відкритті міжнародного виставкового проєкту «Київська Русь. Витоки» у Національному музеї Литви. Фото: Національний музей Литви

Наразі Федір Андрощук живе і працює у Швеції.

Сьогодні народна депутатка Соломія Бобровська повідомила на своїй сторінці у Фейсбук, що Федір Андрощук поїхав у закордонне відрядження і досі не повернувся. Термін відрядження завершився 20 вересня.

«Судячи з усього, скористався за призначенням своїми іншими громадянствами, відбув у відрядження в Італію та Швецію, і згідно з відповіддю на моє депутатське звернення, загубився на відкритті виставки у Литві, — зазначила вона.

Депутатка звернулася до міністра МКСК Миколи Точицького, аби з усією наявною інформацією управлінські рішення стосовно поки що чинного директора були вжиті негайно.

«Національний музей історії України — один з найзнаковіших наших музеїв на 800 тисяч експонатів, історія усього становлення нас як держави, від Трипілля та скіфів до незалежності. І те, що Андрощук досі очолює Музей історії — сором, мʼяко кажучи», — наголосила Соломія Бобровська.

«Вечірній Київ» звернувся до Національного музею історії України, однак там відмовилися надавати будь-які коментарі щодо цього прецеденту.

Федір Андрощук надіслав «Вечірньому Києву» пояснення стосовно підстав, на яких він перебуває за кордоном.

«Я є громадянином Швеції, де проживаю постійно вже майже двадцять п’ять років і де сплачую податки. Це мені дає необмежене право тут перебувати і користуватися всіма правами громадянина ЄС, — зазначив Федір Андрощук. — Моє перебування в Україні було тимчасовим і визначалося дією та умовами контракту з Міністерством культури, який кожна зі сторін має право розірвати, якщо вважатиме, що інша сторона не виконує свої зобов’язання. Про моє громадянство Швеції Міністерство було попереджено і знало, що там мій дім. Тому по факту у відрядженні я не у Швеції, а в Україні. Я живу постійно у Швеції, а не в Україні».

Він наголосив, що Національний музей історії України — це його гуманітарна допомога Україні.

«Те, що музей працює під час війни, ще й заробляє кошти державі і став відомим у світі, — це завдяки не українському, а шведському громадянству і моєму імені. Саме Швеція прийшла на допомогу музею в перші дні війни, зібрала кошти, завдяки яким музей зробив чудову виставку «Дохристиянські вірування України», а також підтримує низку інших виставкових проєктів, — написав Федір Андрощук. — Все, що музей зробив під час моєї каденції та не зробила українська держава, викладено в моєму звіті. Цей звіт я подав разом із заявою про звільнення три місяці тому, оскільки Міністерство не знайшло можливості продовжити мені відрядження у зв’язку з необхідністю виконання наукового проєкту «Швеція і Україна в історії музейних колекцій та виставкових наративах». Цей проєкт підтримує Швеція, а не Україна, але в його межах була видана моя книжка «Музей і національний проєкт».

Він повідомив, що нині працює над шведською частиною свого проєкту. Міністерству пропонувалося взяти пасивну участь у цьому. Однак відповіді науковець так і не отримав.

«Тому написав заяву про звільнення, де вказав і причини, з яких звільняюся. До цього часу Міністерство не сформулювало рішення, але моє рішення однозначне, — пояснив Федір Андрощук. — Мені здається, на якісь мінімальні слова вдячності я заслуговую. Проте після того, що про мене написали окремі депутати, а також блогери дуже дивних поглядів і співчуваючі їм, мені важко буде знайти бажання колись ще зв’язуватися з українськими державними установами. Загалом дещо дивно, чому така інформація спливає саме зараз, і дуже прикро, що вона може незаслужено нашкодити музею».

Він зазначив, що окрім музею, у нього є інші проєкти та зобов’язання.

«Є багато інших способів допомогти українській культурі. Після майже п’яти років роботи в Україні я точно знаю, кому довіряти не можна, і з ким треба спілкуватися лише у присутності адвокатів, — зауважив Федір Андрощук. — Нині важливо аналізувати помилки, яких державні органи України припустилися під час цієї війни, і попереджати про це інші країни. У цьому я бачу прагматичну користь мого досвіду в Україні, про нього пишу і про нього розповідаю».

Востаннє на сторінці музею Федір Андрощук з’явився у дописі від 19 вересня, в якому йшлося про відкриття 18 вересня у Національному музеї Литви міжнародного виставкового проєкту «Київська Русь. Витоки».

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»