Форум медичних знань: у Києві медики обговорили проблеми резистентності до антибіотиків. ФОТО
У столиці відбувся конгрес, який зібрав фахівців з України та закордону.
Всесвітня організація охорони здоров’я б’є на сполох — стійкість до антибіотиків зростає до загрозливо високих рівнів. Нові механізми стійкості з’являються і поширюються всюди, створюючи перешкоди для лікування розповсюджених інфекційних захворювань. Саме цій проблемі, яка вкрай гостро стоїть і перед Україною і був присвячений VII Міжнародний конгрес Antibiotic Resistance STOP.
Група компаній «МедЕксперт» зібрала на одному майданчику найкращих фахівців з різних спеціальностей, які поділилися практичним досвідом подолання резистентності до антибіотиків. Упродовж першого дня конгресу відбулися тематичні секції та панельні обговорення за участі іноземних і українських фахівців. Другий день провели онлайн, і він був насичений доповідями фахівців. Крім того, за умови успішного тестування за результатами лекцій учасники конгресу могли отримати бали у системі безперервного професійного розвитку.
ЩО ТАКЕ АНТИБІОТИКОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ І ЧИМ ВОНА НЕБЕЗПЕЧНА
Антибіотикорезистентність — це здатність бактерій виживати навіть після застосування антибіотиків, які раніше могли їх знищити. Через надмірне та неконтрольоване використання антибіотиків, бактерії еволюціонують і стають стійкими до ліків. Це означає, що звичні інфекції можуть стати смертельно небезпечними, оскільки лікувати їх буде набагато складніше.
Під час конгресу фахівці навіть назвали антибіотикорезистентність ще одним вершником Апокаліпсиса. Особливо для України, де ситуація в Україні ускладнюється війною, адже поранені військові часто стають носіями нових штамів стійких бактерій, що лише посилює проблему.
За даними ВООЗ, у 2019 році стійкість до антибіотиків спричинила близько 5 мільйонів смертей по всьому світу. Якщо не вжити заходів, до 2050 року ця цифра може подвоїтися.
«Важливість цього заходу важко переоцінити. Нам потрібно розуміти з чим ми маємо справу. Уже зараз є випадки, коли є фіксують резистентність навіть до препаратів так званого резерву. І це справжня трагедія для наших захисників. Крім того, „наші“ мікроби, резистентні до антибіотиків, ми зараз поширюємо по всьому світу», — наголосила лікарка-інфекціоністка, професорка, завідувачка кафедри інфекційних хвороб НМУ ім О.О. Богомольця Ольга Голубовська, яка була модератором конгресу.
Вона наголосила, що резистентність це дуже яскравий приклад того, як люди самі собі створюють проблеми, а потім героїчно їх долають. Коли Олександр Флемінг винайшов пеніцилін, а потім отримав за це Нобелівську премію, то багато хто думав, що бактеріальні інфекції подолані. При тому ефект був такий, що головний хірург США у 1967 році заявляв, що «книга інфекційних хвороб може бути закрита». Він багато чого зробив для своєї країни, але зараз згадують його саме за цю самовпевнену фразу. Бо уже через якийсь час лікарі помітили, що бактерії почали стрімко мутувати.
«До речі, зараз світ відходить від фрази „подолаємо антибіотикорезистентність“, цього не можна зробити, бо є фактор адаптації збудника до певних умов — бактерії шукають свій спосіб для виживання — так працює еволюція, або фізика, коли на кожну дію є протидія. Тому у світі акцентують, що треба мінімізувати ризики виникнення нових резистентних варіантів. Це перш за все профілактика інфекційних хвороб», — зазначила Ольга Голубовська.
Як лікар-інфекціоніст вона зауважила, що за останні 30-40 років відбулася радикальна зміна спектру мікробів, які домінують у людській популяції. Якщо раніше домінували бактерії, то зараз віруси. А з вірусами взагалі важко мати справу. Тим більше, що вони «відкривають вікна» для бактеріальної інфекції. І тому профілактика будь-якої інфекції, у тому числі вірусної — дуже важлива.
«Якщо людина захворіла, то необхідно лікуватися одразу, щоб не було умов для створення бактеріальної суперінфекції. Хочу, щоб усі це розуміли, що треба дбати про здоров’я. Це ж банальні речі — харчуватися збалансовано, вживати вітаміни, зокрема вітамін Д, який є гормоном імунної системи. Він потрібен нам усім від жовтня і до квітня», — продовжила Голубовська.
ЯК ПОДОЛАТИ ПРОБЛЕМУ РЕЗИСТЕНЦІЇ
Деякі зрушення щодо мінімізації резистенції до антибіотиків в Україні є. Зокрема низка наказів МОЗ, у тому числі щодо рецептурного продажу антибіотиків. Разом з тим фахівці наголошують, що у нас поганий моніторинг за вживанням антибіотиків та відсутній монітроинг щодо якості надання медичних послуг. І є ще одна проблема на яку не можуть впливати медики — підробка ліків.
Навіть на рівні ВООЗ наголошують, що через неконтрольоване використання антибіотиків у країнах із низьким рівнем доходів, а Україна, на жаль, до них належить, люди помирають через неліквідні або підроблені медпрепарати.
Станом на зараз, у світі антибіотикорезистентність стає причиною близько 700 тисяч смертей щороку, і якщо не змінити підхід до використання антибіотиків, цей показник може зрости до 10 мільйонів смертей на рік до 2050 року. За кількістю — це населення таких країн, як Чехія, Греція чи Португалія.
Для України це означає, що необхідно вживати заходів на всіх рівнях — від медичних працівників до кожного пацієнта. Причому до розробки медичної стратегії необхідно залучати медиків, науковців та чиновників.
«Як науковець, я спеціалізуюся на темі антибіотикорезистентності. Тож участь у цьому конгресі — це моя громадянська позиція. Тут я для того, щоб ділитися своїми знаннями і досвідом. Я аналізую сучасну світову літературу, спілкуюся з іноземними колегами і фахівцями з інфекційного контролю та з проблем антибіотикорезистентності, потім я це все трансформую у свої доповіді українською для наших фахівців — відчуваю себе медіатором.
Зараз наша лабораторія реалізує великий європейський проєкт SURE-AMR з впровадження розуміння генетичних механізмів антибіотикорезистентності в Україні — це надає мені змогу отримувати більше даних та інтерпретувати їх з практичного погляду. Важливо також, що ми не можемо сліпо копіювати американський чи європейський досвід подолання резистентності, бо у нас абсолютно інша ситуація. Ми маємо зважати на наші реалії, — розповіла мікробіологиня, Олена Мошинець.
Вона звернула увагу на надзвичайно високу ціну антибіотиків так званого «резерву», які використовують, коли звичайні антибіотики вже не діють. На сьогодні для деяких важкохворих пацієнтів (особливо військових) ці препарати купують благодійники, або волонтери, відкриваючи спеціальні збори.
Але це питання має вирішити держава, можливо, звернувшись до ВООЗ і отримавши програму аналогічну до тієї, за якою Україна отримує безплатні ліки для хворих на туберкульоз. Бо на сьогодні антибіотикорезистентність — це не просто медична, а велика соціальна проблема і її необхідно вирішувати.
До речі, вона звернула увагу, що на конгресі, де зібралися висококласні медики-практики, вона не побачила представників міністерства, а їхню позицію з цього приводу було б важливо почути.
КОРИСНІ ПОРАДИ ДЛЯ ФАХІВЦІВ РІЗНИХ ПРОФІЛІВ
Лише під час першого дня конгресу прозвучало майже три десятки експертних доповідей. Велику зацікавленість і дискусії у залі зокрема викликала доповідь «Медикаментозно-індуковані ураження печінки при застосуванні антибіотиків» професора, лікаря-імунолога Ігоря Господарського. У ній він надав професійні поради щодо видів дозування та взаємодії тих чи інших препаратів з антибіотиками, до вкрай простих, зрозумілих усім — для того, аби не «добивати» печінку при високій температурі жарознижувальними, можна чергувати вживання парацетамолу та ібупрофену.
Професор розповів, що часто буває на медичних міжнародних конгресах і не раз чув скарги від своїх закордонних колег — страхова медицина досить негнучка, і не вповні працює в інтересах пацієнтів.
«Якщо український лікар приписує для підтримки організму Омега-3, то наш пацієнт його швидше за все купить, а за кордоном — ні, навіть якщо препарат коштує 1,5 євро, а людина має пристойні доходи. У них заведено, що якщо щось не оплачує страховка, то воно непотрібне.
Тому лікарі за кордоном розуміють, що краще чітко йти за протоколом призначень, бо непоодинокі випадки, коли пацієнти, уже коли вилікувалися, то подавали у суд за «надмірну» кількість виписаних препаратів, і вигравали! І лише тільки коли людині гіршає навіть після протокольного лікування, тоді уже включаються протоколи більш інтенсивної терапії. Хоча до цього стану можна було б не доводити, якби на початковому етапі «підживити» організм», — пояснив Ігор Господарський.
Дитячий алерголог, доцент кафедри педіатрії No1 Національного університету охорони здоров’я імені П. Л. Шупика м. Київ, доктор медичних наук Олена Шарікадзе у своїй доповіді «Пробіотики та антибіотики резистентність — чи існує насправді зв’язок» наголошувала, що пробіотики не призводять до антибіотикорезистентності, але обов’язково їх необхідно вживати, коли є тривале вживання антибіотиків, коли повторне лікування, у випадку коли застосовуються одночасно два і більше антибіотиків і коли діагностовані імунодефіцити.
«На конгресі представлена мультидисциплінарна команда, тому що немає спеціальності у медицині, де б не використовували антибіотикотерапію. Важливо, щоб фахівці різних профілів були обізнані в цьому аспекті і ще й мали уяву, як лікувати антибіотиками пацієнта, який вже має інші захворювання, бо при лікуванні включається поєднання антибіотиків з препаратами, що пацієнт приймає на постійній основі», — розповіла лікарка-кардіолог вищої категорії кандидат медичних наук Олена Романова, яка була модератором сертифікованої сесії конгресу.
Вона, як кардіолог знає, що її пацієнти, які постійно приймають серцеві та антиаритмічні препарати, можуть мати ускладнення, коли стикаються з інфекцією. Тому вона прагне донести до лікарів інших профілів, що у таких випадках треба працювати в команді для того, щоб призначити той антибіотик, який не нашкодить загальному стану здоров’я пацієнта з боку кардіології, і вилікує від інфекції.
«Мої колеги, які виступали, представили свій досвід, щодо своєї спеціалізації. І цей мультидисциплінарний контент дуже важливий. Конгрес йшов онлайн і офлайн, аудиторія була активна — і з залу і у чаті конференції було багато запитань від учасників. Це пояснюється тим, що МедЕксперт зміг зібрати команду не просто лекторів, а клініцистів: кардіологів, пульмонологів, алергологів та багатьох інших. Фахівців, які щодня бачать своїх пацієнтів (дорослих чи дітей) і легко діляться своїм досвідом та знаннями, які можуть застосовувати у своїй практиці інші.
А ще, дуже важливо, що ми мали нагоду побачитися в офлайні — спілкування, обмін досвідом у нашій спільноті дуже потрібні, від цього виграють і медики і пацієнти», — наголосила Олена Романова.
Читайте також:
У МОЗ розповіли про п’ять випадків, коли антибіотики точно не потрібні.
Наталка МАРКІВ, фото Борис КОРПУСЕНКО, «Вечірній Київ»