У Києві діє вісім міських цільових програм підтримки киян, зокрема, й ВПО, — Марина Хонда

Київ продовжує активну підтримку внутрішньо переміщених осіб та ветеранів, які потребують адаптації у великому місті. Результати останнього соціологічного опитування, проведеного серед внутрішньо переміщених осіб (ВПО), показують, що 87% із них планують залишитися у столиці навіть після завершення війни, а більшість обирає Київ через можливість знайти роботу та родинну підтримку. Проте проблема житла та інтеграції у суспільне життя лишається для ВПО однією з найгостріших.

Про це для спільного проєкту «Київ фм» та «Вечірнього Києва» розповіла заступниця голови Київської міської державної адміністрації Марина Хонда.

Крім того, за її словами, столиця зосереджує значні ресурси на підтримці ветеранів та їхніх сімей. Місто весь час впроваджує нові ініціативи та проєкти у цьому напрямку. Зокрема, уже невдовзі можуть почати роботу спеціальні фахівці, які стануть важливими посередниками між державними та міськими програмами для захисників і допоможуть із супроводом військових після повернення.

СЕРЕД ВПО У КИЄВІ — МАЙЖЕ 50 ТИС. НЕПОВНОЛІТНІХ ДІТЕЙ

— Минулого тижня Київ презентував результати соціологічного опитування серед внутрішньо переміщених осіб. Який він, портрет ВПО, що знайшов тимчасовий прихисток у столиці?

— Ми дякуємо БФ «Рокада» за проведене на наше замовлення дослідження. Воно дало нам дуже багато інформації. Насамперед чому люди обирали Київ. Основна причина — наявність тут родичів і знайомих, а також впевненість у можливості знайти роботу.

Якщо аналізувати географію ВПО, то найбільше людей приїхало з Донецької області. І це зрозуміло — регіон майже повністю зруйнований. Лише з Маріуполя у нас понад 20 тисяч людей.

Друга за кількістю — Херсонська область. Там ситуація дещо інша: масштабних руйнувань менше, ніж на Донеччині, але люди побоюються, що це може статися, тому вагаються щодо повернення.

Ну й одна із найважливіших цифр, яку ми отримали за результатами цього дослідження, це те, що понад 87% ВПО планують залишитися в Києві після завершення війни.

— А загалом, яка кількість внутрішньо переміщених осіб зареєстрована нині у Києві?

— Хочу пояснити, як формується статистика, адже цифри часто різняться. Загалом на сьогодні у Києві зареєстровано 419 тисяч ВПО. З них понад 185 тисяч — це люди, які переїхали до столиці з 2014 року. Здебільшого це були ВПО з АР Крим, Донецької та Луганської областей. З 2022 року в Києві зареєстровано 232 тисяч внутрішньо переміщених осіб, з них майже 50 тисяч — діти до 18 років.

— А останнім часом реєструються у Києві ВПО?

— Значно менше. У 2022 році щомісяця ми реєстрували до 10-12 тисяч внутрішньо переміщених осіб, то зараз ця цифра значно менша. Так, з березня до лиспопада 2024 року кількість зросла на 20 тисяч. Але ми помічаємо залежність: як тільки посилюються бойові дії, наприклад, у Курахове чи Покровську, одразу зростає кількість реєстрацій.

У КИЄВІ Є ВПО, НА БАТЬКІВЩИНІ ЯКИХ НЕМАЄ БОЙОВИХ ДІЙ

— До речі, відомо, що наші співвітчизники іноді зловживали цією опцією…

— Так. Закон дозволяв реєстрацію як ВПО тим, хто вважає, що їхньому життю загрожує небезпека, але формулювання досить розмите. Тож були випадки, коли мешканці Київської області реєструвалися як ВПО, щоб отримати доступ до дитячих садків і шкіл Києва. Батьки працюють у столиці, відповідно зареєструвавшись як ВПО, вони могли на пільгових умовах влаштувати дітей на навчання. Це не масове явище, але такі випадки трапляються

— Тобто проблема полягає у самому реєстрі внутрішньо переміщених осіб?

— Так. Уже з травня 2022 року в реєстрі почали з’являтися внутрішньо переміщені особи з Чернігівської, Сумської, Харківської областей. Деякі з цих людей залишаються зареєстрованими як ВПО, навіть якщо в їхніх рідних регіонах зараз безпечно. Наприклад, люди з міста Ніжин, де бойових дій немає, досі зареєстровані у Києві як внутрішньо переміщені особи.

Згідно з рішенням міської ради Києва, зареєстровані внутрішньо переміщені особи можуть отримувати додаткові пільги, як і мешканці міста. Наприклад, особи з інвалідністю першої групи мають право на додаткові виплати. Це розповсюджується і на ВПО, які є офіційно зареєстрованими у столиці.

ЧЕРЕЗ ВІДСУТНІСТЬ ЖИТЛА, ЛЮДИ ПОВЕРТАЮТЬСЯ НА ОКУПОВАНІ ТЕРИТОРІЇ

— Є дані, що понад 130 тисяч ВПО повернулися на окуповані території, бо не отримали належної підтримки з боку держави й не змогли облаштуватися на підконтрольній Україні частині. Серед киян є такі?

— Щодо повернення людей — ця статистика ведеться на загальнодержавному рівні, а не на рівні громад. Ми дізнаємося про повернення, коли людина або сама подає відповідні документи (бо отримувала тут допомогу, — ред.), або під час перевірки виявляється відсутньою за місцем реєстрації. Простежити факт повернення складно, якщо це не виїзд за кордон. Проте такі випадки є, про що повідомляють керівники громад з тимчасово окупованих територій.

— Головна проблема — відсутність житла?

— Відсутність житла — в топі причин повернення людей на попереднє місце проживання. Це велика незакрита потреба, яка без законодавчих змін не може бути задоволена Києвом самостійно, адже загальна черга в столиці сягнула 70 тисяч родин. У нас є точкові проєкти, як от спільний із громадою Маріуполя, для якого ми надали приміщення, а вони зробили ремонт.

Є муніципальні квартири, які закуплені за ініціативи мера Києва Віталія Кличко, і де проживають родини, які належать до соціально незахищених верств населення. Але цього мало. І навіть якщо ми закуплятимемо по 100 квартир, а розуміємо, які це кошти на сьогодні, така стратегія питання не вирішить, бо це крапля в морі.

Вирішити питання із житлом допомогло б повернення до практики передачі громадам міст частини житлової площі при введенні будинку в експлуатацію. Це житло було б муніципальним і не підлягало б приватизації, але люди мали б де жити, допоки триває процедура відшкодування за зруйноване житло з боку держави. Для системного розв’язання проблеми необхідний ряд законодавчих ініціатив, з пропозицією яких мер Києва Віталій Кличко звертався до голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України та Уповноваженого з прав людини при ВРУ.

Але наразі ні держава, ні Київ не можуть забезпечити повноцінним житлом усіх внутрішньо переміщених осіб.

Крім того, для підтримки ВПО уряд запровадив програму субсидій на оренду житла. Наразі ця програма діє в Чернігівській, Сумській, Харківській та Дніпропетровській областях, але планується її поширення на всю Україну.

ЩОБ НАДАТИ ЖИТЛО ВСІМ, ХТО ЙОГО ПОТРЕБУЄ, ПОТРІБНІ РОКИ

— А щодо Києва, маємо якісь проєкти із забезпечення ВПО житлом?

— Ситуація в Києві складна: у черзі на житло — чорнобильці, учасники бойових дій, багатодітні сім’ї, сироти та інші пільгові категорії. Серед них і 2000 ВПО.

Хочу уточнити, що сам статус ВПО не дає автоматичного привілею на отримання соціального житла. Перш за все це стосується соціально незахищених категорій, як от багатодітні родини, родини, де є діти з інвалідністю тощо. Є загальноміська бальна система, яка визначає, хто і в якій черговості може отримати соціальне житло. Але знову ж таки, при його наявності у міста.

ПИТАННЯ ВІКОВОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ АКТУАЛЬНЕ ЯК ДЛЯ ВПО, ТАК І ДЛЯ КИЯН

— Які ще проблеми, крім житла, турбують внутрішньо переміщених осіб у Києві?

— Багатьом не вистачає коштів на елементарні потреби — харчування, ліки, оплату проживання, особливо якщо йдеться про пенсіонерів.

За даними соціологічного дослідження, представленого БФ «Рокада», більшість ВПО мають вищу освіту, і близько 70% з них вже знайшли роботу в Києві, що є позитивним результатом. Дехто продовжує пошук, але не завжди погоджується на пропоновану заробітну плату. Зазвичай працевлаштування займає від пів року до року. Чому ж не вистачає коштів? Оренда житла є основною статтею витрат для 90% респондентів. Плюс, житття у столиці, як не крути, дорожче, ніж у інших містах.

Проблемою залишається й ейджизм: питання вікової дискримінації актуальне як для ВПО, так і для місцевих жителів. Втім, чимало людей, які вели бізнес на окупованих територіях, прагнуть відновити або перенести його до Києва, що також є позитивною тенденцією. Ми бачимо в ВПО потенціал, який можна реалізувати, і люди справді готові працювати й розвиватися.

У Києві діє вісім міських цільових програм, під які підпадають в тому числі ВПО, але багато ВПО, особливо з окупованих громад, про них не знають. Наприклад, є можливість отримати гранти, кредити, пільгову оренду житла тощо. Є суттєві прогалини у комунікації з внутрішньо переміщеними особами, бо багато з них просто не знають про можливості, які надав їм Київ. Точкою входу для ВПО стане інтеграційний хаб, що невдовзі відкриється на лівому березі Києва, створений за ініціативою мера Києва Віталій Кличко у партнерстві з Благодійний фонд «Рокада» Він стане місцем підтримки, комунікації та розвитку для людей, які вимушено покинули свої домівки через війну.

ДНІПРОВСЬКИЙ ТА ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОНИ — ЛІДЕРИ ЗА КІЛЬКІСТЮ ВПО

— А де люди можуть дізнатися про всі ці програми й можливості?

Це складне питання, оскільки інформація швидко змінюється, і багато ВПО не знають, де її шукати. Щобільше, люди з маленьких містечок навіть не знають про існування цілої низки соціальних послуг, оскільки в їхньому регіоні такого не було. Наприклад, догляд удома, паліативна допомога тощо.

Київська структура послуг досить складна, тому ВПО важко одразу зорієнтуватися, куди звертатися і що доступно. Ще в лютому минулого року міський голова зібрав представників громад окупованих територій, і тоді виникла ідея створити спеціальний хаб для ВПО. Це має бути не просто інформаційний центр, а місце, де надаватимуть безоплатну правову допомогу, психологічну підтримку й соціальний супровід.

Цей центр запрацює взимку 2025 року на Харківському шосе, 4 А. Нині там тривають ремонтні роботи. Ми обрали досить зручну локацію — майже посередині між Дніпровським, Дарницьким і Деснянським районами. До речі, саме в Дарницькому та Дніпровському районах зараз проживає найбільша кількість внутрішньо переміщених осіб.

СЕРЕД КИЯН ВЕЛИКИЙ ЗАПИТ НА ПСИХОЛОГІЧНУ ТА ГУМАНІТАРНУ ДОПОМОГУ

— А ЦНАПи не могли б виконувати цю роботу?

— Основна функція ЦНАПів — це прийом документів. Вони не можуть бути повноцінними консультантами у кожній індивідуальній ситуації.

Повертаючись до проведеного опитування, мене здивував великий запит на психологічну та гуманітарну допомогу. Здавалося б, зараз працює багато міжнародних та громадських організацій, які надають гуманітарну допомогу. Але виявилося, що вони змістили фокус своєї роботи на прифронтові території. Для внутрішньо переміщених осіб, які приїхали у великі міста, більшість програм міжнародної допомоги недоступна.

Тому зараз ми знову почали звертатися до міжнародних організацій, з якими співпрацювали на початку повномасштабного вторгнення, щоб отримати допомогу для ВПО у Києві.

— Чи потрібна окрема міська цільова програма для ВПО?

— Можна мати безліч програм, але якщо вони не працюють — це фікція.

— Чи будуть на основі результатів цього опитування якісь конкретні нові проєкти чи зміна існуючих?

— Для того, щоб ухвалювати правильні рішення, нам важливо було побачити чіткий аналітичний зріз ситуації. Ми звернулися до Офісу Ради Європи в Україні з проханням проаналізувати наші міські цільові програми щодо врахування інтересів внутрішньо переміщених осіб. Нам важливо зрозуміти, наскільки коректно і відповідно до законодавства ми забезпечуємо ці права, а де, можливо, є прогалини. Поки що ми бачимо одну прогалину — це комунікація, і ми вже працюємо над її вирішенням.

Днями ми зустрічалися з представниками Офісу Ради Європи, які займаються цим питанням. Вони сказали цікаву річ — коли отримали наш запит, зрозуміли, що взагалі не існує єдиної методології оцінки якості міських програм. Тепер вони розроблять нову методологію на основі аналізу наших програм і потім зможуть використовувати її по всій Україні.

Ми вже почали передавати їм всі документи для аналізу і скоро очікуємо отримати експертний висновок. Знаєте, можна написати безліч програм і документів, але якщо вони не працюють — це просто фікція, яка нікому не потрібна. Якщо щось робиш — має бути результат. Можливо, не сьогодні, а через два-три місяці, але цей результат має розв’язати проблему.

Ірина ГЛАВАЦЬКА для «Вечірній Київ», фото Борис КОРПУСЕНКО