У Києві підтримали полонених росією та зниклих безвісти журналістів і митців. ФОТОРЕПОРТАЖ
Акція «Порожні стільці» відбулась на підтримку журналістів, письменників, діячів культури та правозахисників, що зникли безвісти, ув’язнені чи перебувають в полоні через війну росії проти України.
Правозахисний захід на Софійській площі в Києві пройшов за організації Українського ПЕН та Центр громадянських свобод.
На площі стояли порожні стільці з іменами полонених та зниклих безвісти. Але, крім відомих імен, були й листки з написом: «Ім’я невідоме» — вони про тих українців, імен яких ми ще не знаємо.
До представників вітчизняних та закордонних ЗМІ долучились і видавці, знайомі і просто небайдужі люди.
22-річна студентка Оля, прийшла зі зробленим власноруч плакатом, на якому написала:
«Бо, хоч не рідні, але й не чужі».
«Я знаю, що ця акція не лише на підтримку журналістів, а й усіх політв’язнів-українців, які у росії», — пояснила кореспондентці «Вечірнього Києва» дівчина.
Як виявилось, ще 11-класницею, вона почала писати листи політв’язню Володимиру Дудці, якого ув’язнили на 14 років і він і досі за гратами. Оля пояснила, що листи продовжує писати, але з 2022-го року відповідей не отримує і не впевнена, чи доходять вони до адресата.
«Просто пишу через ініціативу «Листи до вільного Криму», — пояснила студентка, яка впевнена, що будь-яка форма підтримки ув’язнених чи полонених — діє.
«Листи до вільного Криму» — це ініціатива Представництва Президента України в АР Крим, ПЕН Україна та ZMINA, в межах якої люди можуть написати листи незаконно ув’язненим українцям, яких окупаційні адміністрації утримують в окупованому Криму або з окупованого Криму депортували на територію рф.
Серед присутніх на площі був і Наріман Джелял, звільнений з російського полону заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу. У полоні він був з 2012-го року. В окупованому Криму, російські силовики провели обшуки, під час яких затримали 5 осіб у справі про «диверсію на газопроводі» у селі Перевальне, серед них був і сам Джелял.
На наступний день окупаційний суд вирішив арештувати його та інших затриманих. Джелялу російський суд присудив 17 років ув’язнення.
Але сьогодні він — у вільній Україні. Наріман розповів «Вечірньому Києву», що всі акції підтримки — надважливо робити.
«З полоненими у росії поводяться, як з тваринами. І це — найбільше пригнічує. І ти намагаєшся якось втриматись, протистояти цьому і не втратити надію на те, що у світі є якась правда і справедливість і вона переможе. Ця віра — це головне, що треба мати. Розуміння того, що ти правий, воно у першу чергу допомагає витримати це все», — розповів про досвід духовного протистояння у російській в’язниці Наріман Джелял.
Тетяна Терен, Виконавча директорка українського ПЕН, зазначила:
«Ми тут сьогодні, щоб нагадати про важливість правозахисних акцій, щоб висловити підтримку всім полоненим та зниклим безвісти журналістам, письменникам, митцям. „Зниклі безвісти“ — це одні з найстрашніших слів, бо рідні та близькі не знають, що відбувається з їхніми найдорожчими людьми, вони не отримують листи, але не втрачають надію».
Марина Александрович, дружина поета та дизайнера Миколи Леоновича, що зник безвісти у квітні 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки, нагадала, що всі ці люди могли б створити так багато прекрасного для світу — написати книжок, створити фільмів, виховувати своїх дітей, якби не російська агресія. Вона закликала українців брати участь у всіх акціях підтримки полонених та ув’язнених, бо той, хто думає, що його це мине — живе в ілюзії.
Оксана Михалевич, адвокатка батьків викраденого росіянами журналіста Дмитра Хилюка, нагадала, що Дмитра з батьком затримали біля дому в селі Козаровичі, що на Київщині. Їх утримували в нелюдських умовах, вони ночували прямо на підлозі та накривалися папером, їх не годували.
«Через кілька тижнів російські військові звільнили батька Дмитра і сказали, що самого Дмитра відпустять лише після „перемоги“ окупантів, у якій ті були впевнені. Згодом Дмитра відвезли у Білорусь, а потім в росію, де він зараз — невідомо, бо його постійно перевозять. Міністерство оборони рф вже підтвердило факт утримання Дмитра, і ми робимо все, що можемо, аби звільнити його».
Олена Цигіпа, дружина Сергія Цигіпи, письменника та журналіста з Нової Каховки, якого так званий «верховний суд республіки Крим» засудив до 13 років ув’язнення в колонії суворого режиму, поділилась новиною, що її чоловікові дали можливість дзвонити додому і вона мала з ним телефонну розмову. Це сталось після кількох років боротьби за участю правозахисників і адвокатів.
«Буває так, що сила нашого прагнення і наше бажання передати хоча б вісточку до людини, пробивається крізь товсті метрові стіни російських таборів та в’язниць. Це надважливо робити. Коли перебуваєш в ув’язненні, будь-яку інформацію про те, що про тебе пам’ятають і всім про тебе нагадують, допомагає та пробивається тонкою ниткою світла, за яку ти тримаєшся. Ниткою, яка веде тебе до виходу», — звернувся до всіх небайдужих Наріман Джелял. Він закликав рідних вірити і молитись, бо це дає змогу втриматись і не зриватись емоційно у зневіру.
За даними ІМІ нині 30 українських журналістів — в ув’язненні та два журналісти-комбатанти.
Взагалі щонайменше сім тисяч незаконно ув’язнених цивільних нині утримуються в Росії на тимчасово окупованих територіях. У Реєстрі зниклих безвісти за особливих обставин станом на кінець вересня 2024 року є дані про 55 тисяч людей.
ДОВІДКОВО:
За ініціативи Міжнародного ПЕН з кінця 1980-х років 15 листопада світ відзначає День ув’язненого письменника, або День порожніх стільців.
Шість років поспіль Український ПЕН спільно з Центром громадянських свобод проводить акцію на підтримку тих, хто позбавлений свободи росією.
«Вечірній Київ» писав про те, що в НСЖУ відкрили фотовиставку на підтримку українських журналістів, які у полоні рф.
Ольга СКОТНІКОВА, Олексій САМСОНОВ, «Вечірній Київ»