У Міноборони розповіли про можливу мобілізацію людей із ВІЛ та туберкульозом

Ілюстративне фото: Борис Корпусенко
Ілюстративне фото: Борис Корпусенко

Кожен випадок фахівці мають оцінювати окремо.

14 листопада в етері телемарафону речник Міністерства оборони України Дмитро Лазуткін повідомив про нові нюанси мобілізації.

Як зазначив речник, чоловіків, які мають вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) або туберкульоз, можуть мобілізувати на службу у війську.

Однак кожен випадок фахівці мають оцінювати окремо, беручи до уваги стан здоров’я військовозобов’язаного та специфіку захворювання.

«Тут треба відштовхуватися від того, що основним критерієм придатності до військової служби є функціональність людини, що визначається відповідно до нормативно правових актів. Це означає, що кожен випадок оцінюється окремо залежно від стану здоров’я та специфіки захворювань», — підкреслив Дмитро Лазуткін.

Згідно з його словами, придатність до військової служби чоловіків з ВІЛ або туберкульозом залежить від того, як їхнє здоров’я впливає на здатність виконувати завдання.

Особам з безсимптомною формою ВІЛ або стабільним станом можуть дозволити служити та брати участь у бойових операціях.

Водночас є винятки: для тих, хто перебуває на стадії імунної субкомпенсації ВІЛ, можливе лише несення служби в тилу, без виконання бойових завдань.

Чоловіки ж, які мають імунну декомпенсацію, не придатні до військової служби та мають бути виключеними з військового обліку, каже речник Міноборони.

«Для осіб із туберкульозом також передбачені чіткі критерії й департамент охорони здоров’я їх прописував дуже ретельно. Активний туберкульоз принаймні легень з виділеннями мікобактерій або наявністю розпаду легеневої тканини автоматично робить людину непридатною до військової служби. Такі особи підлягають виключенню з військового обліку, оскільки активна форма туберкульозу не дозволяє виконувати військові обов’язки», — додав Дмитро Лазуткін.

В Україні хочуть розформувати ТЦК та відправити їх на фронт: подробиці читайте у матеріалі «Вечірнього Києва».

Олександра ПЛАКІНА, «Вечірній Київ»