У Києві презентували виставку воїна-добровольця «Штрих-код на дверях Часу»

«Штрих-код на дверях Часу» — саме таку назву має виставка, яка всього три дні (6-8 листопада) експонуватиметься у Києво-Печерській лаврі. На ній представлені картини військового-добровольця і художника Володимира Безрукого.

Він малює на картоні, на ящиках з-під набоїв, а також віконницях та дверях. Саме такий матеріал найбільш доступний для воїна на передовій. А Володимир пройшов усі найгарячіші точки російсько-української війни, починаючи з 2014 року.

У прифронтовому Запоріжжі картини Володимира знайшли особливий відгук, бо тільки упродовж цього й минулого року там організували чотири виставки автора.

І саме Запорізька громадська організація «Лабораторія військово-політичних досліджень та реконструкції» за підтримки Міністерства у справах ветеранів України організувала виставку «Штрих-код на дверях Часу». Експозиція мандрує країною, щоб продемонструвати силу мистецтва в умовах війни, розкрити важливу роль творчості в психологічній реабілітації ветеранів, передати свої переживання та емоції через мистецтво.

«Ці роботи про наше життя, про те, що відбувається і в нас на Запоріжжі, Донбасі. Вони створені не просто на дверях чи ящиках, а на залишках нашого мирного життя. І для нас важливо, що нам це показує воїн.

Цю виставку побачить загалом вісім міст, паралельно із цим видамо каталог робіт Володимира Безрукого. У нього понад 200 робіт, а тут представлена тільки частина. Крім того, у нас амбітні плани, хочемо, щоб «Штрих-код на дверях Часу» побачила не тільки Україна, а презентувати цей проєкт за кордоном», — розповів засновник реабілітаційного простору ветеранів українського війська «Блокпост» у Запоріжжі, представник ГО «Лабораторія військово-політичних досліджень та реконструкції» Владислав Мороко.

Володимир Безрукий родом з Калуша, що на Івано-Франківщині. Закінчив Прикарпатський національний університет, Львівську академію мистецтв. Активно малювати почав під час Революції Гідності, бо дуже хотів зафіксувати людей, поряд з якими він стояв на Майдані.

З Майдану Володимир опинився добровольцем у батальйоні «Донбас». Перший ескіз на війні створив на звичайній картонці — коли дізнався про загибель побратимів в Іловайському котлі. Саме нерівний, непридатний, на перший погляд, матеріал здавався Володимиру найбільш відповідним для того, аби відобразити те, що відбувається довкола. Далі була служба в «Правому секторі», батальйоні «ОУН», 93-й бригаді в Пісках, підрозділ «Чорний туман».

Після виконання бойових завдань, ховаючись від ворожих обстрілів у якійсь з будівель, Пікассо, а саме такий позивний у Володимира, постійно малював — краєвиди, шахти, терикони, побратимів, волонтерів, цивільних.

Коли почалася повномасштабна війна, то Безрукий знову добровільно повернувся у військо. Він був серед тих, хто відбив окупантів з-під Києва на Броварському напрямку. У складі батальйону імені Шейха Мансура побував, зокрема, в Бахмуті, де одну з картин створював, коли російські загарбники штурмували місто.

Малював на всьому, що траплялося: картонках, ящиках з-під боєприпасів, дверях погребів і сараїв, уламках дерев’яної підлоги. Спочатку був зашпакльовував прорізи між дошками, вирівнював поверхню, а потім перестав це робити, бо так було більш правдиво.

«Коли я малюю, то насамперед роблю для себе. Думок про виставки у мене не було, тож якби не Владислав Мороко, то навряд чи ці роботи можна було б побачити отак в одному місті», — розповів Володимир Безрукий.

Його творчість — це емоційне відображення буднів на передовій. Колір у нього має визначальне місце. Проте найголовніші його герої — побратими, їхній побут. Тому у Володимира багато портретів. Багато з них створені на Гуляйпіллі.

«Було таке, що випросив у хлопців прекрасні, великі дерев’яні двері, — вони ними закривали у своїй хатині вікно знадвору, щоб не було видно увечері світло. Тоді якийсь час мучився, що ж на такому полотні намалювати, це ж мало б бути щось величне. Аж поки не побачив, як якось до мене у справах йде Сашко Коваль, а це ж він мені ті двері віддав! І знаєте, це була саме та мить, коли я замилувався і зрозумів, хто буде на картині», — продовжує Володимир. До слова, саме ця картина на афіші виставки «Штрих-код на дверях Часу».

Як і багато хто з художників Володимир Безрукий вважає, що не варто довго розповідати про свої твори, вони самі мають промовляти до глядача.

Кияни ж можуть побачити ці дуже цікаві полотна ще два дні у музейних залах, що розташовані неподалік головного входу. Вхід на виставку за загальним квитком у Києво-Печерську лавру.

До слова, у Великій лаврській дзвіниці ще триває виставка «Скорботний шлях Бахмута», де можна побачити неймовірну серію «Різбленок» — великих писанок, у яких відображені останні хвилини земного життя Ісуса Христа. Українці навіть у час війни продовжують створювати мистецькі твори надзвичайної якості.

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»