Бачити перемогу серцем: історія військового, що втратив зір, але не втратив сили
Коли сапер з позивним «Самурай» втратив зір і частково слух через вибух на фронті, він відмовлявся прийняти нову реальність. Однак після восьми місяців важкої реабілітації він повернувся, щоб допомагати іншим, хто, як і він, втратив здатність бачити.
«Люди на вулиці не готові сприймати людей з інвалідністю…» — ці слова військового з позивним «Самурай», який втратив зір на війні, віддзеркалюють проблему, з якою стикаються ветерани, повертаючись до цивільного життя.
«Самурай» пішов на фронт добровольцем, ставши сапером. У 2022 році під час роботи перед ним вибухнуло понад 80 протипіхотних мін. Після такої травми військовий втратив зір і частково слух.
Минулого тижня у книжковому просторі «Сенс» в самому серці Києва відбулась пресконференція з мінером ЗСУ, а наразі ветераном, Владиславом Єщенком з позивним «Самурай», де він поділився власним досвідом на фронті та розповів про проблеми людей з інвалідністю в сучасному суспільстві.
Після бойового поранення, захисник заснував свій власний благодійний фонд під назвою «Побачимо Перемогу». Основна мета Владислава — це допомагати людям, які теж втратили зір внаслідок війни, а також — розповідати цивільним, як правильно поводитись з особами у яких є інвалідність.
«Ми надаємо всебічну підтримку від лікарні, коли потрібні медичні засоби та протези, до повної самостійності завдяки комплексній реабілітації та асистивним технологіям. Ми робимо все можливе, щоб поліпшити якість життя таких людей та дати їм новий шанс побачити світ завдяки сучасним технологіям та новітнім розробкам», — поділився «Самурай».
Владислав як ніхто інший знає, яка саме допомога потрібна людині, що втратила зір. Він сам пройшов цей шлях, перетворившись з людини, що потребує допомоги, на ту, хто її надає та надихає інших ветеранів та людей з інвалідністю не втрачати жагу до життя.
У коментарі «Вечірньому Києву» захисник зізнається, що його реабілітація триває й досі, проте до стадії прийняття він йшов вісім місяців:
«Коли реабілітолог зайшов у палату і сказав, що ти тепер будеш користуватись білою тростиною, я тебе навчу, я одразу сказав: „Виведіть його звідси, я йому зараз дам по голові цією тростиною.“ Це була агресія, вона була звісно зайвою і зараз мені за це соромно, але цю стадію прийняття проходить кожен, хто втрачає зір у дорослому віці».
Наступним етапом стало навчання орієнтуватися у просторі. Воно проходило в реабілітаційному таборі, завдяки громадській спілці «Сучасний погляд», яка зараз є партнером БФ Владислава.
«Зараз ми проводимо таку саму реабілітацію для інших військових, де їх навчають і за ці два тижні можна навчитись базових навичок, проте удосконалюватись потрібно кожного дня. Тому це не легкий та довгий процес для всіх», — продовжує ветеран.
Також команда «Самурая» змінює суспільство на краще завдяки освітнім програмам в рамках проєкту «Єдиний простір».
«Люди на вулиці не готові сприймати людей з інвалідністю, не готові нас ідентифікувати правильно, не готові з нами спілкуватись правильно, тому ми заснували цей проєкт», — зазначає захисник.
На освітніх заходах людей навчають правильній комунікації з ветеранами та особами з інвалідністю у закладах освіти та підприємствах, що надають різні послуги населенню.
Пресконференція у «Сенсі» була одним із таких заходів. Владислав розповідав присутнім про різницю між інклюзією та толерантністю, а також пояснював, що таке доступність і безбар’єрність. Зі своєю дружиною Валерією, ветеран демонстрував як правильно підходити до людини з інвалідністю та пропонувати свою допомогу.
Додатковий напрям соціальної роботи БФ Владислава є кінологічний центр, де виховують собак-поводирів.
«Ми не тільки забезпечуємо вірних помічників для тих, хто цього потребує, але й сприяємо психологічному відновленню людей через спілкування зі спеціально навченими тваринами», — додає «Самурай».
Владислав розуміє, що його місія велика та складна, але ветерани та люди з інвалідністю обов’язково побачать перемогу в усіх сенсах завдяки підтримці українців.
Підтримати БФ ветерана можна донатами, а також волонтерством. Охочі допомогти можуть приєднатися до роботи в кінологічному центрі, поширювати листівки або збирати пакунки за потреби військових.
Також читайте за темою:
Ксенія ЧЕРЕДНИЧЕНКО, «Вечірній Київ»