На Подолі показали сучасність по-давньогрецькому

На Подолі показали сучасність по-давньогрецькому

Театр «Колесо» продовжує тішити своїх шанувальників жанровим різноманіттям репертуару і дивувати винятковою драматургією. Цього театрального сезону його вибір зупинився на класичних п’єсах: наприкінці минулого року тут презентували детектив «Мишоловка», а цьогорічні  прем’єри – діаметрально протилежні, але мають шалений успіх. Це трагедії «Ми, Майдан» та «Антігона», яка відбулася буквально щойно.

Щодо першої – то це класична інсценізація популярної однойменної п’єси Агати Крісті (твори письменниці за кількістю публікацій у світі посідають почесне третє місце після Біблії і Шекспіра!). Постановка здійснена у благородному й водночас холоднокровному англійському стилі режисерами Марією Грунічевою та народною артисткою України Іриною Кліщевською, сценографом Світланою Заікіною та художником із костюмів Валентиною Плавун.

І хоча «Мишоловка» є рекордсменом за кількістю театральних втілень на сцені по всьому світу, в Україні цей детектив поки не такий популярний. Зовсім інша ситуація спостерігається з постановкою «Антігони»: у репертуарі закордонних театрів вона є не частим гостем, проте на українських майданчиках за останні роки стає поширеним явищем. У Києві за останніх два роки вийшло три постановки цієї вистави: філософська притча «Антігона» за п’єсою Жана Ануя в Києво-Могилянському Театральному Центрі «Пасіка» (режисер – Володимир Кудлінський) , франко-український проект-вистава «Антігона» за творами Софокла та Бертольда Брехта у Центрі науки та мистецтва Diya на базі Національного центру «Мала академія наук України» (режисер – Люсі Береловіч),  та  «ода небайдужості» - «Антігона» у Київській академічній майстерні театрального мистецтва «Сузір’я» (режисер – Ігор Славінський).

На сьогодні існує певний ризик у постановці такого важкого матеріалу, адже драматичних і фатальних історій у нашій повсякденності більше ніж достатньо. Втім, її попит на українських сценах є цілком зрозумілим, адже Антігону можна порівняти з Україною, яка намагається всіма силами протистояти усталеному режиму, свавіллю влади, інтегруватися до прогресивних країн, відродити свою народну самобутність і неповторність. Окрім того, питання моральних та сімейних цінностей, любові та поваги один до одного, відданості та довіри завжди залишатимуться на часі. Навіть більше, давньогрецькі тексти дають можливість подивитися на конфлікт традицій и слова закону.

Особливістю прем’єри «Антігони» у театрі «Колесо» є те, що майже вся постановча група – це грецькі митці: режисер Еммануїл Куцуреліс, художники Марія та Ласкарі Валаваніс (сценографію, костюми та фонограму розробляли у Греції). 

Режисери вистави — народна артистка України Ірина Кліщевська й Еммануїл Куцуреліс. Сценографію розробляла Мария Каламара (Греция), а над її втіленням в Україні працювали художники Світлана Заікіна, Світлана Павличенко і Валерій Софронов. Костюми —  від знаменитого грецького дизайнера Ласкарі Валаваніса. 

Трагедія «Антігона» написана Софоклом майже 2500 років тому. І вже на перших сторінках тексту Софокла (переклад з давньогрецької Бориса Тена) постановочна група зрозуміла, що для сучасної України тема боротьби традицій і закону є надактуальною. В своїй роботі міжнародна постановочна група намагалась поєднати  традиції давньогрецького,  українського та  сучасного європейського театру. Композитор Володимир Дадикін, працюючи над музикою використовував звучання аутентичних музичних інструментів Стародавньої Греції. У виставі дуже багато пластичних сцен (над пластикою працює Олександр Маншилін, який є перекладачем на репетиціях), але це не танці у звичному для всіх розумінні. 

Провідні  актори театру «Колесо» Марія Грунічева (Антігона), Андрій Мороз (Креонт), Олександр Дідик (Гемон), Ольга Васинюк (Ісмена), а також заслужена артистка України Валентина Бойко, Станіслав Колокольніков, Вадим Лялько, Сергій Ладєсов, Едуард Кіхтенко створили виставу, яка дивиться на одному подиху.
До речі, це вже не перша співпраця «Колеса» з європейськими постановниками. Зараз, наприклад, у репертуарі дві вистави болгарського режисера Дімо Дімова: «Портрет планети, або Попередження нерозумному людству» за Ф. Дюрренматтом та «Чудо Піаф» за п’єсою Н. Мазур і В. Кіно. Також  театр тісно співпрацював із французами та американцями, а грецькі актори брали участь у фестивалі «Відлуння» 2013 року.

– Перше знайомство театру «Колесо» з Еммануїлом Куцурелісом (грецький режисер і хореограф, який працював і як постановник, і як виконавець у ведучих театрах Афін, Нью-Йорка, США і Лондона) відбулось два роки тому. Його вистава «Інсенсо» («Insenso») за п'єсою Д. Дімітріадіса мала брати участь у Міжнародному театральному фестивалі моновистав «Відлуння». Це був 2014 рік. Криваві події у нашій країні злякали учасників, тому вони відмовилися їхати у Київ. Натомість режисер не побоявся: приїхав і провів тут зустріч із глядачами та фахівцями театру, розповів про сучасний грецький театральний процес. Тоді й виникли перші розмови про спільну роботу. Остаточно домовилися та обрали п’єсу на початку 2015 року,  я  запросила Еммануїла Куцуреліса бути головою журі фестивалю «Відлуння», –розповідає Ірина Кліщевська, художній керівник Театру «Колесо», – Три роки тому Еммануїл Куцуреліс був обраний головою Грецького центру Міжнародного інституту театру (діє під егідою ЮНЕСКО), а через рік увійшов до складу консультативної комісії Фестивалю Античної Драми в Олімпії. Тому цілком зрозумілим є вибір режисера для постановки «Антігони» саме першоджерела – трагедії Софокла, адже греки дуже шанобливо ставляться до своєї культури та мистецького спадку Давньої Греції. І пропаганда своїх надбань у світі – для них дуже важливий акт.

– Нам здається, що «Антігона» на сьогодні – напрочуд злободенна багатопластова п’єса, в якій піднімається чимало психологічних та гостросоціальних питань, – зізнається художній керівник театру Ірина Кліщевська. – Протистояння однієї людини усій сталій системі, внутрішня боротьба героїв між особистими почуттями та державним законом – сьогодні доволі актуальні. Для нас цей матеріал співзвучний ситуації в Україні, а режисер розглядає конфлікт більш глобально, акцентуючи увагу на вищих законах та моральних принципах. Як людина творча, Еммануїл Куцуреліс сприймає все із захопленням та допитливістю: під час свого першого візиту до України він знайомився з нашою історією, архітектурою тощо. А потім був інший етап зацікавленості: режисер  попросив показати всі місця в Києві, які пов’язані з подіями зими 2013-2014 років.

Постановку вистави здійснено в рамках спільного проекту «Колеса» й компанії Art Syndicate (Афіни, Греція) за підтримки Посольства Греції в Україні. Автори вистави бачать в тексті Софокла гострі соціальні сучасні теми.

Нагадаємо, що в столичному кінотеатрі Жовтень починається фестиваль короткого метру.