Сюрреалізм української дійсності та бабак степовий: у столиці показали стрічку «Редакція»

Український режисер, сценарист та монтажер, а також артдиректор міжнародного фестивалю документального кіно про права людини «Docudays UA» Роман Бондарчук народився і виріс у Херсоні. Він є режисером декількох короткометражних стрічок та документальних фільмів, зокрема картина «Українські шерифи» (про двох жителів села Старої Збур’ївки Херсонської області, які взяли на себе функції охорони громадського порядку) висувалася від України на «Оскар».

В ігровому кіно Роман дебютував 2018 року з фільмом «Вулкан», в якому перекладач місії ОБСЄ Лукас опиняється в південноукраїнському місті Берислав та потрапляє в химерний світ провінції. За цю роботу режисер став лауреатом Національної премії Тараса Шевченка.

Другий фільм Романа Бондарчука «Редакція», присвячений рідній Херсонщині, світова прем’єра якого відбулася на Берлінале, у столиці вперше показали у межах Київського тижня кінокритики. До слова, картина вже отримала нагороду від кінокритиків «Кіноколо» за найкращий сценарій.

Оповідь починається за шість місяців до повномасштабного вторгнення з того, що екозахисник Юра, вистежуючи степового бабака (а саме ця тварина, за сюжетом, допоможе степам Херсонщини увійти до Смарагдової мережі та отримати європейську охорону), стає випадковим свідком підпалення місцевих лісів. Цей матеріал він, звісно, прагне опублікувати, щоб викрити злочинців. Але місцеві видання натомість зайняті зовсім іншим: передвиборчою кампанію, в якій бере участь й діючий мер, який насправді лежить у комі, що приховується від виборців. Фотограф, який був з Юрою, зникає, а в редакції хлопця навчають, як писати сенсації та відправляють на відкриття газопроводу місцевим депутатом.

В цей час мама Юри, яку зіграла Римма Зюбіна, має роман з радником мера, ще одним місцевим політиком та бізнесменом, що до того ж організував екопоселення під містом та є його гуру. Вона не хоче просити у свого прихильника гроші, тож ведеться на авантюру з «швидкими грошима» через біткоїни від закордонного «бізнесмена», заради чого навіть готова закласти свою квартиру. Єдину близьку за цінностями людину ідеаліст Юра, небайдужий до того, що відбувається навколо, бачить у дівчині-колезі, яка відстоює в редакції фемінітиви та гендерну рівність, а у вільний час волонтерить.

«Я опинився в середовищі журналістів з юних років, бо мої батьки працювали в медіа на Херсонщині, — розповів Роман Бондарчук. — Ми пережили 1990-ті переважно через те, що батько привозив продукти з відряджень колгоспами, про які робив репортажі. Іноді навіть живих курей, які жили у нас на балконі. Тому атмосфера абсурду була присутня весь час.

Потім мого брата запросили робити програму для фермерів «Фермерський канал», я до нього приєднався. Ми їздили по Херсонщині, записували фермерів, життя яких виглядало досить комічно. Після цього зацікавився журналістикою, підробляв фотографом і відкривав для себе світ гадалок, гороскопів, замовних матеріалів і як інформація змінюється залежно від того, кому це потрібно.

Для цього фільму ми опитали багато місцевих журналістів та політтехнологів на Херсонщині. Один з них розповів, як робив розслідування проти місцевого чиновника, і потім 15 замовних спростувань, на які зміг купити машину і дачу. Так ця тема ціни правди стала мене хвилювати ще дужче».

За словами режисера, сценарій фільму дуже вкорінений в реальність і не є суто фантасмагорією.

«Ми почали знімати в серпні, напередодні Дня незалежності України. І в Херсоні в ті дні завершували будувати найбільший прапор України на набережній, — пригадує Роман Бондарчук. — Там вже був прапор, його встановили в часи попереднього президента. А команда нового президента хотіла приємно його здивувати та збудувати новий прапор поруч, щоб були два прапори, більший і менший. Він був майже готовий. І ось, в перші наші знімальні дні цей гігантський флагшток впав і перечавив машину чиновника, який керував будівництвом прапора. Сама історія підтвердила, що реальність тут особлива, і фільм є її відображенням».

На подив нідерландського критика Фабіана Мелхерса, який обрав «Редакцію» для програми фестивалю, у фільмі майже немає вигаданих перебільшень, а за кожним епізодом лежить певний факт.

«Я починав з документального кіно, і мені вільніше, якщо я можу на щось спиратися. Це дає певність робити це на екрані переконливо, — пояснив Роман Бондарчук. Він прокоментував сцену, де конкуруючі бюро ритуальних послуг влаштовують перестрілку за похорон небіжчика. — Так, ритуальні послуги — вигідний у всі часи бізнес, і завжди існує конкуренція між фірмами. Була замітка в газеті, як дві контори сперечалися за покійника. І ця суперечка закінчилася перестрілкою, бо родичі замовили поховання в одній фірмі, а потім передумали. В контексті того, як журналісту заробляти гроші, ця історія мені сподобалася.

А екопоселення «Чайка» з’явилося зі справжнього екопоселення, яке існувало в Олешківському лісі. Його збудував місцевий бізнесмен, який розбагатів на виробництві пельменів і заморожених напівфабрикатів. Після того, як він відбувся як бізнесмен, почав розвиватися духовно. Став ходити босим взимку, носити білі одежі та запрошувати духовних гуру в екопоселення проводити ритуали для херсонців, щоб «розширити їх свідомість». Це була частина реальності. Здається, він називався «Фестиваль повноцінного життя». Херсонці їхали автобусом дізнаватися, як повноцінно жити, змінити своє життя і перестати вживати м’ясо від людини, яка продовжувала виробляти та продавати пельмені».

Особливістю «Редакції» Романа Бондарчука є залучення непрофесійних акторів. Так, головного героя втілив журналіст Дмитро Багненко, його дівчину — журналістка та режисерка Дар’я Озірна, редактора популярного видання — драматург Максим Курочкін, репортера — звукорежисер Степан Степанський, журналіста-сенсаційника — журналіст Сергій Іванов, самого себе — херсонський волонтер Григорій Янченко.

«Це відбувається природно. Я знімаю тих, хто найкраще впорається з завданням під час кастингу, — пояснив Роман Бондарчук. — Головного героя Юру зіграв журналіст Дмитро Багненко, нині військовослужбовець. Він займався темою екології, багато про це знав, відкрито протистояв людям, які стояли за підпаленням лісів. Ми з ним проводили це документальне розслідування, зустрічалися з журналістами, обмінювалися думками. Особливості характеру героя були взяті у самого Діми, і коли дійшла справа до кастингу, мені вже було дуже складно взяти актора замість нього. Разом з продюсером і кастинг-директоркою організували експрес-курси акторської майстерності та готували наших непрофесійних акторів».

Також над картиною працювали загиблі на фронті кінематографісти — у колоритній ролі пасічника знявся актор Василь Кухарський, а монтаж здійснював Віктор Онисько.

Майже вся стрічка знімалася до повномасштабного вторгнення, у 2021-2022 роках, власне на Херсонщині. І лише епілог, дія якого відбувається «після Перемоги» — через зрозумілі обставини фільмували у Словаччині.

«Завдяки словацькому фонду змогли зняти епілог, бо доступу до Олешківських пісків не було, — пригадує режисер. — Ми проїхали Словаччину вздовж і впоперек, вона зовсім невелика. На диво, в лісах розміщено багато військових баз, і там не можна знімати. Майже впавши у відчай, ми знайшли цю галявину, яка мала два поетичних дерева на горизонті. Однак гори там всюди. І нам прийшла ідея, що це ж кіно, і це можуть бути кримські гори, які видно з Херсонщини, гори звільненого Криму. Немає сумніву, що України переможе. І як це відбудеться, було цікаво показати в цьому фільмі. Хоча зрозуміло, роботи буде не менше, щодо наведення порядку всередині країни».

Як поділився Роман Бондарчук, наразі він знімає документальні стрічки. Фільмує своїх дітей під час вторгнення, а разом з Вадимом Ільковим працюють над картиною, що досліджує відбудову Україні, якою вона є сьогодні.

«Ми намагаємося без особистого ставлення документувати, що робиться в напрямку відбудови — від міжнародних конференцій до волонтерських ініціатив, коли один сусід допомагає іншому», — зауважив Роман Бондарчук.

Зазначимо, що стрічка «Редакція» виходить в український прокат вже 28 листопада. У день прем’єри влаштують безплатний показ у кінотеатрі «Ліра»: зареєструватися.

Читайте також:

• У Києві оголосили переможців кінофестивалю «Молодість», серед лауреатів є українські картини. Ґран-прі отримала дебютна повнометражна стрічка «Медовий місяць» Жанни Озірної, найкращим короткометражним фільмом став «Ми хочемо тут жити» Александріни Туркан, а у документальному конкурсі перемогла картина «Квіти України» Аделіни Борець.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»