Кожна вивільнена гривня має йти на армію, — депутатка Київради Людмила Ковалевська
Ми маємо навчитися жити в умовах війни: допомагати військовим і водночас забезпечувати життя міста.
Кінець року традиційно активізує бюджетні процеси. Вже з середини листопада депутати Київради розпочнуть роботу над головним фінансовим документом міста на 2025 рік.
Про те, як відбувається формування бюджету під час війни та скільки коштів Київ витрачає на програму «Захисник Києва» і підтримку військових та їх родин, розповіла депутатка Київради, перша заступниця голови бюджетної комісії, заступниця голови фракції «Європейська солідарність» Людмила Ковалевська.
В інтерв’ю для спільного проєкту «Київ фм» та «Вечірнього Києва» вона також пояснила, чому нові податкові ініціативи уряду можуть призвести до закриття малого та середнього бізнесу, та чому енергозахист має стати одним із головних пріоритетів столичного бюджету на наступний рік.
ЯКЩО КОМІСІЯ ЗАТВЕРДИЛА ПРОЄКТ БЮДЖЕТУ — В ЗАЛІ ЙОГО ТЕЖ ПРОГОЛОСУЮТЬ
— Пані Людмило, Ви — перша заступниця голови бюджетної комісії. А відтак перше моє питання буде стосуватися бюджету Києва на 2025 рік? Коли проєкт обіцяють оприлюднити?
— Як і минулого року, бюджет нам представлять приблизно в середині листопада. Тож основна робота над документом почнеться трохи пізніше, але вже цього тижня очікуємо початок консультацій з фракціями. Це стандартна практика: виконавчий орган консультується з фракціями, слухає пропозиції депутатів, щоб зрозуміти, які позиції мають обов’язково бути включені, а де можна внести корективи. Звісно, виконавчий орган має власне бачення, але оскільки саме депутати голосують і несуть відповідальність за бюджет, з нами проводять попередні консультації.
— Яка роль бюджетної комісії в роботі над головним кошторисом міста?
— Кожен Департамент, тобто розпорядник бюджетних коштів, подає свої запити, із потребами на рік. Кожен із цих документів ретельно аналізуються Департаментами економіки та фінансів. Десь щось урізають, десь коригують після консультацій, зокрема, з мером та його першим заступником. Так формується проєкт бюджету. Крім того, як я вже згадувала, проводяться консультації з депутатськими фракціями, і на основі цього готується остаточний документ. Наша ж мета — досягти компромісу між бажаним і можливим до моменту голосування. Зазвичай, якщо бюджетна комісія підтримала бюджет, то в залі його також затверджують, адже рішення комісії має вагу.
— До слова, торік багато хто закидав місту і, зокрема, депутатам Київради, що ви ухвалили «мирний» бюджет під час війни.
— Я думаю всі вже зрозуміли: війна — це не питання кількох тижнів. Вона триватиме стільки, скільки існуватиме росія, яка намагається знищити нас як націю і країну. Це може затягнутися на 5 або 10 років. Тому ми маємо навчитися жити в умовах війни: допомагати військовим і водночас забезпечувати життя міста.
З одного боку, очевидно, що дороги потрібно ремонтувати, не можна їх залишати без уваги. З іншого боку, деякі проєкти можна було б відкласти. Тут завжди потрібен збалансований і розумний підхід.
НАПРИКІНЦІ ЛИСТОПАДА ДОДАТКОВО ВИДІЛИМО КОШТИ НА ПРОГРАМУ «ЗАХИСНИК КИЄВА»
— За 2024 рік, скільки коштів виділив Київ на потреби оборони?
— Ми завжди закладаємо значну початкову суму на програму «Захисник Києва», яку потім протягом року постійно доповнюємо. Наприклад, торік у грудні на ці потреби було заплановано 1,5 млрд гривень. Але вже в лютому нам вдалося збільшити фінансування програми до майже 5 млрд. У квітні на допомогу військовим додатково спрямували ще 1,5 мільярда гривень, а в червні та серпні — по мільярду.
Загалом, цього року Київ вже виділив на допомогу військовим 8,6 млрд грн (за минулий рік — 7,5 млрд грн). Думаю, що наприкінці листопада ми ще додатково виділимо кошти на програму «Захисник Києва». Адже зазвичай, наприкінці року ми проводимо аналіз використання бюджету. Якщо, наприклад, якийсь об’єкт, як-от школа, не може бути добудований в поточному році, ці кошти перенаправляються туди, де є нагальна потреба. А в програмі «Захисник Києва» така потреба є завжди.
— Свого часу багато говорилося про те, що Київ і законодавчо обмежений у підтримці Сил оборони. Чи змінилося щось за останній рік?
Ні, жодних змін у цьому напрямку немає. Наразі ми можемо підтримувати лише київські частини. Але, щоб допомогти, наприклад, киянам, які служать у Херсоні, ми маємо зробити субвенцію в Херсонську обласну військову адміністрацію. І дуже часто буває так, що адміністрації навіть відмовляються від цих субвенцій, бо не хочуть входити в конфлікт з Офісом Президента.
Та це не означає, що ми не шукаємо можливостей. У тих випадках, коли не можемо підтримати наших військових офіційно, просто з колегами збираємо гроші і закуповуємо необхідні військовим речі, як то дрони чи системи РЕБ.
— А якщо говорити про підтримку військових та їх родин не лише з точки зору закриття потреб на фронті?
— Без перебільшення можу сказати, що Київ показує приклад всім іншим містам та громадам у цьому питанні. Захисникам, їх родинам, а також сім’ям загиблих військових ми намагаємося надавати всі можливі виплати та преференції. Ми вже згадували, що торік витратили понад 7,5 мільярда гривень на програму «Захисник Києва». Так от, до цієї суми ще 2,5 мільярда пішли на різноманітні виплати родинам захисників та самим захисникам.
Наприклад, є мотиваційна виплата при мобілізації. Всі кияни, які мобілізуються з 1 грудня 2023-го, отримують зі столичного бюджету одноразову допомогу в розмірі 30 тисяч гривень. Таку підтримку надають далеко не всі міста, із великих, якщо не помиляюся, лише Львів та Одеса. Крім того, буквально у вересні ми започаткували ще одну ініціативу — Київ виплачуватиме 45 тисяч гривень матеріальної допомоги пораненим киянам.
Буквально минулого тижня був затверджений Порядок надання цієї одноразової матеріальної допомоги. Процедура нескладна, необхідно зібрати невеликий пакет документів (їх перелік можна знайти на сайті КМДА, — ред.) і разом із заявою подати їх до Департаменту соціальної та ветеранської політики. При чому, це можуть зробити як самі поранені, так і їхні представники.
— Вас часто можна помітити на акціях на підтримку військовополонених. Ви там буваєте як депутатка чи як просто українка?
— Мабуть, і так і так. Чесно кажучи, тривалий час це питання для багатьох і для мене особисто, залишалася трохи осторонь, адже всі ми зосереджені на допомозі війську. Проте, з часом стало зрозуміло, що не можна абстрагуватися від цієї проблеми — треба спілкуватися, дізнаватися про потреби родин, які чекають. Хоч ми не можемо безпосередньо вплинути на російську федерацію, але ми можемо впливати на міжнародні організації.
Ми підготували звернення до всіх можливих міжнародних організацій, які займаються захистом прав людини, щоб ще раз привернути їх увагу до тих звірств, які вчиняють росіяни з українськими військовополоненими. Крім того, у нас є і внутрішні проблеми.
Наприклад, сім’ї не можуть отримати інформацію, слідчі постійно змінюються, результати аналізів ДНК затримуються на 10-12 місяців. Тож ми зібрали всі скарги та проблеми й вже розробили кілька конкретних звернень до уряду, які зараз розглядає моя фракція. Це пропозиції щодо того, як допомогти сім’ям військовополонених і зниклих безвісти.
— Повертаючись до бюджету, що для Вас особисто мало б бути пріоритетним у кошторисі на наступний рік, крім армії?
— Перш за все — енергозахист. Цього року місто закупило газові турбіни. Вони ще в процесі доставки, але коли їх введуть в експлуатацію, це дасть додатково 20-30 МВт енергії. Це небагато, оскільки Київ споживає приблизно 250 МВт, але навіть ці 20-30 МВт дозволять забезпечити енергетичну незалежність критичним об’єктам. І нам треба продовжувати рух в цьому напрямку — докуповувати обладнання та забезпечувати ресурси.
ЗА ВСЕ ПЛАТИТИМУТЬ НАЙБІДНІШІ
— Ви за освітою — економіст, кандидат економічних наук, тож не можу у Вас не запитати про зміни у податковій системі, зокрема — підвищення військового збору. В одному з інтерв’ю Ви назвали цю ініціативу шляхом до зубожіння населення. Чи не занадто драматично бачите ситуацію?
— Можливо, і занадто, але… Податки потрібно було підіймати, але тут, як і скрізь, потрібен був баланс. Якби податки підняли в кількох сферах, це могло б збалансувати ситуацію. Проте тютюновий, алкогольний і гральний бізнеси залишилися без змін. Водночас основне навантаження лягає на малий і середній бізнес, а також на звичайних громадян.
З одного боку, цей 5% військовий збір стримує споживання і є певним стримувальним фактором для інфляції. Але водночас ми розуміємо, що це призводить до зубожіння населення.
З іншого боку, якби податки були підняті у сферах, про які я згадувала, ми могли б менше навантажувати малий і середній бізнес.
— Як може розвиватися ситуація за Вашими оцінками, адже чимало експертів прогнозують, що ця податкова ініціатива дуже негативно позначиться на нашій економіці?
— Скоро ми побачимо поступове закриття малих і середніх підприємств, які є основою економіки країни. Так, Уряд організовує програми для залучення великих інвесторів, наприклад, через «інвест-нянь», знизивши вимоги для інвестицій до 12-15 мільйонів доларів. Але це крапля в морі, адже малий і середній бізнес інвестує значно більше. Якщо його пригнічувати, то руйнується базис економіки.
Наприклад, підвищення податків на пальне було недоцільним кроком. Це не дало значних доходів до бюджету, але спричинило зростання цін. Основне завдання Уряду під час війни — боротися з інфляцією, адже в нас є багато коштів, які не підкріплені виробництвом, отриманих від закордонних партнерів. Це означає, що люди отримують зарплатню, але країна нічого не виробляє, і немає цього взаємного обміну, що тримає економіку стабільною.
Боротьба з інфляцією має бути пріоритетом. Податки повинні бути справедливими, не можна перекладати весь тягар на найбідніших. Що заважало ввести прогресивний податок або збільшити податок на розкіш? Людина, яка живе в десятикімнатному будинку, може сплатити більше, і це не вплине на інфляцію. Але тепер за все платитимуть найбідніші, що створює додатковий інфляційний тиск.
З 256 КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ПРОТИ ЧЛЕНІВ МСЕК — УСЬОГО 2 ВИРОКИ
— Часто кажу своїм дітям, що життя несправедливе. До речі, про справедливість. Запит на цей принцип у суспільстві зростає щодня, особливо після таких історій, як з інвалідністю прокурорів чи надприбутками членів МСЕК…
— А чи знаєте ви, що з 2020 року проти членів МСЕК було заведено 256 кримінальних справ? І лише 2 із цих справ завершилися вироками. Але навіть по цим вирокам ніхто не сидить у в’язниці: одна справа в апеляції, інша — це умовний термін. Тобто, справи порушують, але до кінцевого результату — посадки винних — вони не доходять. Це і є безкарність, яка породжує вседозволеність.
— До чого це може призвести, окрім розчарування суспільства, на Вашу думку?
— Найголовніше — щоб не розчаровувалися військові. Бо коли ми, цивільні, розчаровуємося — це одне, а коли це станеться з військовими, вони можуть просто скласти зброю.
Тому ми всі маємо усвідомити — за нас цю війну ніхто не виграє. І якщо ти не у війську, то єдине твоє завдання у цивільному життя — працювати на потреби війська. Але я вірю, що в нас все буде добре, бо ми маємо дуже багато людей, які таки рухають нашу країну вперед. Попри все.
Ірина ГЛАВАЦЬКА, «Вечірній Київ»