Романтичний середньовічний трилер: на сцену Національної опери повертається «Трубадур»
Нова постановка є спільним українсько-італійським проєктом, який присвячений до 100-річчя видатного українського хормейстера та корифея театру Лева Венедиктова.
18 та 20 жовтня на сцені Національної опери України відбудуть прем’єрні покази опери «Трубадур» у постановці головного режисера Київської муніципальної опери Віталія Пальчикова.
Твір є одним з найяскравіших у музичній спадщині геніального італійського композитора Джузеппе Верді, який він створив лише за 30 днів.
В основі сюжету лежить однойменна п’єса іспанського драматурга Антоніо Гарсія Гутьєрреса про боротьбу жорстокого графа ді Луни зі шляхетним трубадуром за любов прекрасної аристократки Леонори.
Дія вистави відбувається в Іспанії у XV столітті, а сюжет цієї романтичної драми є настільки складним і заплутаним, що у міланському театрі alla Scala вже понад півтора століття зберігається спеціальна пляшка шампанського для того, хто зможе своїми словами повністю переповісти зміст опери «Трубадур».
Проте, попри заплутаність інтриги, криваву боротьбу, жагучим прагненням помсти та іншими гострими сценічними ситуаціями, музика цього твору зачаровує безмежною красою та мелодикою. Переважна більшість мелодій є дуже відомими та відомими серед шанувальників оперного мистецтва з усього світу.
«Вердіївський „Трубадур“ — це геніальна музика та надзвичайно складний сюжет. Це лабіринт, де не лише надзвичайно цікаво як блукати, але й — знайти спосіб вийти з нього. Тож пропозиція художнього керівника Національної опери України Анатолія Солов’яненка поставити цей твір на сцені театру була дуже вчасною…» — зазначає режисер-постановник опери Віталій Пальчиков.
За його словами, нова вистава втілюється у стилістиці наближеній до історичного часу твору.
«Це скоріше, стилізація того періоду, в якому відбуваються події „Трубадура“. Ми не музей, не можемо скопіювати тогочасний простір… Це буде емоційна, жива постановка, назвемо її „гіперболізованою реальністю“. Разом з артистами — а усі вони безперечні майстри своєї справи — шукатимемо психологічно глибокі образи. Тож. просто стояти й холодно співати ніхто не буде», — наголосив режисер-постановник «Трубадура».
Також Віталій Пальчиков розповів, за основу вистави він взяв ідею фанатичної одержимості. Це рушійна сила, яка є характерною для кожного з персонажів вистави.
«Наша постановка — своєрідне дослідження фанатизму, попередження про його наслідки. Адже можна бути одержимим, але будувати й творити, а можна навпаки — руйнувати та знищувати», — вважає режисер.
Над сценічним оформленням вистави та костюмами працювала головна художниця театру Марія Левитська. За словами мисткині, для втілення епохи середньовічної Іспанії вона багато вивчала історію цієї країни, її тогочасні звичаї й культуру.
Для втілення образу графа ді Луни та його оточення вона надихалася архітектурою іспанського міста Сарагоса. А для створення образу Манріко, вона черпала натхнення на півдні Франції. Художниця розповіла, що лірика трубадурів прийшла до Іспанії саме з французького Провансу, оспівуючи лицарське кохання. Тож вона намагалася відтворити цей романтичний образ у своїй постановці.
Марія Левитська також зауважила, що працюючи над сценічними костюмами вона детально вивчала біографію кожного персонажа цієї заплутаної історії. Так, наприклад, для втілення сценічного трагічного образу циганки Азучени, художниця у костюмах використовує відтінки теракоти (від італійської — обпалена земля). Це складні кольори на межі червоного, помаранчевого та коричневого тонів, щоб підкреслити те, що циганка є «дитям свободи» та живе просто неба. Цікаво, що у найдраматичніші моменти цієї історії, деякі елементи її одягу легко трансформується у пекельне полум’я її спогадів, коли вона згадує, як колись за наказом графа ді Луни-старшого, звинувативши у відьомстві, спалили її матір.
Над втіленням трагічного образу циганки Азучени у Національній опері працюють Анжеліна Швачка та Алла Позняк.
Для пані Алли це вже не перше втілення цієї надзвичайно складної партії. Співачка згадує, що коли у 2004 році вона прийшла працювати до Національної опери України, то у репертуарі театру ще була попередня вистава, втілена ще у 1960-х роках у постановці відомого режисера Лева Силаєва та сценографа Федора Нірода.
«У попередній виставі, моя героїня Азучена була у сивій перуці, і трактувалася як така собі старенька бабуся. Але за сюжетом, вона ще зовсім не стара, їй вік десь 35-40 років. Тому, зараз моя героїня має чорні кучері й помаранчеву бандану на голові, і лише в останній картині у в’язниці у неї з’являється сива прядка у волоссі, як наслідок її страждань…» — розповідає Алла Позняк.
Також співачка відзначає, що для неї цей образ є знаковим і центральним в усій виставі, а сама партія є однією з найскладніших для її типу голосу — драматичного мецо-сопрано.
За словами артистки, найважливіше у цій виставі є звичайно геніальна музика, яка їй допомагає глибше відчути та зрозуміти свою героїню.
«Коли Джузеппе Верді працював над цією оперою він спочатку вирішив її назвати Циганка, оскільки головною постаттю є саме Азучена, однак згодом він змінивши цю ідею, вивівши на перший план центральну романтичну лінію Манріко та Леонори. Для середини ХІХ століття, зробити головною героїнею звичайну циганку було вельми сміливо, адже на оперній сцені панували образи аристократів, відомі персонажі минулих епох, а також герої міфів та легенд тощо. А саме Джузеппе Верді здійснив справжню сенсацію у мистецтві, зробивши героями своїх опер людей нижчих соціальних прошарків, вперше розповів їхні трагічні історії на сцені… Це і куртизанка Віолетта з „Травіати“, і придворний блазень Ріголетто, і циганка Азучена у „Трубадурі“…» — розповіла Алла Позняк.
Цікаво, що попри класичне сценічне втілення «Трубадура» постановники вирішили зробили невеличкий сюрприз шанувальникам опери, зробивши фінальну розв’язку цього твору дещо несподіваною для героїв цього твору: Тож, якою буде помста циганки Азучени та чи переможе кохання прекрасної Леонори до Трубадура, глядачі зможуть дізнатися вже незабаром.
У виконавському складі заявлені: Олег Злакоман, Дмитро Кузьмін (Манріко), Геннадій Ващенко, Олександр Мельничук (Граф ді Луна), Людмила Монастирська, Оксана Крамарєва, Вікторія Ченська (Леонора), Алла Позняк, Анжеліна Швачка (Азучена), Сергій Магера, Сергій Ковнір, Володимир Тишков (Феррандо), Тетяна Пімінова, Ірина Петрова (Інес), Сергій Скочеляс, Руслан Танський (Рюїц та Вісник), Богдан Тарас, Юрій Горинь (Старий циган).
Диригент-постановник вистави, головний диригент Національної опери України Микола Дядюра.
Детальну інформацію щодо виконавців найближчих вистав та квитків можна дізнатися на сайті театру.
Детальна афіша жовтня представлена за посиланням.
Світлини для публікації надані пресслужбою Національної опери України.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»