Культурна спадщина для центральної влади зараз не на часі, — Ганна Старостенко
Чому народні депутати ось уже два місяці ігнорують запропоновані Києвом ініціативи у сфері охорони культурної спадщини?
Культурна спадщина Києва під загрозою через байдужість власників історичних будівель і бездіяльність центральної влади. Зокрема, нинішнє законодавство у сфері захисту культурної спадщини, не дає місцевій владі можливість ефективно захищати своє історичне надбання, що призводить до руйнування та втрати важливих для нашого міста об’єктів.
Міська влада неодноразово ініціювала законодавчі зміни, аби надати громадам більше важелів для збереження пам’яток, але поки що запропоновані нами законопроєкти не розглянули.
Ганна Старостенко, заступниця голови КМДА (також депутатка Київради від фракції «УДАР»), яка координує роботу Департаментів культури та охорони культурної спадщини, в інтерв’ю для спільного проєкту «Київ FM» та «Вечірнього Києва» розповіла про спроби зрушити ситуацію з місця, перші кроки з відновлення садиби Зеленських, та як місто готується до зими в культурній сфері.
«НА СЛОВАХ НАРОДНІ ДЕПУТАТИ ПОГОДЖУЮТЬСЯ З НЕОБХІДНІСТЮ ЗМІН»
— На початку серпня у Верховній Раді зареєстрували два законопроєкти, розроблені командою Віталія Кличка. Вони надають усім містам, не лише Києву, більше можливостей захищати свою культурну спадщину. За ці два місяці щось зрушило з місця?
— Щотижня я спілкуюся з народними депутатами, зокрема зі співавторами цих законопроєктів, щодо їхньої подальшої долі. Але хороших новин з Верховної ради поки немає: вже понад два місяці після реєстрації документи лежать у комітетах без розгляду.
Перший законопроєкт (№11 458) стосується змін до Кримінального кодексу та Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про охорону культурної спадщини. Він передбачає запровадження кримінальної відповідальності для власників об’єктів культурної спадщини за доведення їх до руйнації.
У Києві понад 3500 пам’яток, що підкреслюють нашу українську ідентичність та самобутність міста. Кожна з них має власника — державу, місто чи приватну особу. На жаль, часто власники не дбають про збереження цих безцінних пам’яток: не підписують охоронні договори або не виконують їх, не проводять реставрацію чи консервацію. Тому ми пропонуємо посилити відповідальність за недбале ставлення до пам’яток.
Другий законопроєкт (№11 459) пропонує зміни до закону про охорону культурної спадщини. Він передбачає суттєве збільшення штрафів за порушення пам’яткоохоронного законодавства. Нині штраф для фізичної особи становить лише 1700 грн, для юридичної — 17 000 грн. Ми пропонуємо підвищити їх до 50-100 тисяч неоподатковуваних мінімумів, тобто від 850 тисяч до 1,7 млн гривень. Це змусить власників замислитися про збереження пам’яток.
Також цей законопроєкт передбачає можливість примусового викупу в комунальну власність об’єктів, якими недбало розпоряджаються власники. Наразі існує процедура викупу в державну власність, але не в комунальну. Ми готові брати ці будівлі у власність громади та опікуватися їхнім збереженням.
На жаль, обидва законопроєкти досі не розглянуті профільними комітетами. Сподіваюся, законотворці почують нас і найближчим часом повернуться до цих важливих ініціатив.
— Як відомо, це вже не вперше Київ ініціює відповідні зміни?
— Так, ви маєте рацію. Ще у 2018 році Віталій Кличко подавав ці законопроєкти. Тоді їх навіть прийняли в першому читанні. Але, на жаль, далі не витримали процедуру до кінця, і закон не набув чинності.
Зараз ми оновили наші пропозиції, знайшли депутатів, готових бути співавторами, і подали знову до Верховної Ради. Але ми бачимо, що центральній владі чомусь це не на часі. Мені дуже шкода, що так відбувається. Можливо, вони не відчувають своєї відповідальності, можливо, там мало киян. Хоча цей закон діятиме для всієї України. Коли ми спілкуємося з представниками Верховної Ради, вони часто на словах кажуть, що розуміють проблему, але нічого зробити не можуть.
ВІДНОВЛЕННЯ САДИБИ ЗЕЛЕНСЬКИХ РОЗПОЧАЛОСЯ
— Один з останніх прикладів недобросовісного і недбалого ставлення до нашої історії — це знесення садиби Зеленських. Але власник визнав свою провину і запропонував своїм коштом відбудувати будівлю. Якісь роботи в цьому напрямку вже почалися?
— Дійсно, це був ганебний вчинок з боку власника історичної будівлі. Хоча на момент знесення будівля ще не мала статусу пам’ятки, вона була внесена до переліку історичних об’єктів, яким загрожує знищення. На земельну ділянку та майно були накладені арешти, не було дозволу на знесення будівлі. Але власника то не спинило і він за один вечір фактично зруйнував цю будівлю.
З власником була проведена серйозна робота, після якої він надав згоду на відновлення історичної будівлі за власні кошти, про що був підписаний відповідний меморандум з Департаментом охорони культурної спадщини.
Буквально місяць тому затвердили дорожню карту з відновлення садиби. Наразі Консультативною радою при Департаменті охорони культурної спадщини затверджена передпроєктна документація та візуалізація об’єкта та розпочато комплексні наукові дослідження. Цього тижня (7 жовтня — ред.) розпочалися роботи з вивчення технічного стану самої споруди.
На базі цих досліджень буде розроблена науково-проєктна документація на реставрацію зазначеної садиби. Її погодять на консультаційній раді при Департаменті охорони культурної спадщини. Після погодження отримають необхідні дозволи для відновлення і розпочнеться процес відбудови.
Ми отримали погодження від Національної поліції на проведення досліджень, оскільки земельна ділянка і майно знаходяться під арештом. Дуже сподіваємося, що не буде зволікань, документацію розроблять вчасно і роботи з відновлення розпочнуться якнайшвидше.
— Але ж попри це, претензії до власника місто не зняло?
— Для нас принципово важливо довести усім, що кожен, хто руйнує історичні будівлі чи об’єкти культурної спадщини, має відповідати перед містом, перед громадою за свої вчинки. Тому Київський міський голова Віталій Кличко подав позов до суду на власника цієї будівлі.
Щобільше, цей випадок спонукав нас до розробки додаткових механізмів захисту культурної спадщини в столиці, над якими зараз ми активно працюємо.
«ПРАЦЮЄМО НАД МЕХАНІЗМОМ ЗАХИСТУ БУДІВЕЛЬ, ЯКИМ ПОНАД 100 РОКІВ»
— Як загалом місто реагує на випадки руйнування об’єктів культурної спадщини і які кроки вживаються для їх захисту?
— Після варварського руйнування Садиби Зеленських Віталій Кличко розпорядився створити робочу групу, яку я очолюю. Її завдання — розробити додаткові дієві механізми захисту об’єктів культурної спадщини в Києві. Наразі ми активно працюємо над відповідними проєктами рішень.
Одним із перших кроків є рішення про збереження історичних будівель у Києві, старшим 100 років. Це лише перший запобіжник, який ми плануємо впровадити для захисту історичної забудови столиці, навіть якщо вони не мають статусу пам’ятки культурної спадщини. Зараз ми працюємо над створенням переліку таких будівель і визначенням критеріїв для їхнього захисту.
Зокрема, ми вже передбачили вимогу до власників: якщо будівля, старша за 100 років, буде зруйнована або доведена до руйнації, власник буде зобов’язаний відновити її за власний кошт. Це рішення зараз проходить погодження у Державній регуляторній службі, і ми сподіваємося, що найближчим часом його буде винесено на голосування Київської міської ради.
— На одному з останніх засідань Київради депутати затвердили міську цільову програму «Охорона та збереження культурної спадщини м. Києва на 2025–2027 роки». Які підходи передбачає ця програма?
— Ця програма передбачає серйозний обсяг робіт на наступні три роки. По-перше, ми включили можливість проведення першочергових протиаварійних, реставраційних та консерваційних робіт на об’єктах культурної спадщини, які належать громаді Києва. Співвиконавцями будуть як районні адміністрації, так і різні департаменти Київської міської державної адміністрації, на балансі яких перебувають ці об’єкти.
Ми визначили пріоритетний перелік об’єктів. У першу чергу це будівлі, які постраждали від ракетних обстрілів. Наприклад, Будинок учителя на Володимирській, де відбувалися перші засідання українського парламенту і де працював Грушевський. Також це будинок відомого архітектора Альошина — пам’ятка національного значення, яка має бути відбудована.
Ще один приклад — садиба Терещенків, яку ми минулого року повернули в комунальну власність. Вона розташована в центральній частині міста, на бульварі Шевченка і перебуває в аварійному стані. Ми маємо розпочати протиаварійні та консерваційні роботи, проектувати реставрацію.
Як то кажуть, маємо почати з себе. Якщо ми пропонуємо законодавство, яке збільшує відповідальність власників, а місто Київ теж є власником історичних будівель та об’єктів культурної спадщини, то ми маємо взяти на себе цю відповідальність і показати приклад, що ми дбаємо про власні об’єкти. Це допоможе зберегти унікальні історичні та культурні об’єкти Києва для майбутніх поколінь.
— Щоб завершити тему охорони культурної спадщини, не можу не запитати Вас про Світовий конгрес міст із всесвітніми пам’ятками ЮНЕСКО, в якому Ви взяли участь нещодавно. Наскільки ефективною була ця поїздка?
— Київ запросили як місто, що має такі об’єкти світової культурної спадщини, як Софія Київська та Києво-Печерська Лавра. Це була велика міжнародна конференція, на якій було представлено близько 300 міст на рівні мерів, віцемерів, депутатів міських рад. Обговорювалася політика збереження об’єктів культурної спадщини, і мене запросили виступити з доповіддю про виклики у сфері збереження культурної спадщини під час війни.
Місто Київ дуже тепло приймали. Приємно, що цей конгрес ухвалював план дій на наступні два роки, і завдяки нашій участі Києву виділили особливе місце в цьому плані. Була запропонована ціла низка напрямків, в яких ми можемо розраховувати на допомогу. Зокрема, з оцифрування наших пам’яток, надання спеціального обладнання для наших музейних фондів, навчання наших фахівців.
«КУЛЬТУРА СЬОГОДНІ — ЦЕ НЕ ЛИШЕ РОЗВАГА, ЦЕ ЩЕ Й ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА У СКЛАДНИЙ ЧАС»
— Підготовка до зими. Тема нині надзвичайно актуальна. Ви у місті опікуєтеся культурою, що можете сказати про готовність закладів культури до можливих перебоїв з електропостачанням?
— Знаєте, може здаватися, що культура — це висока матерія, що існує десь у повітрі. Але насправді культура — це насамперед люди. Живі люди, яким потрібно жити і працювати в нормальних умовах, добиратися на роботу. Тому питання підготовки до зими стосується і нас, культурну спільноту.
Звісно, наша галузь готується. На сьогодні це контрольне питання. Фактично всі наші музеї та театри мають альтернативні джерела живлення. У кого ще немає — найближчим часом ми забезпечимо їм таку можливість.
Наші театри навіть запропонували новий формат — концерти при свічках або виступи з мінімальною кількістю освітлювального обладнання. Ми всі максимально перейшли на режим енергоощадності.
Ми також залучаємо міжнародну допомогу. Є міжнародні фонди та міста-побратими, які надали нам спеціальні акумулятори чи генератори для підтримки наших закладів культури.
Особливо важливо забезпечити належні умови у музейних фондосховищах, де зберігаються наші найцінніші експонати. Вони мають перебувати в певному температурному та вологісному режимі, незалежно від відключень світла чи тепла.
— Ганно Вікторівно, як відомо, осінь — це час прем’єр. Чим дивуватимуть своїх відвідувачів столичні заклади культури?
— Усі театри Києва готують прем’єри на початку сезону. На сайті КМДА та на сайті Департаменту культури щочетверга ми публікуємо культурний дайджест, де на 10 днів уперед можна знайти інформацію про події та вистави.
У Києві в комунальній власності перебуває 13 театрів. Це і великі театри, як Київський національний академічний театр оперети, Київська опера (недавно перейменований Київський муніципальний театр опери і балету для дітей та юнацтва — ред), театр на Подолі. Є й менші, камерні театри, але теж надзвичайно популярні: «Золоті ворота», Малий драматичний театр, театр на Печерську, театр на Лівому березі та інші. Там теж чудовий репертуар.
— До слова, Київська опера торік презентувала чудову прем’єру «Сойчине крило». Нині шоу теж в репертуарі. Радите відвідати?
— «Сойчине крило» — це була прем’єра минулого року. Вона особлива тим, що це була наша серйозна відповідь української культури, українського мистецтва на «Лебедине озеро», «Лускунчика» та інше. У нас є чудові твори, композитори, поети, сценографи, які можуть все це поставити, поєднати чудову музику з хореографією та сценографією. І це виглядає надзвичайно красиво і достойно.
Вистава «Сойчине крило» базується на новелі Івана Франка, музику написав КостьАнатольський — український композитор. У нашій Київській опері це зробили дуже красиво — костюмоване балетне шоу, яке вражає своєю якістю та професійністю.
— Тоді тут варто згадати і про мюзкл «Чикаго» у театрі оперети. Вдалося мені побувати нещодавно — це щось фантастичне. Квитки, до речі, на цю виставу розпродаються за лічені години…
— Знаєте, і до війни був попит на такі вистави, але ми тоді не надавали цьому такого значення. Сьогодні ж, мені здається, ми особливо вдячні за позитивні емоції. Коли ми проживаємо цей день, розуміючи, що вночі можуть бути обстріли, хочеться прожити його так, щоб отримати хоч трохи тепла, хоч трохи позитивної енергії.
Я сподіваюся, що заклади культури в місті Києві дають таку можливість для всіх киян, для всіх, хто їх відвідує.
Ірина ГЛАВАЦЬКА для «Вечірній Київ»