Від кожного з нас залежить, яким пам’ятатимемо російське вторгнення: як команда Архіву війни переосмислює культуру вшанування пам’яті загиблих
Війна Росії проти України є найбільш задокументованим актом збройної агресії в історії.
Тисячі людей щодня фіксують воєнні злочини російських військових, записують відео з окупації, бойових дій чи побуту у тилу. Ці матеріали можуть стати доказовою базою у міжнародних судах, журналістських розслідуваннях, наукових та мистецьких роботах. Але для цього їх потрібно фахово збирати та зберігати. Саме для цього з’явилася цифрова платформа Архів війни.
Розповідаємо, як проєкт став відповіддю на виклики нової реальності та яким чином він переосмислює культуру пам’яті.
Спосіб зберегти пам’ять та правду
У березні 2022 року громадська організація «Docudays» та британська некомерційна організація Infoscope заснували Архів війни. Місія проєкту — зафіксувати історію, зміни в державі та ідентичності в умовах повномасштабного російського вторгнення. Платформа містить мільйони матеріалів про життя під час війни: порятунок домашніх тварин, приготування їжі без світла та газу й у перервах між обстрілами, дитячі ігри у підвалах. Все це — історії про виживання, нескореність, стійкість та єдність.
Проєкт базується на принципах колективної соціальної пам’яті й зосереджується не на звичних нам музеях чи меморіалах, а використовує цифрові технології, інтерв’ю, інтерактивні інструменти та медіа для фіксації і збереження спогадів про війну.
Активне слухання історій, робота з травмою та колективний досвід також є невід’ємною частиною проєкту. Адже пам’ять — це процес. Розмови, дискусія, взаємодія між людьми на різних рівнях — це пошук спільних знаменників у переживаннях і водночас різноманітність відчуттів проживання війни.
Архів війни збирає, каталогізує, зберігає матеріали та використовує їх для подальшого аналізу, що дозволяє не лише створити інформаційний ресурс, але й надати простір для публічних обговорень, базу, яку можна використати у боротьбі з російською пропагандою.
Архів війни у цифрах
Архів війни — закритий ресурс. Доступ до нього можна отримати лише після бекграунд-перевірки та авторизації. Але завантажити матеріали й надати свідчення може будь-хто — у вибірку потрапляє все, що стосується війни й воєнного досвіду українців. Наразі платформа налічує:
- близько 20 млн завантажених медіафайлів;
- 34 тис. власних матеріалів;
- понад 2 тис. інтерв’ю зі свідками війни та воєнних злочинів;
- близько 5,5 млн файлів з відкритих джерел;
- 36 тис. зареєстрованих подій і потенційних воєнних злочинів.
Таким чином проєкт став першоджерелом для майбутнього аналізу історії. Щодня Архів війни росте, з’являються спецпроєкти, а з ними й нові форми збереження спогадів.
Кіно й мистецтво як спосіб збереження пам’яті
Архів війни також створює документальні фільми та мистецькі проєкти. Вони відіграють важливу роль у збереженні пам’яті, адже передають не лише факти, а й емоції, які за ними стоять. Це допомагає глядачам відчути події на глибшому рівні, зануритись у досвід свідків війни, створити стійкі спогади. Це також дає змогу публічно осмислювати травму та її наслідки, що підтримує процеси колективного зцілення.
Одним із важливих результатів проєкту стало створення другої серії документального циклу Архіву «Свідки» — «Свідки. Полон вбиває».
До команди Архіву війну звернулася дружина військовополоненого азовця, яка хотіла надати свідчення. Це спонукало команду зібрати ще понад 20 інтерв’ю з військовими, які були у полоні в Оленівці, та родинами військовополонених. Стрічку вже показали на Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA у Києві, а міжнародна прем’єра відбулася на фестивалі Sheffield DocFest (Англія).
Ще один кінематографічний доробок проєкту — альманах короткометражних стрічок «Медіацентр ЗСУ & Архів війни: фільми з передової». Режисер Сергій Лисенко показав, як на «нулі» живе підрозділ ударних безпілотників, а командир ухвалює швидкі рішення під час штурму.
Інший спецпроєкт — співпраця з українським художником Володимиром Кузнєцовим, яка вилилася в «Антологію української кухні 2022—2024». Це меморіал волонтерській кухні, що нагадує про важливість взаємопідтримки під час воєн та кризових ситуацій. З цією інсталяцією художника вже запросили до Швеції, але виставку планують показати й у різних областях України на Мандрівному фестивалі Docudays UA.
Відтак завдяки своїм проєктам Архів війни створює інфраструктуру значень, які допомагають робити різні воєнні досвіди видимими, об’єднують різні аспекти й форми пам’яті, а також підтримують процеси колективного осмислення та відновлення.
Леонід РУДЕНКО