Народ прозріває: понад 70% українців за заборону діяльності релігійних організацій, пов’язаних з рф

Українські національні прапори підняли у Нижній Лаврі. Фото: НЗ Києво-Печерська лавра
Українські національні прапори підняли у Нижній Лаврі. Фото: НЗ Києво-Печерська лавра

Результати проведеного дослідження показали, що регіональні відмінності щодо розриву з рпц не настільки виразні, як відмінності серед прихильників різних конфесій.

Масове опитування громадян для дослідження «Українці під час війни: гордість, пам’ять, перемога» провів Інститут соціальної та політичної психології НАПН України спільно з Асоціацією політичних психологів України 17–28 вересня цьогоріч. Опитування проводилося методом інтерв’ю з громадянами від 18 років і старше, які проживають в усіх регіонах, крім ТОТ. Похибка вибірки становить 3,2%.

За даними нового опитування, переважна більшість українців підтримує законодавчу заборону діяльності Української православної церкви (в єдності з МП) та інших релігійних організацій, пов’язаних з росією.

Результати показали, що понад 70% респондентів висловили повну або часткову підтримку закону, що забороняє діяльність релігійних організацій, що пов’язані з росією. Лише 15% опитаних виступили проти цієї ініціативи.

«Вечірній Київ» звернувся за коментарем про те, що стоїть за цими відсотками в опитуванні до Людмили Філіпович, релігієзнавиці, провідної наукової співробітниці Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН України, професорки.

— Пані Людмило, як ви оцінюєте закон, що був прийнятий нещодавно ВРУ щодо заборони діяльності на території України релігійних організацій, зокрема пов’язаних з росією?

— Стосовно закону — його треба було приймати ще у 1991-ому році. Адже життя держави — це не лише економіка, політика, а й духовний і релігійний світ. Свого часу ми отримали непоганий закон «Про свободу совісті та релігійних організацій», його міжнародні експерти визнали прогресивним, тож країна послуговувалась цим документом. Але у росії церква — частина політичного процесу і там дуже вміло користуються православ’ям, як «важелем».

Людмила Філіпович, релігієзнавиця, провідна наукова співробітниця Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН України, професорка. Фото: з відкритих джерел

— Українське літературне гасло, яке виникло під час дискусії у 20-ті роки минулого століття: «Геть від москви!», під час нинішньої визвольної російсько-української війни, набуває конкретики у всіх суспільних вимірах. Люди хочуть раз і назавжди позбавитись від впливу ворога, який називає себе «братом». У релігійній сфері це проявляється дуже помітно…

— Духовній сфері у рф приділяють увагу, як інструменту політичних ідей. Уявіть собі, що там священики здебільшого — безплатні пропагандисти. Вони транслюють, що Америка і світ потонули в гріхах, а Христос дивиться на москву, як на «третій Рим», і що росія — це оплот православ’я. Тільки росія на стороні добра, а усі інші — на стороні зла. Річ у тім, що духовне життя в росії — монархічне. Що сказав там політичний кремль — то релігійний «кремль» бере до уваги одразу.

— Релігійна пропаганда у росії зманіпулювала заповідями, благословляючи військових йти на так звану сво, щоб звільнити українців від «нацистів». Але це працює у свідомості росіян та їх солдат, чому?

— Політики та священики рпц це все узгоджують і воно працює. Деякі росіяни приходять, думаючи, що вони «воїни Христа». Бачите, тут одразу видно і суспільні відмінності України і росії, а також справжні цінності — хто які сповідує. В Україні не було монополії на релігійне життя. Наша країна так склалась, що тут і католики, і православні, і протестанти, і юдеї. Україна є багатоманітною в релігійному плані й ніхто не буде встановлювати тут свої правила.

— Днями вісім священиків з Сосновської епархії на Чернігівщині звернулись до митрополита Онуфрія з проханням розірвати всілякі зв’язки з росією та рпц, і це не поодинокий випадок. Що відбувається всередині УПЦ (МП)?

— Процес триває давно й у цій УПЦ ніколи не було «єдиномислія». Навіть Володимир Сабодан колись пишався, що там були регіональні відмінності. Але всюди є своя специфіка — у Почаївської лаври ментальність відрізняється від Святогірської лаври або Києво-Печерської. Кожен регіон накладає свою специфіку. Церква починає самоусвідомлювати й визначатись у статусі, який вона має в Україні.За документами вона ніби незалежна, а по суті — є структура рпц. Тож священики давно ставлять це питання перед керівництвом церкви, а воно тікає від відповіді.

Митрополит Климент Вечеря, якось так і не зміг впродовж ефіру відповісти хто ж для УПЦ (МП) є «церквою-матір’ю». У церкві все складніше, ніж у житті — лінія від апостолів, на переконання церкви, має бути безперервною. В УПЦ (МП) вважають, що саме вони тримають цю відповідність. Вони вирішили, що у 1686 році Вселенський патріарх відмовився від Київської митрополії. А насправді йшлося про те, що московський патріарх затверджував обраного у Києві митрополита. Але зараз постало питання визначитись. Томас, який ПЦУ отримала у 2019-ому році, повернув Київську митрополію до кордонів 17 століття. Як це й було. Це земні людські справи. Вони не прописані на небі. Їх не згадують в Євангелії. Христос цього не згадував. Це історично набуті статуси.

— Здавалось би — Христос всім дав однакові заповіді, є й Євангеліє, є християнські основи, але ми спостерігаємо варварство, насилля, підступність, крадіжки історії — навіть особистостей історичних — все це москва робить, щоб обгрунтувати, що України та її народу ніколи не існувало. Їхня церква цьому сприяє, а УПЦ, по суті перебуває в лоні рпц.

— В США у релігії є Свобода. Ми по-суті наближались до цього. В Україні люди толерантні, спокійно ставляться до різних традицій, навіть до шкідливих релігій тривалий час ставляться терпляче, бо йдеться про право людини.

Це повага до людської природи. І тут бували й деструктивні структури — «Біле братство» наприклад, або «Алалтра». Українці, ще остаточно не виробили те «сито», яке б відсіяло зерна від плевел.

Але у нас є головна цінність — людське життя. Я згадую про офіцера, який був на Курщині, коли він дізнався про те, що проти них були строковики, то вони відмовились від ідеї йти на штурм «малишні».

Але для росіян це б не стало запобіжником. Вони знищують всіх. І це показує ментальну різницю. Українці все ж тут зовсім інакші — не можна вбивати дітей і жінок. Українці їх захищають, а не гвалтують.

Вони сакралізують жіноче і материнське начало. Особливе ставлення в українців до своєї землі. Це не просто територія. В українців є в хорошому сенсі поняття «моє». А якщо воно «моє» — то я його маю захищати». А у росіян «моє» це те, що вони можуть захопити силою.

— Сьогодні ми чуємо голоси найнятих росією «адвокатів», які звинувачують Україну у тому, що тут держава втручається у справи церкви. Але депутати, приймаючи закон, фактично пішли за волею людей. А люди бачили поведінку деяких священиків під час окупації, знали, хто серед них «ждуни», хто підтримував бойовиків і благословляв вбивства та агресію, чи не так?

— Люди ж бачать. Коли приносять загиблого воїна, який тут хрестився, а священик стоїть і не пускає. Ну, у цій ситуації наш народ має не «ганьба» казати, а відставити цього священика, зайти у храм й відспівати Захисника.

Народ прозріває. Я думаю, що УПЦ (МП) просто не усвідомила ситуацію в якій вона знаходиться, або вичікує — чим закінчиться. Скоріш за все, у них саме цей принцип: «І вашим і нашим». Сказали, що незалежні, але зв’язки з москвою не рвуть.

Рух саме пішов знизу — як в революційній ситуації — «низи не хочуть», а верхи не готові відповісти на запити людей. Якщо проросійські церковники зараз кажуть, що держава втручається у справи церкви, то нехай згадають імператора Костянтина Великого.

Якби не він — то й церкви б не було. У православних був принцип державопанізму.

— Про що свідчать дані опитування — понад 70% за розрив будь-яких стосунків з російськими релігійними організаціями?

— Українці налаштовані битись до скону. До кінця. Тому оці 70% — це заміряна температура у суспільстві. Колись було більше проти. Зараз три чверті українського суспільства проросійським церквам винесли діагноз, або вирок.

Або церква має «лікуватись», або вона стане маргінальною. Цілуйте ікони Миколи Другого, але не несіть пропаганду проти України, що це не справжній народ і не справжня мова. Це — вироблені у рф наративи, їх священики УПЦ несли в народ, цю маячню… Які ж ви брати, якщо ви з 2014-го року вбиваєте і відбираєте те, що вам не належить?

Згадайте Христа і його слова: «Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого».

******

«Вечірній Київ» писав про те, що Володимир Зеленський підписав закон, який передбачає заборону УПЦ МП. У законопроєкті йдеться про те, що відповідальний орган має проводити релігієзнавчу експертизу організацій щодо підлеглості центрам упливу в рф.

Якщо є порушення, релігійній організації видають припис, аби та їх усунула. В разі порушення терміну, щодо організації мають звернутися до адмінсуду з вимогою її «закрити».Далі суд вирішить забороняти релігійну організацію чи ні.

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»