Про десятирічну волонтерську діяльність, розвиток та виклики: інтервʼю із засновницею Благодійного фонду БОН

ВІД ІДЕЇ ДО ДІЇ: СТВОРЕННЯ БЛАГОДІЙНОГО ФОНДУ

— Пані Оресто, які мотиви вас спонукали прийти в волонтерство та створити свій власний Благодійний Фонд БОН?

— Момент початку мого волонтерства застав мене на Майдані в стані шоку та відчаю, розпачу і найгіршого, мабуть, стану — повного безсилля. Виявилося, що цей стан я категорично не сприймаю і не виношу, тому я одразу почала діяти. Згодом, після Майдану, активних людей, які почали діяти і бути корисними, — стали називатись волонтерами.

Як людина, яка сформувалася в соціумі і почала своє вже свідоме доросле життя, як громадянина, в іншій країні, тому що з 18 років я навчалася і жила протягом 6 років в Парижі. Для мене все, що не має юридичного статусу, не може брати на себе відповідальність, якщо це не особистий кейс.

Коли я почила займатися благодійництвом, я, звісно, заснувала благодійний фонд в 2014 році, але де-юре його оформила в 2015, так як на той момент зайвих коштів вільних для реєстрації взагалі не було і абсолютно все, в тому числі і кредити, йшли на допомогу. Так виглядає коротка історія, — як я потрапила в волонтерство.

ВИКЛИКИ НА ФРОНТІ ДОБРОЧИННОСТІ

— Які виклики ви зазнаєте при управлінні фондом і як ви їх вирішуєте? Що є найважчим в управлінні такою великою структурою?

— Правильним було заснувати фонд на початку війни з росією і не відкладати цю рутинну задачу на пізніше. Тобто я проходила шлях українського волонтерства саме в рамках офіційного фонду, орієнтуючись на закони, на недосконалу систему благодійництва.

Нам довелося масштабуватися в часи, коли світ втрачає орієнтири і переставляє пріоритети, часи глобалізації світу і від цього виклики, не зменшилися, а навпаки зустрічаємось з ними щодня регулярно. За 10 років існування фонду навіть навчились їх передбачати і вже превентивно до них готуватися. І мабуть саме цей режим готовності до викликів і до їх вирішення дійсно служить таким секретом успіху в системній роботі фонду.

Хочу зазначити, що енергозатратність, фокус і зусилля, які я докладаю до фонду, вони майже нічим не відрізняються від будь-якого бізнес-кейсу, які в мене були до повномасштабної війни. Це максимальна увага до деталей, передбачення ризиків, підбір команди і несення матеріальної відповідальності перед донорами, як в бізнесі перед партнерами.

ВОЛОНТЕРСТВО В ДІЇ: ПРОЄКТИ ТА ОСВІТНІ ІНІЦІАТИВИ

— Які проєкти або ініціативи ви підтримуєте через свій фонд зараз?

— Розуміючи і з повагою враховуючи преференції наших донорів, і потенційних партнерів, я сформувала таку інфраструктуру в рамках організації БОН, завдяки якій можна підлаштуватися під сприятливі умови для донора, враховуючи-що в основному наші партнери з-за кордону і створення філій організації БОН в країнах Європи та Америки — вирішило ряд проблем.

Допомога донорів формується в Америці — за рахунок податків, в Європі, -важливим є щоб благодійність від донорів потрапляла на рахунок європейської філії Фонду (щоб донору не доводилося донатити напряму в Україну) Саме для цих моментів було організовано альтернативний інструмент -фонд в Литві -для уникнення будь яких перепон зв’язаних з різницею в правовому полі України та Євросоюзу

В Україні ми вирішили розділити напрямки надання допомоги на дві організації:

— надання допомоги цивільним;

— надання підтримки збройним силам.

Тобто за фондом, який існував в мене з 14-го року, де-юре з 15-го, ми залишили усі пацифічні напрямки, які б не відлякували донорів, які з певних причин або маючи пацифістські погляди — бажають підтримувати саме постраждале мирне населення України.

Наша Громадська Організація, останні два роки, опікується виключно Збройними формуванням:

— сприяє удосконаленню обороноздатності;

— приймає участь в розробках та інженерних проектах;

— усіляко сприяє захисту радіоелектронної боротьби: закупівлі дронів, закупівлі безпілотних комплексів.

Благодійний фонд займається цивільним населенням.

Через гуманітарну допомогу, а саме в рамках проекту Bonbox намагаємось підтримати моральний та матеріальний стан родин загиблих захисників або ти хто зник безвісти.

Пропрацьовуємо культурно-просвітницький напрямок, в рамках якого я планую сформувати музей з причинно-наслідковим зв’язоком української визвольної боротьби впродовж декількох поколінь. Щоб мати можливість показати несвідомим, або щойно прозрівшим українцям, а також-підростаючому поколінню — чому саме це все сталося, які помилки ми допустили і як їх уникнути в майбутньому.

Планую зробити це в форматі музею, невеличких інсталяцій, різних етапів нашої визвольної боротьби. Цікаво буде почути відгуки, чи цікаві ідеї щодо такого напрямку, промоніторити рівень зацікавленості українцями такого проєкту і чи відвідали б вони при нагоді такий музей.

Принаймні, я прослідковую певний голод інформативний і масштабний програш в медіа-війні проти нас, через відсутність достовірної інформації і у нас та за кордоном, -прийшов час розвінчувати кліше щодо історії України.

— Як ви привертаєте увагу до проблем, над яким ви працюєте?

— Чесно кажучи, не допрацьовую в цьому плані, тобто, набагато ефективніше працював би фонд, окремо були люди, які займалися промоцією фонду.

Наш фокус абсолютно зорієнтований на те, щоб звітувати про пророблену роботу, про залучені кошти. Часто людям не видно, скільки роботи і скільки зусиль, скільки днів робочих і вихідних затрачено на те, щоб прозвітувати їм про такі успіхи за місяць.

Ми не допрацьовуємо в цьому сенсі не демонструючи інсайди та як і що саме ми відправляємо і де ці тонни допомоги. Як відбуваються ці багатогодинні перемовини з партнерами, ці стоси паперів, попередніх договорів і меморандумів. Тут все -і велика бюрократія, і фізичний труд, і десятки годин перемовин з кожним партнером для того, щоб у фіналі отримати, обробити заявку і передати родинам безоплатну допомогу.

РОЗШИРЕННЯ ГОРИЗОНТІВ: ЯК МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ ЗМІНЮЄ БЛАГОДІЙНІСТЬ

— Яким чином ви залучаєте партнерів та спонсорів до співпраці з вашим фондом?

— Насправді, ми не проводимо кампанії залучення партнерів. Це більше відбувається через сарафанне радіо, через рекомендації друзів. Через просто випадкову співпрацю, яка потім переростає в постійне партнерство на роки.

Запорука успіху і залучення партнерів в рамках нашого фонду — це стабільність, це десятирічний бекграунд безперервної роботи фонду. Так, в різних форматах, в менших, більш масштабних, але ми завжди знаходимось в доступі для наших отримувачів допомоги, донорів, для наших великих партнерів. Ми гарантуємо їм сталість нашої діяльності.

Для мене велика честь, що найпершим грантодавцем для нас це був Fund Ukrainian American Coordinating Council, яким вже понад 60 років. Я дуже багато переймаю з їх моделі функціонування і багато запозичень перейняла від них.

В свою чергу також була запрошена ними до Вашингтону в 2023 році після того, як ми отримали від них два транші грантової підтримки на адміністративну діяльність, де ми продемонстрували дуже великі показники залученої допомоги за рахунок того, що вони підтримали наш фонд. Результат проробленої роботи їх приємно вразив і вони запросили саме наш фонд на Українсько-американський саміт громадських організацій, де ми презентували перші успіхи за перший рік повномасштабного вторгнення.

— Як проходить ваша співпраця з закордонними партнерами? Чи вдається вам заручитися їхньою допомогою також?

— На жаль, як вже казала, що зараз світ переставляє пріоритети занадто швидко. Напевно, вони керуються чимось раціональним, але ця рація не завжди в інтересах України.

Наші закордонні партнери намагаються прораховувати і вже підтримувати проєкти, які будуть актуальні через рік. Підлаштовуватися під програму і бачення донора на наступний рік-два, коли в будь-який момент може відбутися загострення ситуації, ми не можемо так.

Фонд намагається ввести діалог з донорами і часто переконуємо їх саме в тому, що ситуація може бути погіршена в будь-який момент. Більшість донорів, чесно кажучи, прислуховується до нас і виділяють фінансування.

Також, я володію французькою та англійською мовами, маю досить великий адміністративний ресурс за кордоном. Я акумулювала зв’язки, де залучаю абсолютно весь свій адмінресурс з усього світу. Також мене часто запрошують на іноземні канали прокоментувати ситуацію як експерта.

СИЛА СПІВПРАЦІ: РАЗОМ ДО МЕТИ

— Чи взаємодієте ви з іншими волонтерами та організаціями для спільної роботи?

— Дійсно, взаємодія надпотужна. Ми максимально взаємодіємо з іншими організаціями, волонтерами, але під час повномасштабної війни це відбувається більше в форматі надання благодійної допомоги.

Тобто, якщо волонтер або організація приходить і просить про якийсь там корисний контакт, адмінресурс або там їм потрібна якась гуманітарна допомога, яка є в нас на складі, звісно, ми залюбки ділимося з ними.

В свою чергу, чесно кажучи, ми рідко звертаємось самі за допомогою до громадських організацій. Це більше відноситься до благодійних організацій, які займаються допомогою, яку не охоплюємо ми. Якщо, наприклад, до мене звернулися люди, які просять проконсультувати щодо протезування, я їх перенаправляю на відповідні організації, які спеціалізуються багато років саме на цьому.

ВНЕСОК У СУСПІЛЬНУ СВІДОМІСТЬ

— Як ви оцінюєте вплив вашої діяльності на спільноту або суспільство в цілому?

— Я керуюсь тим, що, мабуть, в часи абсурду головне не бути на стороні абсурду, щоб потім не пояснювати наступним поколінням, -що то не я, то такі часи були.

Наша основна задача, своїм прикладом, долучити якомога більше людей до розвитку почуття емпатії, привити їм цю традицію благодійності і навчити отримувати насолоду від всього, що має благодійний вектор.

Звісно, при потребі, ми виконуємо підтримуюче-консультативну функцію для органів виконавчої влади. Адже в жодній країні, з найрозвиненішими інституціями, не справились би з такою масштабною трагедією і це нормально -залучення підтримки громадськості.

ПЕРСПЕКТИВИ БЛАГОДІЙНОСТІ: ЧОГО ОЧІКУВАТИ В МАЙБУТНЬОМУ

— Які плани на майбутнє у вас є для розвитку свого фонду?

— Мабуть, відповідь на це питання криється в попередніх відповідях щодо кожного питання.

Мій фокус — це про комплексність, системність і довготривалість.

Запорука успіху фонду — це довіра партнерів, довіра донорів і вдячність тих, кому ми допомагаємо. Це надихає і це дає впевненості в тому, що ми просто не маємо права залишати цю справу і маємо продовжувати і бути максимально готовими до наступних викликів.

Сьогодні компетенція і професіоналізм — це дуже важлива складова. І просто знехтувати тими напрацюваннями і досвідом, які ми маємо, з нашого боку буде просто злочин.

Фонд буде функціонувати багато років, буде намагатися бути гнучким і привносить на кожному з етапів відродження нашої національної свідомості свій корисний вклад, яким ми зможемо потім пишатися і тішитися в процвітаючій і успішній Україні, яка є лідером в світі по багатьом показникам.

Читайте також за темою:

«На Київщині американський мільярдер Говард Баффет збирав гречку з фермерами».

Марія СОЛОВЙОВА для «Вечірній Київ»