Війна на обличчях військових: як 3D-друк повертає усмішки
Завдяки благодійному проєкту «Лікарі для героїв» вже відновили обличчя півтори сотні військовим. Держава фінансові витрати на такі операції не покриває, тож доводиться шукати донорів у громадах, бізнесі, серед небайдужих людей.
Благодійний фонд «Східна зірка» свого часу започаткував важливу ініціативу «Лікарі для героїв». Її створили для надання допомоги воїнам з важкими пораненнями голови та обличчя. Завдяки об’єднанню найфаховіших в Україні хірургів та біоінженерів, а також внескам благодійників — усі медичні послуги пацієнтам надаються безкоштовно.
Але війна триває і кількість поранених українських захисників щодня зростає. На черепно-лицьову ділянку припадає досить велика частина поранень, особливо мінно-вибухових. Бо фактично у військового вона єдина не захищена амуніцією. Звернень від поранених стає дедалі більше.
Щоб привернути увагу до проблеми воїнів із травмованим обличчям та наголосити на необхідності державного фінансування цієї сфери, «Лікарі для героїв» зібрали всеукраїнську конференцію, на яку, крім фахових лікарів, запрошували й представника Національної служби здоров’я України.
Про те, чи є зрушення у вирішенні проблеми фінансування щелепно-лицьових травм військових; як біоінженери виготовляють частини обличчя на спеціальних принтерах та про «ювелірну» роботу хірургів, які «збирають» обличчя у той стан, в якому воно було раніше, журналістка «Вечірнього Києва» поспілкувалася з керівницею благодійного проєкту «Лікарі для героїв» Наталією Лютіковою та директоркою біоінженерної компанії Imateh Medical Валентиною Калиновською.
У тексті використані фото чутливого характеру.
«ЦЕ БІЛЬШЕ НЕ ПРО ЗОВНІШНІЙ ФАКТОР, А ПРО ПОВНОЦІННЕ ЖИТТЯ»
Коли говорять про пластику чи реконструктивну хірургію, більшість людей вважає, що це не про здоров я, а про красу. Дане твердження є хибним, якщо мова йде про учасників бойових дій, які внаслідок мінно-вибухових трав іноді втрачають по пів обличчя чи обидві щелепи, що надалі згубно впливає на якість життя.
При ушкодженнях щелепи, наприклад, втрачається здатність нормально говорити, жувати та повноцінно харчуватися, що призводить до ускладнень зі здоров’ям.
«Такі реконструктивні операції потрібні насамперед для того, щоб кожен воїн, повертаючись до цивільного життя або ж у військо, почувався повноцінним, щоб йому було комфортно, щоб він міг жити активне і наповнене життя. Тут мова більше не про зовнішній фактор, як багато хто думає, а про повноцінне життя і здоров’я наших захисників», — наголошує Наталія Лютікова.
Як аргументують фахові медики, з якими співпрацює проєкт «Лікарі для героїв», дуже складно «зібрати» обличчя у той стан, в якому воно було раніше. Часто це операції у кілька етапів та дуже клопітка робота. Тож на першому етапі мова йде про відновлення функції жування, дихання тощо.
«Наші біоінженери максимально відновлюють всі фрагменти обличчя через комп’ютерну томографію, створюють на 3D-принтерах ті кістки, яких не вистачає, й у такий спосіб повертають воїнам природну естетику. Але ще раз підкреслюю, що це дуже складна робота. Часто для реалізації треба залучати багато спеціалістів. І операції тривають по 15-18 годин», — констатує Валентина Калиновська.
ВАЛЕНТИНА КАЛИНОВСЬКА ПРО 3D-ПРИНТЕРИ, ЗАРЯДЖЕНІ НА ПЕРЕМОГУ ТА ТИТАНОВІ «ЧАСТИНИ ОБЛИЧЧЯ»
Пані Валентина провела нам екскурсію й ознайомила, як технології 3D-друку виконують складні завдання на службі у медицини. А також показала «частини обличчя», які виготовляють на спеціальних принтерах.
— Пані Валентино, ваша компанія почала моделювати частини обличчя з початком війни в Україні?
— Ми робили це і до бойової травми. Адже люди потрапляють в ДТП, падають з висоти, травмуються на велосипедах, самокатах, отримують якісь побутові травми. У нас були стандартні пластини й гвинти. А вже працюючи з онкологією, ми почали моделювати. Бо коли йде саркома кісток, треба закривати великі дефекти.
Коли почалася повномасштабна війна, прийшли до того, що такі операції масштабуються. На жаль, в Україні мало спеціалістів, які працюють з новітніми технологіями. Ми наразі співпрацюємо з кафедрою щелепно-лицьової хірургії Національного медичного університету імені Богомольця. До проєкту «Лікарі для героїв» вже долучилося 34 фахових лікарі з усієї України».
— Чи все можна зробити за допомогою 3D-принтера?
— Новітні технології дозволяють хірургам допомогти тим людям, які раніше не мали шансу на відновлення. На принтерах друкують титанові імпланти — суглоби, щелепи й частини обличчя, які потім замінюють уражені кістки.
Але травматичні пошкодження у військових, наприклад, при мінно-вибухових пораненнях набагато складніше виглядають, у них тяжчий перебіг та ускладнення. Зазвичай, при мінно-вибуховій травмі ламається багато кісток. Є роздріблені повністю кістки й тоді ми дивимося, яку кістку краще прибрати, щоб не загнивалася, не запалювалася. А є кістки, які ще життєздатні — їх можна скомпонувати, як пазли.
— Яка поетапність у роботі з виготовлення «частин обличчя»?
— Першим етапом йде комп’ютерна томографія. А далі вже покрокове моделювання. Наші біоінженери десь 2-3 тижні моделюють — у спеціальних програмах. Все відбувається покроково, щоб не допустити жодної похибки. Потім, змодельовані частини обличчя виготовляють.
— Які матеріали використовують для виготовлення втрачених фрагментів обличчя? І чи завжди вони приживаються?
— Їх випікають з медичного титану. Однією з найбільш помітних якостей титану є його біосумісність. Він має надзвичайну здатність гармонійно співіснувати в людському тілі. На відміну від деяких матеріалів, які можуть викликати алергію або відторгатися організмом, титан зазвичай залишається непомітним гостем. Ця біосумісність і є наріжним каменем успіху медичних імплантів.
НАТАЛІЯ ЛЮТІКОВА: «НАЛЕЖНОЇ ПІДТРИМКИ З БОКУ ДЕРЖАВИ ДОСІ НЕМАЄ»
Керівниця благодійного проєкту «Лікарі для героїв» Наталія Лютікова зауважує, що операції з реконструкції обличчя є унікальними й дороговартісними. Тому одним із завдань їхнього проєкту є привернути увагу до проблеми воїнів із травмованим обличчям та наголосити на необхідності державного фінансування цієї сфери.
— Пані Наталю, держава вже давно налагодила гарантоване фінансування протезування військових, чому виникають труднощі у покритті витрат у сфері лікування та реабілітації травм обличчя?
— До 2022 року кількість бойових травм обличчя з руйнуванням кісток в Україні не була настільки масовою, військові отримували допомогу у госпіталях, а у складних випадках на допомогу приходили іноземні колеги. Часто втручання проводилися мультидисциплінарними командами та мультинаціональними, що дало можливість українським фахівцям набути нового досвіду та збагатити знання про особливості реконструкції бойових травм обличчя.
Скажу більше, до 2021-го року в Україні навіть не було запроваджено в національному реєстрі самої професійної категорії: щелепно-лицьовий хірург. Фактично ця спеціалізація з’явилася в реєстрі за рік до повномасштабного вторгнення. З початком повномасштабного вторгнення стрімко збільшилася кількість поранених з травмами обличчя.
— І як виходили із ситуації?
— Перші місяці повномасштабного вторгнення, коли потік гуманітарної допомоги українським лікарням був шаленим, хірурги мали забезпечення необхідними медичними матеріалами й виконували такі операції усім, хто того потребував. Українські виробники індивідуалізованих 3D-медичних виробів теж перший час мали змогу виготовляти та постачати імпланти безкоштовно.
Але ресурси вичерпалися, а кількість поранених військових зростає. Пластини, індивідуалізовані імпланти, інші специфічні матеріали потрібно закуповувати. На жаль, держава не забезпечує фінансове покриття лікарням таких витрат. В НСЗУ досі не затверджений пакет «Хірургія голови та шиї», який мав би включати витрати на послуги, пов’язані з щелепно-лицевою хірургією.
— Ви якось намагалися вести діалог з Національною службою здоров’я, аби донести масштаби проблеми?
— Звісно, ми писали, зверталися. А потім вирішили провести всеукраїнську конференцію «Лікарі для героїв». Зібрали усіх лікарів з України — тих, що оперують саме у щелепно-лицьовій хірургії. Щоб вони обговорили проблематику, яка існує, поділилися кейсами — успішними й неуспішними, щоб обмінялися досвідом, як вони справляються із завданнями й вирішують проблеми. І запросили на конференцію представника НСЗУ.
Коли він до нас приїхав і поспілкувався з лікарями, які працюють в полях, почалися якісь зрушення, але глобально ще говорити зарано. До речі, я дуже вдячна Міністерству оборони, їхньому Департаменту охорони здоров’я — вони завжди нас чують і підтримують. Наразі, ми отримали лист, що НСЗУ планує у 2025 році збільшити витрати на пакети, де оперуються військові. Експертна група ще не створена, тому як це все виглядатиме поки не знаю.
— За який кошт нині оперують військових, які мають щелепно-лицьові травми?
— Нам допомагають громади, благодійні фонди, бізнес, небайдужі люди. Ми постійно ведемо перемовини з містами. «Лікарі для героїв» наразі залучили 10,6 мільйона гривень для того, щоб оплатити матеріали для реконструкції обличчя. 149 Героїв вже отримали допомогу. Але мало не щодня з’являються все нові й нові поранені, які потребують допомоги.
Наша держава має достатній потенціал, щоб забезпечити якісне лікування своїх захисників з травмами обличчя. У нас є високопрофесійні фахівці щелепно-лицеві хірурги, офтальмологи, отоларингологи та інші спеціалісти.
У нас є біоінженери, які досягли революційних змін в підходах до лікування щелепно-лицьових травм. Залишається ці надбання та переваги забезпечити системною державною підтримкою. Повірте, відновити обличчя — це не про ніс чи щелепу. Це про відновлення ран в душі. Ми готові до діалогу, до супроводу, до підтримки, бо кожна усмішка на цих хоробрих обличчях Героїв, за чиїми спинами ми почуваємося захищеними, цього варта.
Також читайте історію Володимира Левченка, якому зробили реконструкцію обличчя завдяки проєкту «Лікарі для героїв».
Сніжана БОЖОК, фото Борис КОРПУСЕНКО «Вечірній Київ»