Премія блогерів та військова творчість: у столиці стартувала «Книжкова країна». ФОТО

Щодня на фестивалі відбуваються десятки подій для читачів різного віку та вподобань.

Купити книжки та поспілкуватися з представниками видавництв є змога на їх стендах — як просто неба, на центральній площі ВДНГ, так і всередині павільйону № 1. До слова, відправити книжки до найближчого до домівки поштомату пропонують лише за 1 гривню.

«Збираючись до нас, найкраще відкрити програму, подивитися теги та знайти, що саме вам цікаво: дитяча програма, події про літературу і кіно, фентазі та фантастику тощо, — порадила керівниця фестивалю „Книжкова країна“ Людмила Фіть. — Варто завітати в павільйон Фронтмени, де проходять дискусії, презентації та творчі вечори діючих військових та ветеранів. Вони вирвались на декілька днів, спраглі всіх побачити. Цього разу ми зробили експеримент: пропонуємо пограти в настільні ігри з письменниками за донат. Це неформальне спілкування, що розкриває авторів й з іншого боку».

У перший день фестивалю вручили премію книжкових блогерів. Десять популярних книжкових блогерів-суддів сформували довгий перелік найцікавіших та найрезонансніших на їх думку книжок.

До нього увійшло 38 найменувань, з яких голосуванням обрали 5 різнопланових фіналістів: «За перекопом є земля» Анастасії Левкової, «Жовтолика» Ребекки Кван, «Ніби ми злодії» М. Л. Ріо, «Четверте крило» Ребекки Яррос, «Невеличка драма» Валер’яна Підмогильного.

Спецвідзнаку від організаторів «Книжкової країни» отримала «Невеличка драма» Валер’яна Підмогильного.

«Дуже круто, коли до премії потрапляє саме українська класика, — пояснила Людмила Фіть. — Приємно, що сьогодні видавництва друкують твори, які не є в шкільній програмі та ще не знані, залучають фахівців, як Ярина Чорногуз, яка написала передмову».

Приз читацьких симпатій, за яку проголосувало найбільше людей, отримала «За Перекопом є земля» Анастасії Левкової. Це роман про Крим і усвідомлення своєї української ідентичності. Героїня росте в Бахчисараї й дружить з кримською татаркою Аліє, пізнаючи їх культуру.

А премію книжкових блогерів завоювала «Жовтолика» Ребекки Кванн. Роман досліджує теми расових упереджень та етичних дилем в літературному світі. Молода письменниця Джуніпер Гейворд після неочікуваної смерті своєї подруги, відомої китайсько-американської письменниці, краде її неопублікований рукопис та видає його за свій під псевдонімом Джуніпер Сонг, щоб легше вписатися в азійське культурне середовище. Роман показує, як Джун маневрує у світі літератури, намагаючись приховати свій обман, і як вона стикається з критикою та розслідуванням з боку громадськості та своїх колег.

«Жовтолика» вийшла на початку цього року і вже має наклад у 27 тисяч примірників.

«Ребекку Гван видаємо з початку 2020-х, з її дебютної книги „Макової війни“. Це важка авторка, на її романи дуже різні відгуки, — розповіла директорка і засновниця видавництва „Жорж“ Наталія Протас.  — Вона цікава, як явище. Молода жінка китайського походження написала вже п’ять книг, має багато відзнак і премій, що багатьох дратує. Ця книга відрізняється від попередніх романів фентезі. В ній немає ні драконів, ні кохання, це соціальна сатира. Підіймає важливі зараз для нас теми: агресивний інформаційний простір, соціалізація, особисті відносини».

Окрім книжкового ярмарку на фестивалі проходять різнопланові події. Так, у другому павільйоні підготували програму для дітей: читання, квести, майстеркласи та пізнавальні уроки.

У четвертому павільйоні розмістився простір творчої репрезентації військових «ФРОНТМЕНИ».У програмі павільйону — 33 події-презентації, кураторські публічні обговорення та майстеркласи від військових і ветеранів, а також колективна різножанрова виставкова експозиція, що представляє роботи митців, які зараз перебувають в лавах ЗСУ.

Тут можна познайомитися з представниками благодійних фондів: «Культурний десант» збирає книжки для військових, БФ «Лелека» пропонує взяти вживані видання за донати на допомогу бойових медиків, БФ «Гуркіт» — обрати сувеніри та підтримати збір на авто для ЗСУ.

Всередині павільйону представлені твори митців, які нині в ЗСУ, зокрема центральною є фотоекспозиція «Мистецтво війни або правила догляду за автоматом» пресофіцера 30ї бригади ім. К. Острозького Дмитра Купріяна. На колективній виставці представлені живопис Валерія Пузіка та Івана Гаврилка, естампи та гравюри Вадима Антонюка, макрофото та фотопоезія Юрка Костишина, більш відомого як «Кіт Характерник», та творчий доробок інших захисників, створений між виконанням бойових завдань з підручних матеріалів.

Також тут є книжкова полиця з тематичною воєнною літературою, а в залі тривають розмови та презентації. Першого дня відвідувачі мали змогу зустрітися з Валерією «Навою» Суботіною, яка описала свій досвід в книгах «Полон»та «Азовсталь. Сталева пресслужба».

«У цьому павільйоні презентуємо проєкти, які об’єднують військових зі сфери культури, — розповіла «Вечірньому Києву» кураторка павільйону творчої репрезентації військових, засновниця проєкту Фронтмени Анаід Агаджанова. Наразі її проєкт має три основні напрямки: культурні події, книговидання, та розбудова неформальної спільноти. — Фокус всіх наших подій — показати різні об’єднання ветеранарту і людей культури у війську. Насамперед раджу відвідати кураторські розмови.

Перша — «ФРОНТМЕНИ: культура наближення контекстів буття» за участі Юрія Вовкогона, Антона Семенова, Сергія Жадана та Серафима Гордієнко (27 вересня о 18:00) — про ветеранарт, комбатарт, адже творчість це можливість для цивільних краще зрозуміти військових в екологічний спосіб. Друга — «ФРОНТМЕНИ: шлях чесних проєкцій» з Євгеном Галичем, Григорієм Веприком, Владиславом Івченко та Максимом Девізоровим (29 вересня о 19:00) — як творчість стає якорем, який допомагає подолати травматичні наслідки військової служби, пов’язаної з деперсоналізацією. Ми зібрали спікерів з різним військовим досвідом: польові, штабні, бойові. Також у суботу з видавництвом 333 (28 вересня о 18:30) ми презентуємо антологію мілітарної поезії. Окрім того, пропонуємо відвідати арттерапевтичні майстеркласи від військових».

Також в перший день відвідувачі фестивалю мали змогу побувати на спільному проєкті оркестру НАОНІ та музею гітар Universum Hall, де вперше в Україні презентували унікальну електроакустичну гітару «Воля». Вона була створена під час повномасштабного вторгнення і стала музичним символом української ідентичності.

«У кінці травня, коли трохи оговталися від нападу, все повітря бриніло об’єднанням заради перемоги. Постало питання: хто такі українці, що їм дає сили. І тоді з’явилося слово „Воля“. Раніше його ототожнювали зі свободою, зараз — це та внутрішня сила, завдяки якій ми боремося за свободу та незалежність заради близьких, країни, майбутнього, — розповів про ідею проєкту засновник музею гітар Олександр Дорошенко. — Проєкт „Воля“ — це історія з початку зародження нашої нації, до сьогодні та погляд в майбутнє. Гітара поєднала наші українські символи: елементи вишиванки, барвінок, що уособлює квітучість країни».

Декілька композицій на гітарі зіграв музикант Серго Чантурія разом з ансамблем НАОНІ. А дві такі гітари з автографами Валерія Залужного та Володимира Зеленського можна роздивитися в експозиції музею.

«Гітара — це міжнародний інструмент, але приємно чути, що ця гітара має наш український звук і колорит, — зауважив художній керівник та головний диригент НАОНІ Віктор Гуцал. — Ми завжди відкриті до всього нового, що збагачує наш духовний світ, культуру і презентує нас за кордоном. Народні інструменти — це зброя, яку ненавидять наші вороги, хочуть загарбати їх. Маємо зробити спільну програму для гітари разом з оркестром».

Також він розповів про свою книгу «Музичні і „не музичні“ вібрації», в якій йдеться про народні інструменти, історію оркестру та всю ту роботу, яку він постійно веде вже понад 50 років поспіль.

Ввечері в оранжереї поціновувачам підготували літературно-музичний перформанс «Наші двадцяті. Слово. Музика», який занурив в історію творчого розквіту української культури сторічної давнини. На жаль, він не мав продовження — в 1930-40-ві репресивна машина СРСР фізично і морально знищила українських митців.

Літературознавиця Ярина Цимбал повідала про тодішнє життя літераторів. Так, у 1918 році у Києві відкрилося перше літературне кафе «Мистецький льох», що було розташоване на нинішній вулиці Городецького, 7, у напівпідвальному поверсі. Тут проходили перші літературно-мистецькі вечірки Києва. В цьому кафе автори читали свої вірші та прозу, влаштовували поетичні турніри, виступали актори Молодого театру під орудою Курбаса, Оформив його художник Анатоль Петрицький в авангардному стилі.

Поринути в життя і творчість окремих авторів допомогли актори фільму «Будинок „Слово“. Нескінчений роман» Геннадій Попенко та Роман Ясіновський. Геннадій розповів про Михайля Семенка, а Роман — про Майка Йогансена, ілюструючи оповідь фрагментами їх творів.

Музикознавець Олександр Островський поділився особливостями тогочасного музичного життя, зокрема розповів про важливу роль Товариства імені Леонтовича, що сприяло розвитку музичної культури. Насамкінець NotaBene Chamber Group виконав Третій струнний квартет Бориса Лятошинського, що презентує творчі пошуки композитора 1920-х років.

Детальну програму фестивалю «Книжкова країна» шукайте на сайті.

Коли: 27 вересня з 12:00 до 20:00, 28 та 29 вересня — з 10:00 до 20:00
Де: ВДНГ, пр-т Академіка Глушкова, 1. Метро «Виставковий центр»
Вхід вільний

Нагадаємо, перший фестиваль «Книжкова країна» у квітні відвідали понад 68 тисяч людей: які книги купували найчастіше.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»