У Києві вшанували пам’ять Георгія Ґонґадзе і загиблих журналістів

Тимчасова Алея пам’яті на Подолі. Фото: офіційний сайт Премії імені Георгія Гонгадзе
Тимчасова Алея пам’яті на Подолі. Фото: офіційний сайт Премії імені Георгія Гонгадзе

Акцію пам’яті Георгія Ґонґадзе у 24 роковини зникнення журналіста провели сьогодні у столиці, на Подолі відкрили меморіальну алею, під час панахиди кожного із загиблих українських журналістів згадали поіменно.

16 вересня — особливий день для історії України. 24 роки тому на бульварі Лесі Українки викрали журналіста Георгія Гонгадзе. За два з половиною тижні, його тіло знайшли під Києвом у Таращанському лісі.

Суспільство не закрило очі й не дало замовчати «справу Ґонґадзе», журналіста, який народився у Грузії та віддав своє життя за Україну.

Розслідування його вбивства та факти, що спливли, потягнули зміни у суспільній думці. Вже за кілька років українці піднялись проти фальсифікацій на виборах президента у 2004-ому році, а у 2014-ому народ повстав проти намагання вкрасти у нього європейський вибір.

У 2005-ому Георгій Ґонґадзе посмертно став Героєм України. Його журналістська діяльність і громадянська позиція вплинули на всю подальшу політику та історію країни.

«Після зникнення Георгія Гонгадзе, фактично після вбивства, після оприлюднення плівок Мельниченка, Україна просто змушена була змінити зовнішню політику кардинально, бо кожен президент повинен розуміти, що навіть підозра в такому злочині катастрофічно впливає на імідж і його особисто, і держави», – сказала правозахисниця, представниця сім’ї Ґонґадзе Валентина Теличенко.

Валентина Теліченко, офіційна представниця сім’ї Ґонґадзе. Фото: офіційний сайт Премії імені Георгія Гонгадзе

Вже понад два роки в Україні триває війна, яку розв’язала росія. І вона забирає життя журналістів також. 97 працівників ЗМІ загинули під час бойових дій.

Біля Києво-Могилянської академії сьогодні зібрались аби вшанувати пам’ять і Георгія і медійників, що склали голови, показуючи війну. Згадали й тих, що у полоні.

Впродовж тижня на Контрактовій площі діятиме тимчасова алея пам’яті.

«Ця алея — це ще одне нагадування, що Герої України не можуть і не будуть забутими, а зло — завжди має бути покаране. Погрозам, репресіям і вбивствам — не місце в Україні», — сказав програмний директор Премії імені Георгія Гонгадзе Владислав Зінкевич.

У Києві вшанували пам’ять Георгія Гонгадзе. Фото: офіційний сайт Премії імені Георгія Гонгадзе

Українська журналістка та телеведуча, віцепрезидентка Українського ПЕН та людина, яка знала особисто Георгія Ґонґадзе, Мирослава Барчук, зазначила, що життєвий приклад Георгія Ґонґадзе — свідчення про тих, хто йде на компроміс у житті та професії та тих, хто діє безкомпромісно.

«У кожному суспільстві є люди компромісу і люди битви. Проблема починається там, де переважає компроміс, переважає домовленість з не дуже хорошими явищами… А люди „агону“ — битви — показують ті червоні лінії, за які не можна зайти. Для мене те, що робив Георгій, було саме етосом битви».

Мирослава Барчук згадала й слова дисидента, який відсидів 16 років у радянських таборах, Євгена Сверстюка про те, що «кожне наступне покоління має визбирувати спадщину Дон Кіхотів серед спадщини рабів».

Н відкритті Алеї пам’яті, 16 вересня 2024-го року.Фото: офіційний сайт Премії імені Георгія Гонгадзе

«Влада замовила вбивство журналіста тільки тому, що він ставив незручні питання. Ми можемо погоджуватись чи не погоджуватись на різні вчинки влади, але ми не можемо мовчати. Приклади брутального перешкоджання журналістській діяльності є і зараз…» — зазначила у розмові з «Вечірнім Києвом» Ольга Сало, заступниця генерального директора Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні.

Наразі в російському полоні перебувають 30 українських журналістів, серед них 16 — кримські та кримськотатарські журналісти. Ще четверо журналістів приєдналися до Збройних сил України та потрапили в полон як комбатанти. рф не віддає наших людей, дуже важко вплинути на росію.

Голова правління Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик заявила українські журналісти зазнають переслідувань від російських сил, а списки постраждалих журналістів постійно збільшуються.

«Дуже важливо для кожного з нас продовжувати боротися, розповідати історії цих журналістів, поширювати інформацію про них, тиснути на Росію через свої інформаційні майданчики. Деякі з полонених мають великі проблеми зі здоров’ям і можуть не дожити до звільнення. Так само як Георгій боровся за свободу слова, так і ми будемо боротися за наших колег, які перебувають у російській неволі», — розповіла Печончик.

Очільник НСЖУ під час спілкування зі ЗМІ. Фото: Сергій Томіленко/Facebook

З ініціативи НСЖУ відправив настоятель храму Святого Миколи Набережного протоієрей Стефан Яремчук біля могили вбитого 16 вересня 2000 року засновника «Української правди» Георгія Ґонґадзе.

«Ми дивимося на ці світлини й згадуємо колег, які не лише віддали життя за вільну Україну, але й залишили по собі велику спадщину. Ми також говоримо про важливість нашої професії для майбутніх медійників — їхній свідомий вибір боротися за свободу слова та інші виняткові демократичні цінності, наслідуючи полеглих колег», — сказав, спілкуючись зі ЗМІ очільник НСЖУ Сергій Томіленко.

За даними Національної спілки журналістів України, щонайменше 97 журналістів (із них — 17 медійників при виконанні професійних обов’язків) позбавили життя російські окупанти від лютого 2022 року.

Біля могили Георгія Гонгадзе. Фото: Сергій Томіленко/Facebook

Читайте також:

«У Києві попрощаються з загиблим на війні телеоператором і воїном Павлом Пархоменком».

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»