У столиці розпочався міжнародний фестиваль анімації LINOLEUM: на що звернути увагу

До 8 вересня на локаціях інноваційного парку UNIT.City у Києві проходить 11-й міжнародний фестиваль анімації LINOLEUM. Традиційно він знайомить глядачів з сучасною закордонною та українською анімацією.

На фестивалі представляють п’ять блоків конкурсу міжнародної анімації, програму комерційної анімації та конкурс українських робіт. Загалом в програмі — 22 тематичні підбірки (фем анімація, горори, фільми як для дорослої, так і для дитячої аудиторії).

У найчисельнішому міжнародному конкурсі куратори фестивалю виділили 5 окремих блоків (33 фільми). Український конкурс складається з 9 робіт, що об’єднані цьогоріч темою пам’яті. З 2018 проводиться конкурс комерційної анімації — це освітні відео, музичні кліпи тощо.

Цьогоріч LINOLEUM також фокусується на українському gamedev, проведе серію лекцію та воркшопів, презентацію українських інді ігор, а також майстер-клас від відомого австрійського колективу TOTAL REFUSAL, який представить свій підхід до сучасних відеоігор.

Детальніше про програму, нові події та українську анімацію «Вечірньому Києву» розповіла директорка фестивалю LINOLEUM Анастасія Верлінська.

— Розкажіть про цьогорічні акценти фестивалю. Зокрема, чому фокусною темою обрали «Поле гри»?

— Фестиваль відбувається за класичною схемою: конкурсні покази, позаконкурсні програми, спеціальні покази і освітня програма. Цьогорічний акцент, напевно, у нас на геймінгу, оскільки між сектором анімації та геймдеву спеціалісти доволі часто мігрують: і там, і там анімація потрібна. Відповідно, ми вирішили додати трішки геймдеву на фестиваль. У суботу, 7 вересня, буде лекція про інді-ігри та презентація інді-ігор українських. Також буде лекція про використання ігрових механік, технологій розширеної реальності та штучного інтелекту в кіно, освіті та інших проєктах.

Кожна наша тема — це рефлексія на те, що відбувається навколо нас. Відповідно, поле гри — доволі широка тема, яка може включати в себе багато різних понять, з якими можна погратися. Це про ігри, про playgrounds, які з англійської перекладаються як ігрові дитячі майданчики. Тобто перше знайомство дітей з територією, її розподілом, обміном іграшками і так далі. Перша точка комунікації. Ігри — те, що проходить повністю крізь все наше життя. Є настільні ігри, відеоігри, ігри соціальні чи політичні — в які грають нами, а не ми граємо. Зараз колишні гравці відеоігр використовують свої навички на полі бою, зокрема в управлінні дронами. Це все взаємопов’язано, тому така тема.

— У міжнародному конкурсі представлені 33 фільми. Чи багато було цьогоріч заявок, у порівнянні з минулими роками, з яких країн надходило найбільше?

— Всього нам надійшло близько 2500 фільмів. Лідерами є США, Франція та Велика Британія. Власне ці цифри залишаються більш-менш однакові з року в рік.

— Яка нині ситуація в українській анімації?

Якщо коротко, погана. Дуже багато спеціалістів виїхало за кордон, впав ринок замовлень, переорієнтація анімації з виробництва власного контенту на сервісні. Програми фондів не відповідають виробничому анімаційному процесу, тобто вони дають гроші або на занадто короткий період виробництва, або дуже малі гроші, які потім треба ще йти і дозбирати в інших фондах, щоб мати можливість створити фільм.

Дуже малою є репрезентація України за кордоном, на жаль, через те, що не випускають чоловіків, Також не всі мають змогу фінансово поїхати на фестивалі, представити свою роботу. Це велика проблема.

Тим не менше, з позитивного, — це ентузіасти, які продовжують створювати анімацію, не зважаючи ні на що. Як, наприклад, Настя Фалілеєва з фільмом «Я померла в Ірпені» — це дуже класний кейс, як виборювати увагу, як потрапити на фестивалі класу А, як шукати гроші в інших країнах, як розказати цікаву історію, яка не просто про війну, а про аб’юзивні стосунки на фоні війни.

— На які стрічки чи програми ви б радили звернути увагу?

— Насамперед, звісно ж, на українські. Оскільки анімації у нас зараз взагалі мало виробляється. Це українська прем’єра фільму Анастасії Фалілеєвої «Я померла в Ірпені», яка демонструється у міжнародному конкурсі у блоці «Король Травми». Фільм також брав участь у найбільшому фестивалі анімації в світі в Аннесі. «Спукі лупс» від нашого майстра анімаційного горору Стаса Сантімова у блоці «Кліпни двічі, якщо…».

Стрічка «Міст» від відомого дніпровсього аніматора Микити Лиськова у експериментальній анімації. Поки триває робота над його довгоочікуваним великим фільмом «Пташине молоко», Микита регулярно видає якісні експериментальні анімації, заповнюючи проґалини в розвитку цього жанру в Україні. Подібно до «Вигаданого пейзажу» (2020) і «Весни» (2023), нова робота також досліджує ритм, але цього разу вишукує рух у статичному зображенні — гравюрах іншого дніпровського митця, Андрія Соколенка. Виокремлені з великого зображення, фрагменти набувають драматургійної самодостатності та вступають у конфлікт із головною темою гравюри. Так анімація розширює наративний потенціал іншого виду мистецтва.

А ще багато класної реклами від наших авторів у комерційному конкурсі та майже усіх блоках дитячої програми.

— Які нові формати чи події відбудуться у межах цьогорічного фестивалю?

— Одним із нових форматів є Drink& Draw. Ми збираємо разом ілюстраторів, аніматорів, людей, які люблять щось помалювати, випити класний віскі, коктейлі на його основі і поскетчити.

Другий рік поспіль надаємо можливість митцям-початківцям продавати свій мерч безкоштовно на фестивалі, на ярмарку. Таким чином ми хочемо підтримати їх у створенні власного продукту та промотувати свою творчість.

Ми повертаємо VR-анімацію, її не було з 2021 року. Це будуть спеціально відібрані фільми, які були номінантами та переможцями відповідних секцій VR-фільмів на інших фестивалях. Тобто ми фактично зібрали краще з кращих, п’ять фільмів.

Вперше робимо Нетворкінг-івент, 6 вересня з 10.30 до 16.00. Збираємо представників секторів анімації, геймдеву, VFX та CGI. Будемо презентувати стратегії розвитку анімації та обговорювати актуальні проблеми сектору. Представляти компанії, які, попри повномасштабне вторгнення, продовжують працювати. Так само проведемо панельну дискусію з представниками влади, тобто людьми, які на законодавчому рівні можуть так чи інакше сприяти розвитку сектору, а також грантодавцями, які його підтримують.

Одна з особливих подій фестивалю — прем’єра стрічки «Я померла в Ірпені» авторства відомої української аніматорки, режисерки мультсеріалу «Пес Патрон» Анастасії Фалілеєвої, що відбудеться в рамках першого блоку міжнародної програми «Король травми».

Короткометражний фільм «Я померла в Ірпені» створений у співпраці України, Чехії та Словаччини, виконаний у техніці традиційної мальованої анімації вугіллям на папері. Був номінований на конкурс Perspectives фестивалю ANNECY.

«Вечірній Київ» розпитав авторку Анастасію Фалілеєву про особливосты роботи над стрчкою та сприяняття за кордоном.

— На фестивалі ви представляєте свою роботу «Я померла в Ірпені». Розкажіть, яка була історія її створення? Які події лежать в її основі?

— У перший день повномасштабного вторгнення я і мій тодішній хлопець поїхали до його батьків у Ірпінь, де застрягли на 10 днів. Ми виїхали з останньою вже навіть не офіційною евакуаційною колоною, за пів години до закриття росіянами єдиного шляху на волю у Стоянці. В той день я пообіцяла собі, що якщо виживу зніму про це фільм. Але ця документальна анімація не тільки про це. Вона про досвід аб’юзивних стосунків на тлі війни. Коли ворог не тільки ззовні але й всередині твого життя.

— Фільм виконаний у рідкісній техніці традиційної мальованої анімації вугіллям на папері. В чому особливість такої техніки?

— Фільм складається з більше ніж 4500 кадрів намальованих вугіллям на папері. Це дуже складний і капризний матеріал і кропітка техніка, але це було вкрай необхідно для історії.

Будинок у якому ми переховувались згорів від ворожої міни незадовго після того як ми виїхали. Тому малювати вугіллям для мене символічно. Спогади що я маю з Ірпеня дуже фрагментарні і перемішані, прямо як некотрольований художній матерал. Також це аллюзія на ті стосунки, я згоріла в них вщент, але перезібрала себе із попелу через цей фільм.

— Це перший випадок великої міжнародної копродукції для українського короткометражного анімаційного фільму, і за сумісництвом, це найдорожчий короткометражний анімаційний фільм в Україні. Як вам вдалося знайти партнерів?

— Восени 2022 мені пощастило побувати на найбільшому кінофорумі присвяченому стоп-моушен анімації. Там на сесіях Elevator pitch я запітчила фільм і одна чеська студія дуже зацікавилась. Потім доєдналась ще одна із Словаччини. Ми виграли фінансування від національних кінофондів Чехії і Словаччини що зробило цей фільм можливим, але права на фільм розділили порівну між Україною і країнами партнерами, бо вироблявся фільм саме в Україні. Я була категорично проти перевезення виробництва закордон.

— Де вже показували фільм? Як його сприймали закордоном?

— Роботу представляли в конкурсі найпрестижнішого анімаційного фестивалю в Анесі у Франції. Зал ридав кожен показ, це було так щемко. Я завжди дивлюсь на реакцію глядачів, я розуміла що фільм важкий, але не думала що він справить таке враження на іноземного глядача. Та попри тему він є життєствердним тому ніхто не виходив із зали похмурим, тільки заплаканим.

З того часу пройшло два місяці а фільм вже побував на декількох ключових фестивалях індустрії, та справжній фестивальний фурор очікує на нас восени з початком фестивального сезону тому чекаємо новин.

Також Анастасія, одна з небагатьох професіоналів стоп-моушн, що залишилися в Україні, проведе у неділю лекцію, на якій розкаже про процес створення свого фільму.

Деталі та повна програма фестивалю — на сайті.

11-й міжнародний фестиваль анімації LINOLEUM

Коли: до 8 вересня
Де: UNIT.City, вулиця Дорогожицька, 3
Вартість квитків: 100 грн (один показ), абонемент 1050 грн, для студентів 600 грн, для ветеранів, військослужбовців та пенсіонерів безкоштовно за попередньою модерацією на сайті.

Читайте також:

• Театральний вересень: які вистави покажуть у столиці. У перший місяць осені театри розпочинають або продовжують сезон та готують прем’єри.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»