У Києві відкрили виставку скульптури Олексія Абрамова
Це перша персональна виставка митця в Києві, проте його роботи можна знайти й у столичних парках.
15 серпня у київській «Я галереї» відкрили виставку скульптури Олексія Абрамова «Моє».
Митець народився в Києві та вже з дитинства проявляв хист до ліплення, переважно це було з пластиліну.
Мати Олексія, яка спонукала його на відвідування різних гуртків, досі зберігає пам’ятні дитячі роботи сина.
«Мама постійно на гуртки якісь відправляла, на одному з них керамікою займалися. І вчитель, не пам’ятаю, на жаль, як звали його, каже: «Олексію, хай наступного разу прийде мама!» — я налякався, думаю, що ж я зробив? Прийшов з мамою, а він їй: «От у нього є потенціал, йому треба щось серйозніше», — пригадує митець.
Саме так Олексій Абрамов і потрапив до ДХСШ, нині Київський державний художній ліцей імені Тараса Шевченка.
Там хлопець вивчив основи рисунка, композиції, академічного ліплення та закінчив 12 класів загальноосвітньої програми.
Після закінчення школи Олексій вирішив продовжувати мистецький шлях і обрав для цього Німеччину, проте жодна з академій не зацікавила його. Натомість у 2014 році хлопець вступив до Львівської національної академії мистецтв на скульптуру.
Однією з перших реалізованих публічних скульптур Олексія є композиція «Стан». Сьогодні її можна побачити на подвір’ї Львівської академії.
А ще одну скульптурну композицію «Час», згодом встановили в Солом’янському ландшафтному парку столиці.
Вже в сучасних роботах Олексія можна прослідкувати особливість тілесної пози та виразу обличчя. Митець продовжує шукати свій матеріал, перебирає та експериментує з бетонами, глиною, пластиком, бронзою.
До першої персональної виставки Олексія Абрамова увійшли скульптури, які переживають всі можливі стани, приймають можливі та неможливі пози.
Експозиція триватиме до 13 жовтня.
Вхід: 50 гривень
Адреса: «Я галерея». Вулиця Хорива, 49-Б
Днями на фасаді столичного Головпоштампу встановили скульптуру французького митця. Детальніше про це читайте в матеріалі «Вечірнього Києва».
Олександра ПЛАКІНА, «Вечірній Київ»