У столиці представлять виставу про вивезених у росію українських підлітків: інтерв’ю з авторкою п’єси

Київський академічний театр «Золоті Ворота» відкриє новий сезон виставою про дітей з Півдня України, яких з початку повномасштабного вторгнення масово депортувала росія.

Прем’єра вистави «Я повернуся» режисерки Анни Турло за однойменною п’єсою драматургині Оксани Гриценко відбудеться 23 і 24 серпня.

За сюжетом, троє підлітків з Херсонщини опиняються в дитячому таборі «Гармошка» в окупованому Криму, де пробули вісім місяців. Там вони намагаються осмислити, що насправді відбувається, опиратись проросійській пропаганді і при цьому – продовжують проживати своє підліткове життя з характерним для цього віку проблемами, почуттями та раптовим дорослішанням.

Авторка п’єси — українська драматургиня, сценаристка, журналістка Оксана Гриценко. Народилася на Півдні Херсонщини у 1981 році. Закінчила Національний університет «Києво-Могилянська академія» за спеціальностями політологія та журналістика.

П’єси пише з 2019. «Дон Жуан із Жашкова» стала основою для сценарію фільму з однойменною назвою. П’єса «Молочайник» перемогла в драматургічному конкурсі «Липневий мед» у 2023 році. Продовжує працювати журналісткою, часто їздить в зону бойових дій.

«Я повернуся» створила на основі свідчень мешканців Півдня Херсонщини, частина якої досі окупована країною-терористкою росією. Спілкуючись з підлітками, які були в російських таборах в Криму, Оксана Гриценко дізналася деталі їхнього перебування та переживання, що допомогло їй відтворити атмосферу тих місць, а також побудувати характери героїв.

«Вечірній Київ» розпитав Оксану Гриценко про задум вистави, її створення, а також основні акценти.

— Розкажіть, як виникла ідея цієї п’єси?

— Минулого року я подалася по конкурсу на чеську лабораторію Drama Revival. На неї запросили драматургів з Чехії, Словаччини та України. Вимогами лабораторії було написання п’єс для молоді, так звана категорія young adult.

Паралельно я працювала тоді як журналістка над матеріалом про українських підлітків з окупованих територій, яких вивозили в російські табори відпочинку. Я знала, що це величезна проблема і вона мене особисто зачіпала, адже моє рідне селище зараз під окупацією. Я подала синопсис за цією темою на лабораторію, пройшла по конкурсу і так почала працювати над п’єсою.

— Ви брали інтерв’ю у підлітків із Херсону, які були в кримських таборах і потім змогли повернутися в Україну. Поділіться, як це відбувалося, наскільки діти йшли на контакт і були готові розповідати, що вас вразило в їх розповідях?

— Я дуже переживала чи знайду підлітків для інтерв’ю і чи погодяться вони зі мною говорити. Але, мені дуже допомогли з контактами організації Save Ukraine та Дитячі містечка SOS, які працюють з цими дітьми. Я мала нагоду прийти в київський шелтер Save Ukraine, де жили ці підлітки і мала час поговорити з ними в зручній для них атмосфері. З деякими підлітками я поговорила телефоном.

Хтось був більш, хтось менш говоріким. Але, всі вони вже мали досвід розмови із журналістами, тому спокійно переповідали мені свої історії. Тут важливим був час, адже чим довше ви спілкуєтеся, тим більше людина починає довіряти вам і розкриватися. З деякими підлітками я зустрічалася по декілька разів.

— Ви самі народилися на Херсонщині, чи це вплинуло на матеріал?

— Моє місце народження дуже допомогло мені. Це була моя так звана «точка входу» в цю історію. Адже писати варто лише про те, що дуже хвилює. І мене це хвилювало.

Я легко могла уявити себе на місці цих дітей, я думала яка це жорстка ситуація — опинитися самому далеко від дому у напівворожому середовищі, коли тобі лише 15-16. Також мені легше було брати інтерв’ю у своїх земляків, була певна спільність, а відтак і довіра.

— Головними героями п’єси є троє підлітків з Херсонщини, розкажіть трохи про них, це збірні образи чи мають прототипів?

— Я поєднувала кількох прототипів в одній героїні чи героєві, додавала до цього також щось від себе і від моїх взаємин з родичами та друзями. Я хотіла створити живих об’ємних персонажів, цікавих, не ідеальних.

Це такі собі протестні діти, які сприймають своє життя в російському таборі як пригоду аж поки їх нібито добра вихователька не показує свою жорстоку суть. У них нема нікого крім одне одного. Тут проявляються їхні взаємини. Випробування їх змінюють, когось навіть ламають.

— Які наративи, думки чи акценти вам було важливо закласти у п’єсі та чому? Для якої аудиторії вона насамперед?

— Ця п’єса писалася для західної аудиторії, перше прочитання було в Празі в грудні минулого року. Але, думаю, українцям теж варто знати більше про депортованих дітей, адже їх мінімум десятки тисяч, а повернути в Україну вдалося лише кілька сотень.

Коли я працювала над п’єсою, мене постійно вели запитання — як почуваються діти яким ламають ідентичність. Як влаштована російська система, яка намагається перетворювати українців на росіян? Де вона збоїть? Як можна їй опиратися? Дещо я змогла зрозуміти, але я продовжую вивчати цю тему. Тому, ця п’єса швидше про питання ніж про відповіді.

***

Режисерка Анна Турло пригадує, що з текстом п’єси познайомилась під час резиденції в Чехії. Тоді зробила читку «Я повернусь» для місцевих глядачів, що справила на них враження. В театрі «Золоті ворота» Анна поставила виставу у жанрі «трагічна комедія для дорослих про дітей». Для неї це вже третя робота в цьому театрі, після «Таргани» (2020) та «Крихітка Цахес» (2023).

«Українцям насамперед хочемо розказати історію про опір обставинам, надію та єдність, — зазначила Анна Турло. — Діти, які не за своєю волею опиняються в „піонерському таборі“, все одно залишаються дітьми — кидають виклик усьому світу, протистоять дорослим, вчаться підтримувати одне одного і вірять в щасливий кінець. Герої бачитимуть „страшними“ речі, які видались би кумедними дорослим, і навпаки — по-дитячому осмислювати ті події, які є справді страшними».

Ролі виконають: Анастасія Бабій, Катерина (Вишня) Вишнева, Наталя Телли та запрошений актор Роман Кучерявенко.

Вистава реалізована завдяки гранту Українського культурного фонду. Покази вистави відбудуться також у Празі, а відеоверсію «Я повернуся» транслюватимуть в Україні та за кордоном.

Прем’єра вистави «Я повернусь»

Коли: 23 серпня о 18:00, 24 серпня о 19:00, 27 вересня о 18:00
Де: Київський академічний театр «Золоті Ворота», вул. Шовковична, 7А
Вартість квитків: 450 грн.

До теми:

• Наразі понад 19, 5 тисяч дітей депортовані або примусово переміщені країною-агресором. Україна працює над тим, щоб повернути додому неповнолітніх українців. У цьому залучені державні органи та громадські організації. Зокрема, цим займається й Офіс Омбудсмана: куди звертатися.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»