«Більшого щастя немає для воїна, ніж померти в бою»: друзі опублікували посмертний лист Олександри Мулькевич
Дівчина загинула від влучання дроном на Харківщині, виконуючи бойові завдання.
14 серпня, в селищі Білий Колодязь, що на Харківщині, загинула киянка та медикиня «Госпітальєрів» Олександра Мулькевич з позивним «Майк». Автівку медичного батальйону атакували росіяни. Вони скинули на машину fpv-дрон.
На прохання Олександри, друзі опублікували її посмертний лист.
«Якщо дійде до того, що це доведеться зачитати, то знайте: більшого щастя немає для воїна, ніж померти в бою.
Всі ми трохи воїни, хтось на полі бою, хтось бореться з корупцією, а хтось відновлює справедливість в судах, наші люди воюють з невиліковними хворобами, а вчені з гравітацією
Така ми войовнича нація.
І дуже палка до свободи.
Українці — вільні люди, цього в нас не забрати. Вільні в думках, поглядах і діях.
І немає в нас межі. Ні в чому немає.
В технологіях чи відкриттях.
Все що захочемо — все зробимо.
Мені пощастило народитися в найкращій країні світу Україні, і це країна, за яку честь померти.
А ще краще за неї жити.
Жити так, щоб в багатьох з нас, по декілька життів.
Виховувати маленьких українців в любові до світу та в міці і незламності.
Показати їм всю красу Карадагу, сольові шахти Донбасу, терикони, заповідні коси, лимани, найбільші печери і червону руту.
Кожен з нас несе всередині світло, не бійтеся його запалити.
Ми ще побачимось, все буде Україна!»
17 серпня у Києві попрощаються з госпітальєркою. На прохання побратимів та посестер для Олександри принести живі квіти, куплені при дорозі у бабусь та дідусів.
«Олександра опікувалася старенькими людьми у starenki.help тож ще за життя для неї було важливо — «у випадку моєї смерті не купуйте квіти на прощання в магазинах; купіть у стареньких людей на вулиці. Приходьте попрощатися з Майк. Купіть квіти в бабусі чи дідуся. Вшануйте памʼять людини, яка загинула, рятуючи життя інших.», — просять побратими.
Екіпаж із трьох дівчат мав відпрацювати крайній день своєї ротації й на наступний вже бути вдома зі своїми сім’ями. Більше спогадів про Олександру читайте в матеріалі «Вечірнього Києва».
Олександра ПЛАКІНА, «Вечірній Київ»