На лівобережжі столиці представили колекцію старовинних суконь та аксесуарів
Відвідувачі музею в парку Партизанської слави мають змогу поринути в атмосферу минулих століть.
Проєкт «Мереживо часу: світська мода на зламі століть» підготували Музей Києва у співпраці з Музеєм історії моди Марини Іванової.
Жіночий та дитячий одяг 1770-1920-х років, аксесуари та предмети побуту можна роздивитися у філії Музею історії Києва — залах Музею окупації Києва, що в парку Партизанської слави. Тема вибрана на випадково — адже до революції в Дарниці були дачні будиночки, в які приїжджали відпочивати на природі кияни.
Як поділилася директорка Музею історії Києва Діана Попова, заклад переживає трансформацію, планують змінити його назву та концепцію.
«Окупація Києва, яка відсилає до минувщини і війни 20 століття, на сьогодні є не актуальною, і навіть відлякує людей. Але тут чудовий простір, прекрасний колектив. Хотіли зробити експозицію, що стосувалася б історії, але доброї, — зазначила «Вечірньому Києву» Діана Попова. — І якраз ця тематична виставка, з сукнями та аксесуарами від кінця 18 до початку 20 століття, наповнює людей радістю. Нещодавно з Мариною Івановою влаштовували експозицію «Сто років дитинства», присвячену дитячому вбранню минулих епох. І вона мала шалений попит.
Нова назва цього музею виходитиме з нової концепції. Він є єдиним музеєм на лівому березі Дніпра, і нам хотілося б підкреслити історію лівобережжя. Працюємо з фахівцями над тим, в якому саме контексті».
Колекціонерка Марина Іванова є засновницею Музею історії моди, багато років збирає старовинний одяг та аксесуари. З Музеєм історії Києва вже робила спільні проєкти, тож радо відгукнулася наповнити простір цікавими експонатами. Якраз напередодні їй подарували французьке мереживо минулого століття — і саме на нього та аксесуарах вирішили зробити акцент проєкту.
«На виставці показуємо близько 50 суконь та величезну кількість аксесуарів. У цьому музеї було багато гарних вітрин, тож ми вирішили дістати все з запасників. Це мереживо, пояси, сумки, віяла, гребінці, щіточки для одягу, вінки тощо. Ця експозиція неодмінно сподобається тим, хто полюбляє рукоділля, — зазначила Марина Іванова. — Ми показуємо чимало ексклюзивних речей: сумочка графіні Браницької з Олександрії 1880 року, сумочка з африканської жаби-бика, лайкові печатки, французьке мереживо, дитячі корсети, різні дрібниці, які колись дами тримали в руках чи клали в сумочки».
Так, в маленьких сумочках тодішні модниці тримали хустинку, пудреницю, флакончик парфумів. Грошей часто з собою не носили, вони були у гувернантки або чоловіка, який супроводжував даму.
Колекція суконь представлена за хронологією, а також розбиті на блоки: прогулянкові та чайні, театральні для відвідування концертів та опери, весільні. Чимало з них були виготовлені за кордоном або шилися на індивідуальне замовлення.
«Киянки їздили по всьому світу, привозили з Чехії бісер, з Німеччини — ляльок, з Парижу — сукні та білизну, з Англії — кашемірові шалі та ситець, — розповіла Марина Іванова. — До весілля готувалися за рік, купували придане. Чайні сукні, щоб випити чаю в саду, зазвичай шилися вручну. Вони переважно були світлих кольорів. А ось в театри дами вдягали шикарні вечірні сукні з щільних міцних тканин, щоб не зачепитися і не порвати. Вони були з вишивкою, пір’ям, вдягалися з ювелірними прикрасами. Капелюшки дозволялися, в залі їх зазвичай знімали, але шанувальниці зібраного волосся могли вдягнути театральні мереживні чепчики».
Серед експонатів є елегантна вечірні сукня, власниця якої відома і навіть сфотографована у ній. Вбрання 1901 року належало Емілі Мод Джонс (1870-1930), дружини адвоката та земельного агента Томаса Причарда.
«Це рідкість, коли є сукня та інформація про її господарку, — звернула увагу Марина Іванова. — Коли її придбали, родичі віддали й підвіски, буси, квіти, кісточки, які носила власниця разом з сукнею. На етикетці написано „За призначенням королеви“. Правила Британією тоді королева Вікторія. Можливо, вона дозволила зі своєї сукні зробити копію або схвалила вбрання на якісь урочистості. Виставляємо її вперше».
У залі атмосферу минулих століть створюють фотографії, художні зображення сцен міського життя, картини українських митців Григорія Світлицького та Сергія Світославського, меблі початку ХХ століття, порцеляна Королівської мануфактури в Берліні (кінець ХІХ ст.), зразки європейського художнього скла (ХІХ ст.), швейна машинка Singer (перша половина ХХ ст.) тощо.
Як зауважила «Вечірньому Києву» завідувачка філії музею Ксенія Стрільник, заклад влаштовує й багато пізнавальних заходів для містян.
«Ми проводимо заняття для дітей, наприклад, з археології, геральдики чи про прапори різних країн. Робимо ці майстеркласи у залі на другому поверсі, а також є орієнтування по місцевості та квести парком, — поділилася Ксенія Стрільник. — У травні розробили пішохідні екскурсії Дарницею. Зустрічаємося біля залізничного вокзалу і знайомимо учасників зі старою частиною міста».
Стежити за подіями можна на фб-сторінці музею.
«Мереживо часу: світська мода на зламі століть»
Коли: до 31 грудня 2024 року, графік роботи: ср.-нд.: 11:00-18:00, пн-вт.: вихідні
Де: Музей окупації Києва, вул. Дениса Антіпова, 49/1
Вартість квитка: 120 грн, пільговий 60 грн.
Читайте також:
- Класика, саундтреки та українські акценти: концерти серпня у столичній філармонії. У міжсезоння у закладі продовжують концертну діяльність. Меломанам підготували зустрічі з творами знаних композиторів, як Бах, Бетховен чи Моцарт, а також вечори саундтреків та особливі українські програми.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»