Медичний Оскар для цивільних та військових медиків: у столиці відзначили найкращих. ФОТО

Це було справжнє дійство, організоване на території Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ. Церемонія нагородження відбувалася просто неба на сцені до якої вела червона доріжка, бо ж медики, які рятують людські життя, справжні зірки. Привітати медиків зібралося поважне товариство: народні депутати, громадські діячі та меценати.

Конкурсний відбір відбувався в різних регіонах України та за її межами у номінаціях «За самовіддане служіння українському народу, мужність і стійкість у боротьбі за здоров’я українців, за свободу та незалежність України у війні з російським агресором» для цивільних та військових медиків та «За вагомий внесок в боротьбі українського народу за свободу та незалежність» для іноземних громадян та організацій.

«Буває, що нас запитують, навіщо влаштовувати святкування під час війни. Але, під час відбіркових етапів у різних регіонах України, які проводили у підвалах і сховищах, я бачив, наскільки важливо для лікарів отримати визнання їхньої роботи, — розповів голова Поважної ради Ордену Святого Пантелеймона Василь Князевич.

Зі словами вдячності медикам виступив також колишній міністр культури, Генеральний директор-художній керівник Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка Євген Нищук. Він нагадав, що і сам два роки служив у війську і знає, як цінують воїни, коли у підрозділі є свій медик, свій ангел-охоронець. Між іншим, він також зауважив, що для володарів нагороди та поважного журі у нього завжди будуть квитки на «Конотопську відьму» і не тільки.

Загалом участь у конкурсі взяли понад 300 медиків. Найкращих обирали таємним голосуванням. Цього року орден отримали двоє киян — хірург серцево-судинного відділення хірургічного лікування набутих вад серця «Інститут серця МОЗ України» Юрій Харенко та лікарка-гінекологиня КНП «Консультативно-діагностичного центру» Шевченківського району Людмила Сакали.

Юрій Харенко активно оперує, виїжджає у прифронтові регіони та на передову, допомагає ЗСУ. Людмила Сакали добровільно із перших днів війни, змінила роботу успішної акушерки-гінекологині на будні бойової медикині, що працює у складі хірургічної бригади на сході.

Людмила Сакали прийшла на церемонію з дев’ятирічним сином Костиком та мамою Раїсою. Для пані Раїси — ця нагорода доньки дуже дорога, окрім доньки ще двоє її синів у війську.

Взагалі історії нагороджених військових медиків чимось дуже схожі — це приклади відданого служіння. Зокрема це і про військову медикиню з Київщини Олену Барановську.

Початок повномасштабної війни застав її на посту. Вона якраз працювала у нічну зміну у приватній онкологічній клініці неподалік Гостомеля. Два дні вона провела із пацієнтами під обстрілами, допомогла усіх евакуювати, а потім зрозуміла, що хоче допомагати військовим і почала шукати різні можливості для цього і ходила на всі спеціалізовані медичні курси.

Спочатку вона виїжджала на консультації людей, які жили у прифронтовій зоні. Потім її запросили у Перший добровольчий мобільний шпиталь імені Миколи Пирогова — і з цього почався офіційний шлях військової медицини. Згодом вона підписала контракт із Добровольчим формуванням Таращанської міської територіальної громади №1. Це дало змогу виїжджати ближче до «нуля». До речі, її мама та сестра дізналися про те, що Олена на війні із фільму про Бахмут, де під час однієї з місій тендітна дівчина надавала допомогу тяжким і вкрай важким пораненим.

До слова, Барановська пройшла конкурс і була затверджена лікарем 29-ї Української антарктичної експедиції 2024-2025 років, проте відмовилась від поїздки, зрозумівши, що не залишить Україну поки триває війна.

«Це моя мрія — побачити Антарктиду і я багато навчалася, щоб пройти відбір, — розповіла Олена. — Але в останній момент я подумала, про те, хто замінить мене на фронті. Не секрет, що лікарів на передовій бракує, особливо анестезіологів. Тому треба було обирати — свої бажання чи те, що потрібно країні. Я зробила вибір, а в Антарктиду я ще колись поїду».

Серед іноземних громадян лауреатом стала Сарміте Цируле (Латвія), яка виконує обов’язки старшого бойового медика у складі українського формування «Карпатська Січ». Попри три контузії вона не залишає Україну. Цируле проводить курси з медичної допомоги військовим і цивільним, розповідає світові про те, що щодня переживають українці в Україні та організувала допомогу від латвійців.

Цього року Орденом святого Пантелеймона нагородили також Главу УГКЦ Блаженнішого Святослава Шевчука, який, за словами голови Поважної ради нагороди Василя Князевича, є людиною, яка говорила щодень звернення до світу, що ми є, що ми стоїмо, що ми боремося.

«Хочу присвятити цю нагороду медичним капеланам і дуже прошу вас усіх, особливо тих, які очолюють наші медичні заклади, допустити медичних капеланів до своїх колективів. Я хочу цю відзнаку присвятити дуже потужній жінці-монахині, сестрі Севастіяні Карвацькій, яка очолює окремий відділ душпастирства охорони здоров’я нашої Церкви», — зазначив Святослав Шевчук.

Разом з тим Василь Князевич передав Святославу Шевчуку перелік полонених медиків. Для того, аби через канали, які має Церква можна було домогтися їхнього повернення.

А насамкінець церемонії усі пом’янули хвилиною мовчання медиків, які загинули, рятуючи життя інших. На екранах транслювали імена і фото лікарів, які назавжди залишаться у пам’яті.

Читайте також: Україна та США посилюють співпрацю у військовій медицині.

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»