У столиці представили мальований фільм «Кріпачка», до створення якого долучилися українські художники

Картина «Кріпачка» (в оригіналі Chlopy, а для закордонного прокату має назву The Peasants тобто «Селяни») виконана в унікальному форматі мальованої анімації, що поєднує одразу два мистецьких напрямки — кіно та образотворче мистецтво. Для творчого тандему Дороти Кобєли та Гʼю Велчмана (режисера та авторів сценарію) це другий проєкт у цій техніці після «З любовʼю, Вінсент».

Вона створювалася у два етапи. Спочатку восени 2020 року зняли сцени з фільму з реальними акторами. Натурні зйомки проводилися переважно на природі та з макетами. А далі ці кадри стали матеріалом для аніматорів картини. До виробництва стрічки залучили понад 100 художників-аніматорів з 4 країн: Польщі, України, Сербії та Литви, які працювали на спеціальних робочих станціях.

Українським художникам з початком повномасштабного вторгнення роботи над фільмом довелося призупинити на пів року. За цей час частина художників переїхали працювати в польську студію, а згодом роботи відновили в Києві.

В основі картини — роман Chlopy польського письменника Владислава Реймонта (1867-1925), що вважається вершиною його творчості. Дія відбувається у 19 столітті у польському селі. Головною героїнею є красуня Ягна, в яку закохані батько Борина та син Антек. Син одружений, а от батько — вдівець, ще й перший господар на селі, тому мати Ягни вважає його гарною партією для своєї доньки. Втім, для Ягни найголовнішими в житті є почуття і свобода, і заради них вона голова піти проти суспільних норм.

Стрічка побудована так само як і розділи книги, за порами року — від осені до літа, з вкрапленнями характерних для них церковних свят, народних звичаїв та сільськогосподарських робіт. Власне, за «видатний національний епос» Реймонт й був удостоєний Нобелівської премії з літератури 1924 року. Роман є обов’язковим для вивчення в шкільній програмі у Польщі.

Також особливістю картини є натхнення стилем та картинами живописців кінця ХІХ-ХХ століть, з акцентом на митцях модерністського періоду «Молода Польща». Зокрема, у стрічці є інтерпретації творів Юзефа Хелмоньського, Фердинанда Рущиця і Леона Вичулковського.

«Стрічку створювали близько трьох років. Це не тільки мальована екранізація роману, а й історія про людяність, що потрібно залишатися людяним в будь-якій ситуації, — зазначила одна з художниць проєкту Ірина Герцен. — Йдеться життя дівчини та її вибір у житті. Що дуже важливо йти за покликом серця і зберігати людську гідність, яким би складним не було життя. Тому ця робота неймовірна цікава та душевна. Захоплює не лише картинами, а й музикою, танцями, акторською роботою».

Світова прем’єра картини відбулася у вересні на Міжнародному кінофестивалі в Торонто. Фільм вийшов у прокат у польських кінотеатрах у жовтні, де його подивилися близько мільйона глядачів, а також був проданий для показу в різні країни світу.

Про особливості роботи над стрічкою «Вечірній Київ» розпитав молоду художницю Софію Прядко.

— Розкажіть, як ви потрапили на цей проєкт?

— У 2022 році побачила оголошення в Інтернеті. Тоді якраз закінчила Київський університет Бориса Грінченка за спеціальністю «Образотворче мистецтво». Відбір проходив у кілька етапів, три тижні проходила тести.

Загалом працювала понад рік. Почала в липні 2022, закінчила в серпні 2023. Також їздила на місяць в Польщу домальовувати.

— Як проходив сам процес?

— Для початку цей фільм відзняли з акторами, потім його розкадрували на фотографії, розділили на сцени. І кожну сцену давали окремому художнику, який її вимальовував. Тривалість однієї сцени — від декількох секунд.

Картини олією малювала на спеціальній робочій станції, над якою розташована камера, яка все фіксувала і фотографувала. У нас був супервайзер, який контролював процес, і головний художник з Польщі. Вони затверджували кожен кадр.

— Як довго працювали над сценою та які ваші сцени увійшли до фільму?

— Тривалість залежала від складності сцени. Перший кадр малювати було найскладніше, адже робиш його «з нуля». На це йшло від декількох годин до декількох днів, а далі простіше. Бувало, що фон статичний, а бувало, а що кожен кадр як новий. Загалом 12 кадрів в секунду, кадр від 20 хвилин до кількох годин.

Серед моїх сцен найяскравішою перша, яку я малювала. Як Борина зарізав корову.

— Що вам дала ця робота та які плани?

Це був цікавий для мене досвід. Багато всього малювати. Після цього проєкту розглядаю продовження кар’єри у 2D-анімації, вже навчаюся. Сподіваюсь стати аніматором-мультиплікатором.

Загалом до стрічки увійшло близько 85 тисяч картин, а загальний час, який витратили художники, склав 200 тисяч годин. Оцінити фільм «Кріпачка» можна у столичних кінотеатрах.

Нагадаємо, у столиці відкрили Одеський міжнародний кінофестиваль та дали першу почесну нагороду. «Золотого Дюка» за внесок у розвиток світового кінематографа отримав британський кінорежисер Майк Фіггіс.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»