У столиці представили унікальні роботи майбутнього Музею авангарду
До експозиції увійшли твори, подаровані меценатами та художниками, а також з фондів Музею історії Києва.
Ініціатором та куратором проєкту є голова ГО «Музей авангарду» Юрій Комельков, який багато років виношував цю сміливу ідею. Її особливість в тому, аби презентувати український авангард різних часів: починаючи від класичного авангарду початку 20 століття і до творів сучасних художників.
«Це амбітний проєкт, в майбутньому найпотужніший музей країни. Україна і Київ дали світові зірок авангарду, серед яких й номер один — Казимир Малевич. Хоча, на жаль, в Україні є лише одна його робота в приватній колекції, — поділився Юрій Комельков. — Вже домовились, що роботи з приватних колекцій класичного авангарду будуть передані в майбутній музей на постійне експонування: це твори Кандинського, Єрмілова, Пальмова тощо. Торік був здійснений перший крок: ми підписали угоду про створення музею, який підтримала міська влада. Тоді ж зробили виставку з перших подарованих колекціонерами та авторами робіт. Їх було 29. Але там не було головного — класичного авангарду. І сьогодні ми даємо відповідь, адже унікальна робота була знайдена у фондах музею».
За словами генеральної директорки Музею історії Києва Діани Попової, яка підтримала цей проєкт, музей опрацював велику кількість робіт з фондів, аби долучити до сучасних творів класичні взірці.
«На сьогодні колекція „Український авангард. Еволюція“ налічує вже 50 робіт, які подарували колекціонери та художники, що органічно доповнюють твори з фондової колекції нашого музею. Мистецька збірка презентує увесь шлях розвитку українського авангарду, починаючи від періоду класичного авангарду першої половини XX століття», — підкреслила вона.
Перлина виставки — ескіз костюма до опери Джакомо Пуччіні «Турандот» одного з найвидатніших сценографів XX століття Анатоля Петрицького. Його віднайдення має особливе значення.
«Найкраща робота Петрицького — це опера Пуччіні „Турандот“, ескізи до неї на вагу золота. І це справжня сенсація, що знайшовся цей твір, — каже Юрій Комельков. — Їх було 29, тепер 30. Ми провели дослідження з музеєм театрального мистецтва — і визначили, що це ескіз костюму міністра. Також на виставці є ще три роботи Петрицького — портрет актриси Варецької та два театральні ескізи до балету „Золотий вік“».
Поруч — інші роботи авторів класичного авангарду. Зображення київської вулиці «Глибочиця» кубофутуриста Олександра Богомазова, етюд голови чоловіка та ескіз костюму Вадима Меллера.
Також з фондів Музею історії Києва показують унікальний автопортрет на дзеркалі Ігоря Диченка, знаного мистецтвознавця та найвідомішого у світі колекціонера українського авангарду. А на пошану пам’яті художника Олександра Ройтбурда на виставці представили його роботу «Повсякденне життя в Помпеях».
Іншу частину творів складають подаровані в колекцію твори. Стелла Беньямінова передала картину «Берег» Олександра Животкова, представника «Живописного заповідника». Президент Національної академії мистецтв, художник Віктор Сидоренко надав чотири роботи із серії «Лексикон».
«Митці звісно не могли лишатися осторонь цієї ініціативи, — зазначив Віктор Сидоренко. — Ми звикли, що для початку, щоб створити музей, необхідно пройти низку бюрократичних процедур, і невідомо, що в ньому буде. У цьому випадку розпочали з найважливішого — матеріалу, наповнення музею».
Зустрічає відвідувачів роботи художника, а нині й співробітника Інституту проблем сучасного мистецтва Гліба Вишеславського. Привертає увагу світлова інсталяція «Титанік 1990-х» (1991), яка об’їздила європейські країни. Величезні театральні прожектори освітлюють крихітні фігурки людей.
«Зобразив розпад імперії, — розказав Гліб Вишеславський. — Зроблена під враженням від радянського міжнародного аеропорту. Перед ним площа освітлювалася величезним прожектором, і в його світлі йшли маленькі люди. Це чудовий образ тоталітарного життя, який я вирішив втілити. Спочатку виставляв в музеї в Лейпцигу, важко було перетинати кордон з залізом, показував у Києві, Вільнюсі, Франції. Вага витвору становить приблизно до 100 кг.
Хотів, щоб ця робота потрапила саме до музею і виставлялася. Ще на початку 1990-х навчався за кордоном у майстра інсталяцій, хотів робити саме інсталяції. Але в той час це ніхто не міг оцінити, переважно виставляли картини чи скульптури. І ось нарешті інсталяція буде в музейній колекції».
Ще одна робота Гліба на виставці — живописна картина «Вікна майстерні» (1989).
«Моя майстерня розташована на Богдана Хмельницького. І ця робота, написана в ній, передає час, — поділився автор. — Майстерня — притулок думок художника. Однак вид з її вікна наче трохи загрозливий, адже часи міняються».
В кінці експозиції — мистецькі твори сучасних українських художників, подружжя Олега Тістола та Марини Скугарєвої. Олег Тістол подарував в колекцію майбутнього «Музею авангарду» 9 своїх робіт, Марина — 5.
Серед них — автопортрет Олега Тістола, написаний ще 1979 року.
«Тоді я тільки приїхав до Львова на перший курс. Поступив з другого разу. Настрій був так собі. І от з того, що було під рукою: туш, акварель, папір, написав автопортрет, використавши уламок дзеркала в кімнаті гуртожитку», — пригадує Олег Тістол.
Поруч — його роботи з різних циклів, присвячених грошовим банкнотам.
«Почав працювати з цієї темою в 1984 році. В студентські роки побачив в журналах, які гроші бувають у світі. Зрозумів, що це мистецтво. Вважаю, що банкноти Нарбута для УНР — найкращі гроші Європи за 100 років, — поділився художник. — Це мої естетичні заявки, що гроші мають бути в тому вигляді, як їх бачить художник».
Так, можна роздивитися дві роботи з «Проєкту українських грошей» — «Роксолана» та «Воз’єднання» (1997-2012). Вони містять багато символів, за кожним з яких криється своя історія.
«Наприклад, для сюжету „Воз’єднання“ позувала моя дружина Марина і кум Микола Маценко, — пояснює Олег Тістол. — У 1996 році ми працювали над проєктом про воз’єднання і поцілунки, робили різні інтерпретації зображення. А „Роксолана“ — це тема для великої картини, що зараз в приватній колекції. На ній є індики. З одного боку це відсилання до Туреччині (назва індика англійською turkey походить від назви країни і пишеться так само, — Ред.). А з іншого, індики мені подобалися з дитинства, коли ще їздив до бабусі у село та висмикував їхнє пір’я, граючи в індіанця. Офорти були надруковані 1997 року, а пальми додав у 2012-му».
Поруч — «Проєкт грошей «Баришівка» 1999 року.
«Баришівка — це місце, куди переїхала моя мама і вітчим у 1983 році. З того часу у мене там була майстерня. Воно стало рідним за багато років, — поділився Олег Тістол. — Ці офорти робив там, на станку, який й досі є. На одній з робіт зображений магазин в Баришівці. Моя бабуся там і похована, це її портрет. А на іншій роботі на естампі — моя тоді ще маленька донька в умовному віночку. Вийшли такі 10 гривень для своїх».
Ініціатива зі створення у столиці Музею авангарду впевнено набирає обертів, підкреслив директор Департаменту культури КМДА Сергій Анжияк.
«Для мене це відродження київського меценатства, коли люди піклуються про місто, де живуть, хочуть збагатити його мистецьку палітру і найголовніше — довіряють передати свої роботи в музейну установу, знаючи, що ці предмети будуть надійно зберігатися та експонуватися, — зауважив Сергій Анжияк. — Тому хотів подякувати всім меценатам, хто доклав своїх зусиль до формування унікальної колекції та зробив такий подарунок місту та киянам».
«Український авангард. Еволюція. Поповнення колекції 2.0»
Коли: до 21 липня, ср.-нд.: 12:00-19:00, пн-вт.: вихідні. Каса працює з 12:00 до 18:30
Де: Музейно-виставковий центр Музею історії міста Києва, вул. Б. Хмельницького, 7
Вартість квитків: 160/80 грн (повний/пільговий)
Читайте також:
- «Скарби Криму. Повернення»: унікальна виставка експонатів кримських музеїв відкрилась у Києві. Колекцію вдалось відсудити у рф, яка намагалась довести, що після анексії Криму, всі музейні експонати належать росії.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»