Яхт-клуб на Трухановому острові у 1900-х: розквіт та занепад відомої локації

Панорама Києва та вид на Труханів острів на старовинній листівці. Фото: Вікіпедія
Панорама Києва та вид на Труханів острів на старовинній листівці. Фото: Вікіпедія

«У наші дні садиба та літнє приміщення яхт-клубу є для багатьох киян єдиним у своєму роді місцем для відпочинку, спорту і порятунку від літньої міської задухи та пилу», — писала 23 червня 1897 року відома тогочасна газета «Кієвлянін».

Понад 130 років тому, на Трухановому острові, північніше від пароплавних майстерень, розмістився яхт-клуб, що проіснував до 1915 року.

Свого часу, це була одна з найбільш популярних локацій нашого міста, де кияни часто проводили своє дозвілля в літню спекотну пору.

«Вечірній Київ» розповідає історію появи у нашому місті першого яхт-клубу, коли він з’явився, як проходили змагання та які відомі кияни були шанувальниками парусного спорту та перегонів.

ЯК ВИНИК КИЇВСЬКИЙ ЯХТ-КЛУБ

Фото з відкритих джерел

У другій половині ХІХ століття неабиякої популярності набуває літній активний відпочинок на воді, який об’єднав професійних спортсменів, а також шанувальників катання на гребних і вітрильних шлюпках.

Вже на початку 1887 року, професор Київського університету Святого Володимира (нині — Університет Тарас Шевченка), завідувач кафедри госпітальної хірургії Олександр Рінек та інженер Микола Максимович, до яких приєдналися ще майже 30 вчених, промисловців та інженерів заснували Київський Яхт-клуб.

6 березня того ж року Міністерство внутрішніх справ затвердило проєкт його статуту, під яким підписалися 42 засновники, серед яких можна побачити чимало тогочасних відомих імен: керівник Товариства пароплавства Дніпром Олександр Лішневський, військовий інженер Михайло Фабриціус, архітектор Володимир Ніколаєв, купець Михайло Ріхерт та інші.

Листівка кінця ХІХ століття. Фото з відкритих джерел

«Київський яхт-клуб має своїм завданням залучати місцеве населення до плавання на човнах гребних і вітрильних, також на парових суднах і сприяти покращенню їхнього виготовлення. Для досягнення цієї мети Товариство набуває і саме будує гребні, вітрильні, парові судна та влаштовує перегони. Крім того, Товариство має на меті як корисний допоміжний засіб для своїх занять вивчення плавання, гімнастичних вправ і катання на ковзанах», — зазначалося у першому пункті статуту.

Поява у місті власного яхт-клубу не могла звісно залишитися поза увагою тогочасної преси, і вже 15 квітня газета «Кієвлянін» опублікувала новину, що розваги містян в теплу пор року невдовзі поповняться ще однією корисною справою.

Перші збори засновників відбулися у квітні 1887 року в будівлі Дворянського зібрання на Хрещатику, де командором новоствореного яхт-клубу обрали Олександра Рінека.

Засновники київського яхт-клубу. Фото з відкритих джерел

Тоді відбулася дискусія, щодо вибору місця на березі Дніпра, де планували облаштувати приміщення парусного клубу. Також учасники обговорили і низку інших важливих організаційних питань: розмір обов’язкових засновницьких та членських внесків, визначення дня щорічного підняття прапора яхт-клубу, який символізував би початок навігації тощо.

Вже наприкінці літа того ж року, київські ЗМІ урочисто сповістили про завершення облаштування пристані яхт-клубу та підняття клубного прапора, які розмістилися у північній частині Труханового острова.

До відкриття локації, почесний член клубу та командувач Київський військовим округом, генерал-ад’ютант Михайло Драгомиров подарував клубові спеціальну гармату. Вона використовувалася для сигнальних пострілів у дні перегонів та для феєрверків на свята.

Гармата, подарована Михайлом Драгомировим. Фото з відкритих джерел

У приміщенні яхт-клубу розміщувалися майстерні для виготовлення різного роду шлюпок та плавучий шлюпковий сарай, де зберігалися лаковані судна.

Завдяки активності учасників товариства, ця піщана пустка за деякий час перетворилася на зелений та затишний куточок міста з власним парком, алеями, клітковими клумбами, спортивними майданчиками та місцями для гімнастики, а також дитячими куточками.

Цікаво, що сполучення між київським берегом на Подолі та будівлею клубу підтримувалося власним паровим катером.

А з настанням холодів, учасники яхт-клубу збиралися у будинку № 10 на вулиці Фундуклеївській (нині — Богдана Хмельницького), де вирішувалися основні питання діяльності товариства та майбутні змагання та події.

ПЕРШІ РЕГАТИ: ДИСТАНЦІЇ ТА ПРИЗИ

Листівка початку ХХ століття. Фото з відкритих джерел

Перші перегони відбулися вже за рік: 15 травня 1888 року.

За спогадами тогочасної хроніки, близько п’ятої години вечора на щоглі клубу підняли адміральський прапор, згодом спустивши на воду перші три прогулянкові шлюпки та однієї байдарки, збудованих у майстернях клубу.

Варто нагадати, що на той час клубна флотилія складала лише 13 суден. Серед них — були вітрильні черевики, «Личак» командора Олександра Рінека, «Хиля» лісопромисловця Семена Могильовцева, довга вузька шлюпка з розпашними веслами «Фру-Фру», що належала віцекомандору Миколі Максимовичу, а також жіноча прогулянкова шлюпка архітектора Георгія Шлейфера, паровий катер «Товариш», яким спільно володіли четверо членів клубу та інші.

Гавань яхт-клуба. Фото з відкритих джерел

Вже за місяць, 12 червня відбулися другі перегони. Вони проходили у відкритій річці, поблизу пристані. Програма змагань складалася з чотирьох розрядів: байдарки, човни-гаги, прогулянкові шлюпки та перегони на аматорських човнах.

Дистанції веслувальних змагань звичайно коливалися від 250 сажнів (близько 5, 5 метрів) до 2,5 верст (приблизно 2,7 кілометра).

Переможці регати отримали від товариства грошові призи: перше місце — 15 рублів сріблом, друге — 10 рублів, а також золоті, срібні жетони і значки. Золотий жетон вартував 25 рублів, срібний — 12,5, золотий значок — 20, срібний — 5.

За свідченням очевидців тих змагань, у своїй майстерності київські веслувальники дещо поступалися іноземцям, проте трималися не нижче рівня кращих в тогочасній імперії.

РЕГАТА В ЯХТ-КЛУБІ — ЗНАКОВА ПОДІЯ ДЛЯ МІСТЯН

У локації часто проводилися різні перегони і змагання. Фото з відкритих джерел

Перегони ставали важливою подією житті міста та часто висвітлювалися в пресі. Також зазвичай цю подію відвідувало чимало киян, що у перерві між змаганнями могли прогулятися тінистими алеями парку, відвідати купальні, пограти у більярд або крокет. Також відвідувачі могли насолоджувати вишуканими стравами та напоями у буфеті станції Яхт-клубу.

Одні з найбільших змагань традиційно проводилися у День Святих Петра і Павла. У цих перегонах могли взяти участь не лише учасники клубу, але й усі охочі. Наприклад, у 1901 році у таких перегонах взяли участь 38 човнів в чотирьох розрядах: подвійні та одинарні з керманичами, одинаки без рульових та рибальські каюки.

Сезон у яхт-клубі тривав до 1 жовтня. Фото з відкритих джерел

Наприкінці травня на базі яхт-клубу проходило щорічне дитяче свято. Маленькі кияни запускали паперові повітряні кулі, брали участь в смолоскипній ході, і наприкінці святкової програми — разом зі спортсменами здійснювали вечірню прогулянку Дніпром при світлі ліхтарів.

У період, коли не було змагань, яхтсмени охоче задавали свої човни та катери в прокат звичайним киянам. У середньому такою послугою користувалися близько 200 містян. Особливо багато людей збиралося у четвер, коли для присутніх грав військовий оркестр.

ВИГОТОВЛЕННЯ ЧОВНІВ, ПОРЯТУНОК ЛЮДЕЙ І ПРОВЕДЕННЯ ОЛІМПІАДИ

Листівка початку ХХ століття. Фото з відкритих джерел

Дослідники стверджують, що діяльність яхт-клубу активно сприяло удосконаленню вітрильних та веслувальних суден, які замінили звичні човни.

У міській хроніці кінця ХІХ століття згадувалося, що до 1897 року майстерня яхт-клубу виготовила 110 суден різних типів. Згодом і кияни почали будувати свою власні шлюпки на зразок більш прогресивних європейських.

Цікаво, що яхт-клубі за окремим проєктом збудували й рятувальну шлюпку. І до 1909 року вона врятувала життя понад 20 людей, які тонули в Дніпрі.

Вагомі здобутки та важливу суспільно-корисну діяльність клубу неодноразово відзначали багатьома почесними нагородами. Наприклад, на Загальноімперській виставці 1896 року товариство отримало срібну медаль.

Вид на Поділ з Труханового острован на листівці початку ХХ сторіччя. Фото з відкритих джерел

А у 1911 році клуб отримав від міської влади землю у безоплатне користування назавжди.

Однією з останніх знакових подій, які проводилися в яхт-клубі стала перша Всеросійська імперська олімпіада, яка проводилася з нагоди Торгово-промислової виставки 1913 року.

Змагання проводилися з усіх водних видів спорту, зокрема: плаванню, стрибкам у воду, веслуванню і парусному спорту, що проходили саме на Трухановому острові у Матвіївській затоці.

На жаль, результати цих змагань та ім’я переможців не збереглися.

***

Останній період діяльності яхт-клубу припадає на 1914-1915 роки. Згодом територія занепала, а навесні під час водопілля гавань затягнуло піском, а острівець розмило течією…

Вже у радянський час, після будівництва Канівської ГЕС рівень води підвищився, наразі колишня затока, де розміщувався знаменитий яхт-клуб, зникла під водою.

До теми: Київська Венеція та зразковий масив радянського часу: цікаві факти про столичну Русанівку.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»