Чи реально у Києві вирішити проблему бездомності

В умовах жорстких обмежень, в які поставила нас усіх пандемія Covid-2019, так не вистачає позитиву… І де його взяти? Щоденні новини зі зведеннями статистики Мінохорони здоров’я пригнічують ще більше. Але в нашому житті насправді багато хорошого: нарешті весна почала тішити теплом і першою зеленню, та й в інформаційному просторі кожен може знайти для себе щось гарне, світле, надихаюче. Для мене такою історією стала публікація у виданні BBC News Україна про колишнього бездомного, який став бізнесменом і започаткував власний бренд. 

Бренд «Horondi» - це рюкзаки, сумки і гаманці ручної роботи, які створює львівська команда на чолі із Сашком Горонді. Хлопець з 17 років жив на вулиці, втікаючи від кримінального минулого та колишніх поплічників, мав судимість за розбій, через що вважав, що його ніхто не візьме на роботу. Спав на вулиці, поки дозволяла погода, потім оселився на горищі біля будівлі Львівського вокзалу. 

Харчувався зі смітника… Його життя змінилося завдяки спільноті підтримки бездомних, яка працювала неподалік Львова: оселився у соціальному гуртожитку, виділеному для спільноти містом, пройшов курс трудової терапії, де навчився майструвати корпусні меблі, а потім обтягувати м’які меблі тканиною. І з обрізків цієї тканини він пошив свій перший рюкзак. Кому цікава історія Сашка Горонді – я дам посилання у першому коментарі. 

Взагалі ж ця історія, як на мене, свідчить про те, що проблема бездомності може бути вирішена лише за наявності бажання самої людини змінити власне життя. Піти з вулиці. Повернутися до нормального життя. Соціалізуватися. За наявності такого бажання, можливості його реалізувати у Києві є. Це і наші міські соціальні служби, які надають допомогу особам без постійного місця проживання, і громадські та релігійні організації, і волонтери. 

У Києві є багато дієвих програм реабілітації, соціальної адаптації та інших, які допоможуть повернутися до нормального життя. Якщо є бажання. В іншому випадку ми можемо лише надати тимчасову підтримку: не дати людині замерзнути взимку, надати гаряче харчування у холодний період року, допомогти з одягом і взуттям. 

Цікаво, що проблема бездомності властива не лише для нашої країни, яка переживає економічні труднощі. Ця проблема глобальна, і поширена навіть у економічно розвинених країнах, з соціально спрямованою економікою. Про це свідчить кількість бездомних у світі: понад 150 мільйонів осіб не мають постійного місця проживання (дослідження Йєльського Університету). 

Багато країн докладають зусиль для вирішення проблеми бездомності на рівні держави, проте практика показує, що ці програми недієві, часто лише формальні і не мають практичної реалізації, оскільки кількість бездомних у цих країнах не зменшується, незалежно від рівня економічного розвитку держави. 

Наприклад, у США для таких людей створюють спеціальні притулки, в яких можна переночувати, а в деяких ще й отримати гарячий обід. Однак, як показує практика, можливість отримати безоплатний нічліг часто призводить до створення спільноти хронічних бездомних, що негативно впливає на криміногенну атмосферу в районах розташування таких притулків. Загалом у США нараховується понад 1,6 мільйона бездомних.

Кількість бездомних у Франції у 2012 році сягала 141 тисячі осіб, однак за останні 6 років їх кількість зросла мало не удвічі. Уряд докладає зусиль для подолання проблеми бездомності, але вони спрямовані переважно на задоволення першочергових потреб: це безоплатна їжа та дах над головою в холодну пору року.

У Об’єднаному Королівстві Великобританії і Північної Ірландії не мають постійного місця проживання 170 тисяч сімей і окремих громадян. Уряд у 2018 році виділив 100 мільйонів фунтів на подолання бездомності до 2027 року. 30 мільйонів спрямували на облаштування притулків у районах з найбільшою кількістю бездомних. 

Єдина країна, яка досягла відчутного успіху в подоланні проблеми бездомності – Фінляндія. Уряд Фінляндії об’єднав зусилля із організацією Housing First і розробив національну стратегію подолання бездомності, основним пріоритетом якої є забезпечення людей квартирами. 

Бездомних не селять у хостели та нічліжки, їм одразу знаходять власне житло. Спершу оренду квартири сплачує держава, але поступово людина починає заробляти і сплачувати щораз більшу частину оренди. Бездомні у Фінляндії спершу отримують житло, потім шукають роботу і поступово соціалізуються, повертаються до нормального життя. Кількість бездомних у Фінляндії зменшилася і сягає всього 6 600 осіб.

Кількість бездомних в Україні за різними оцінками від 16 до 50 тисяч осіб. Проте, організації, які опікуються проблемами бездомних, наголошують, що ця цифра може бути вищою, оскільки Міністерство соціальної політики враховує лише тих осіб без постійного місця проживання, які в будь-який спосіб зверталися до соціальних служб по допомогу. У Києві за даними Департаменту соціальної політики КМДА нараховується близько 4-5 тисяч бездомних. Це люди, які зверталися по допомогу до соціальних служб міста. 

Наш Департамент спільно з низкою громадських організацій ініціював створення повноцінної системи обліку бездомних, яка дасть можливість визначити обсяги необхідної допомоги, синхронізувати дії місцевої влади та благодійних організацій і волонтерів, зафіксувати причини потрапляння людей на вулиці та обрати дієві засоби для їх соціалізації та повернення до нормального життя. Тестувати систему плануємо у Києві, а згодом цей досвід можна буде поширити на всю територію України. Це буде одним з перших системних кроків на шляху подолання проблеми бездомності в нашій державі. Поки ж вся допомога бездомним зосереджена переважно на їх підтримці та задоволенні першочергових потреб.