Киянам потрібні не звіти про готовність до зими, а тепло, вода та світло у власних домівках

Ми регулярно чуємо про відсотки виконання планів, завершені підготовчі роботи, закуплене обладнання та мільйони гривень, спрямовані на підвищення стійкості міста. Але спробуйте пояснити людині, яка сидить у холодній квартирі без електрики, що її будинок готовий до зими на 98%. Навряд чи ця цифра її зігріє. 

Для киян готовність до опалювального сезону вимірюється значно простіше: чи тепло вдома, чи є вода в крані та як швидко відновлюється електропостачання після чергової атаки. І саме за цими критеріями, на моє переконання, потрібно оцінювати ефективність роботи міських служб та відповідальних посадовців.

Звичайно, неможливо гарантувати, що після масованих російських атак не буде аварій чи відключень. І я добре розумію, в яких складних умовах працюють наші енергетики та комунальники. Саме завдяки їхній цілодобовій роботі місто повертається до нормального життя. Але воєнні ризики не повинні ставати універсальним поясненням будь-яких управлінських прорахунків.Є те, що спричиняє ворог. А є те, що залежить від якості підготовки, своєчасних рішень та відповідальності міської влади. І ці речі потрібно чітко розділяти.

Мільйони витрачені. А який результат?

Київ спрямовує значні бюджетні ресурси на реалізацію Комплексного плану стійкості столиці. Йдеться про захист критичної інфраструктури, модернізацію систем тепло- та водопостачання, встановлення резервних джерел живлення, створення додаткових енергетичних потужностей.

Усе це необхідно. Особливо сьогодні, коли від надійності інженерних систем залежить не лише комфорт, а й безпека людей.Проте саме масштаб фінансування вимагає максимальної прозорості. Адже сам факт закупівлі генератора ще не означає, що об’єкт забезпечений резервним живленням. 

Обладнання потрібно доставити, встановити, підключити, випробувати та забезпечити його обслуговування. Так само завершення будівельних робіт за документами не завжди означає фактичну готовність об’єкта до експлуатації. Тому я вважаю, що сьогодні міська влада має відповідати не лише на запитання «Скільки коштів освоєно?», а насамперед на такі:

 Скільки об’єктів критичної інфраструктури реально забезпечені резервним живленням? Чи проходило встановлене обладнання перевірку під навантаженням? Чи достатньо пального, витратних матеріалів та підготовленого персоналу для його безперебійної роботи? Які об’єкти досі залишаються вразливими та що конкретно робиться для зменшення ризиків?

Це не формальні запитання. Від відповідей на них залежить, наскільки швидко місто зможе реагувати на надзвичайні ситуації.

Саме тому Київська міська рада створила Тимчасову контрольну комісію з питань ефективності використання бюджетних коштів та виконання Комплексного плану стійкості столиці. Беру участь у її роботі й переконаний: контроль не повинен обмежуватися вивченням договорів, актів виконаних робіт і фінансових звітів. 

Потрібно перевіряти, що саме отримало місто за витрачені кошти, чи відповідає це заявленим потребам і чи здатне працювати в критичних умовах. Причому робити це необхідно зараз. Бо виявити навесні, що якесь обладнання не працювало всю зиму, — це вже не контроль, а констатація проблеми, якій можна було запобігти.

Тепло має дійти не лише до тепломережі, а й до квартири

Є ще один важливий аспект, який часто губиться за масштабними енергетичними проєктами. Навіть якщо теплоелектроцентралі та котельні працюють, це не гарантує, що в кожній квартирі буде тепло.

Між джерелом тепла і батареєю у квартирі — кілометри мереж, теплові пункти, насоси, внутрішньобудинкові системи та робота підприємств, які їх обслуговують. І на кожному з цих етапів можуть виникати проблеми. Зношені труби, несправна запірна арматура, розбалансовані системи опалення, відсутність живлення насосів — для мешканців це не технічні терміни, а холодні батареї та чергові звернення до аварійних служб.

 Саме тому я переконаний, що оцінювати готовність столиці потрібно не лише за станом великих енергетичних об’єктів, а й за ситуацією в житловому фонді. І тут виникає ціла низка запитань до керуючих компаній та відповідальних комунальних підприємств. Чи проведено належну перевірку внутрішньобудинкових систем? Чи усунуто проблеми, які виникали минулої зими? Чи достатньо аварійних бригад, матеріалів та обладнання для оперативного ремонту? Чи знають мешканці, куди звертатися та скільки часу може тривати відновлення послуг?

Особливо це стосується будинків, де проживають літні люди, родини з маленькими дітьми та люди з інвалідністю. Для них тривала відсутність тепла, води або електроенергії може створювати додаткові ризики. Готовність до зими закінчується не підписаним актом. Вона перевіряється тоді, коли система повинна працювати.

Кияни мають право знати правду про готовність міста

У кризових ситуаціях відсутність інформації іноді створює не менше напруження, ніж сама аварія. Люди повинні розуміти, що сталося, які служби працюють над усуненням проблеми, де можна отримати допомогу та коли орієнтовно очікувати відновлення послуг. 

Звичайно, в умовах війни не можна розкривати інформацію, яка може поставити під загрозу безпеку критичної інфраструктури. Але це не означає, що мешканці мають залишатися без пояснень. Місту потрібна зрозуміла система інформування, яка працюватиме навіть під час тривалих відключень електроенергії та перебоїв зі зв’язком.

Не менш важливо чесно говорити про проблеми, які ще не вирішені. Якщо певний об’єкт не готовий — потрібно назвати причини, визначити відповідальних та встановити реальні строки завершення робіт. Якщо існують ризики тривалих відключень — мешканці повинні мати зрозумілі рекомендації щодо дій у таких ситуаціях. Замовчування проблем не робить місто стійкішим. Навпаки, воно позбавляє людей можливості підготуватися.

Відповідальність має бути конкретною, а не колективною

Щороку ми чуємо багато правильних слів про необхідність модернізації мереж, енергонезалежність та підвищення надійності комунальної інфраструктури. Але за кожним таким завданням повинні стояти конкретні виконавці, строки та вимірювані результати.

 Не можна допустити ситуації, коли одне підприємство відповідає за закупівлю, інше — за монтаж, третє — за експлуатацію, а в разі проблеми відповідального знайти неможливо. Тому робота Тимчасової контрольної комісії має бути спрямована не на створення ще одного пакета документів, а на виявлення конкретних ризиків, перевірку ефективності рішень та усунення недоліків. Контроль повинен допомагати запобігати проблемам, а не лише фіксувати їхні наслідки. І це питання не політичних суперечок, а відповідального управління містом.

Справжній іспит для Києва — попереду

Ця зима може бути непростою. Ми не знаємо, якими будуть наступні атаки, наскільки серйозними можуть виявитися пошкодження та скільки часу потребуватиме відновлення окремих об’єктів. Але ми точно знаємо інше: кожне своєчасно ухвалене рішення, кожен перевірений резервний генератор, кожна відремонтована мережа та кожна підготовлена аварійна бригада можуть суттєво зменшити наслідки надзвичайних ситуацій.

 І саме на цьому сьогодні потрібно зосередити зусилля. Не на демонстрації високих відсотків готовності. Не на кількості проведених нарад. І не на презентаціях із переліком освоєних бюджетних коштів. А на реальному стані міської інфраструктури та її здатності працювати в найскладніших умовах. Бо якщо після чергової атаки в будинку немає тепла, води чи електрики, мешканцям не допоможе звіт про те, що всі підготовчі заходи виконані на сто відсотків.

Киянам потрібні не красиві показники на папері, а впевненість, що місто зробило все можливе для їхньої безпеки. Щоб у квартирах було тепло. Щоб із кранів текла вода. Щоб після відключень світло поверталося якомога швидше. І щоб за кожною витраченою бюджетною гривнею стояв не просто підписаний документ, а конкретний результат.