Сексуальна освіта дітей: не варто відкладати розмову "про це" на потім

Така різнополюсність створює безлічі викликів  у сприйнятті та формуванні грамотної сексуальної освіти. Все це, своєю чергою, призводить до викривлених уявлень про людську сексуальність та стать.

Саме тому, виникають суперечки, щодо впровадження статевого виховання у освітніх закладах. Адже, під статевим вихованням кожен може розуміти щось своє.

Іноді батьки усвідомлюють, що дітям потрібно розповідати про статеве виховання,  але бояться, мовляв, замість корисної інформації отримають енциклопедію з технік сексу. Та не може не тішити той факт, що все частіше молоді батьки цікавляться темою сексуальної освіти дітей, розуміючи її істинну суть, важливість та актуальність.

Звісно, залишається багато людей, яких лякає думка про сексуальну освіту. 

Частина дорослих впадає у паніку, коли дитина задає будь-яке питання на тему сексуальності. Переважно, це трапляється через брак знань та усвідомлення того, що ж саме включає в себе термін статевого виховання.

Хтось вважає «гострі» питання на тему сексуальності чи спроби дитини досліджувати себе відхиленням від норми.

Хтось, банально, не знає, як себе вести у такій ситуації.

Ще частина поглинута власними сексуальними комплексами та проблемами і в зв’язку з цим зрівнює свої почуття із дитячими.

Побутують також думки про те, що дитина сама про все дізнається, або ж, що краще відкласти розмову «про це» на потім. Однак, у світі, де одним кліком, навіть немовля може потрапити куди завгодно, це абсолютно нелогічно і небезпечно.

Якщо дитина не питає вас про секс чи сексуальність, це не означає, що її ці питання не цікавлять. І, якщо вона не запитає про це у вас, то це не означає, що вона не поцікавиться цією інформацією у однолітків, в інтернеті чи деінде, але тоді ви вже не будете певні, яку саме інформацію вона отримає та як вона може відобразитися на її здоров’ї та безпеці.

Знання характерних особливостей психосексуального розвитку (ПСР) може допомогти батькам зрозуміти про що, коли та як говорити з дитиною.

Коли зʼявляється  немовля, зазвичай, за відповідними статевими ознаками ми можемо судити чи це хлопчик, чи дівчинка.

Стать - комплекс тілесних, репродуктивних, поведінкових та соціальних ознак, що визначають індивіда як чоловіка чи жінку, хлопчика чи дівчинку.

Статеву належність визначають з огляду на такі фактори:

а) генетичні механізми. За цим критерієм визначають генетичну стать, а відмінності між чоловічою та жіночою статтю - за набором хромосом: XX - жіноча, XY - чоловіча;

б) характер статевих органів. Щодо цього йдеться про гонадну (істинну) стать. Гонади (грец. gone - народження, сім'я) - статеві залози: яєчка у чоловіків та яєчники у жінок. Відмінність статей зумовлена будовою цих залоз;

в) будова організму (пов'язані зі статтю пропорції тіла, особливості його будови). З огляду на це ведуть мову про соматичну (грец. soma - тіло), тобто морфологічну, стать;

г) характер поведінки людини. У цьому сенсі йдеться про психологічну стать.

Зазвичай, у  людини оптимально поєднуються всі ознаки статі.

 Після періоду новонародженості, який також має вагомий вплив на формування сексуальності (а саме, закладку ерогенних зон, формування базальної безпеки та довіри і т.д.), настає перший етап психосексуального розвитку -   формування статевої самосвідомості (від 1,5(3) до 5(7) років).

Орієнтовно до п’яти років дитина має зрозуміти, хто вона: хлопчик чи дівчинка, роль батьків - допомогти їй у цьому, саме про це ми і розповідаємо в інституті як правильно та корисно можна розповідати дітям інформацію. 

Самоідентифікація це фундамент формування особистості.

Саме, правильне і гармонійне її формування максимально впливає на перебіг наступних етапів ПСР. 

Цей період важливий для того, щоб навчити дитину правильно називати статеві органи, прищепити навики гігієни та безпеки, вивчити правило трусиків і т. д.

     Другий етап психосексуального розвитку це формування статево-рольової поведінки, 5(7) -10(12) років.          З цього віку дитина має розуміти, як це бути хлопчиком чи як це бути дівчинкою. А для цього їй необхідний зразок здорових і гармонійних взаємовідносин між чоловіком та жінкою, між жінками різних поколінь, між чоловіками, між особами різних статей. Це допоможе їй зчитувати відповідні поведінкові реакції, з повагою ставитись до представників своєї та протилежної статі, формуючи свою статево-рольову поведінку.

І тут важливо не ізольовувати дитину, а закласти їй розуміння дружби, любові, різних емоцій та почуттів, не забуваючи і про безпеки, в т.ч. на просторах інтернету.

В цей період актуальними будуть позитивні розмови про те, як змінюється та змінюватиметься надалі тіло дитини.

Третій етап психосексуального розвитку триває від 10(12) до 18(24) років. Це період формування статевого потягу, що під собою вкладає тілесні, психологічні гормональні зміни, підготовку до  статевого життя і саме статеве життя. Цей період включає платонічну, еротичну і сексуальну фази, які плавно і гармонійно переходять одна в одну.

І звісно, що на кожному з цих вікових етапів завдання статевого виховання будуть мати певні особливості.

Кожна дитина – це унікальний, неповторний і тонкий світ, який не терпить необережного втручання, шаблону, єдиної міри.

Психосексуальний розвиток, будучи частиною становлення особистості, має першорядне значення і у формуванні сексуальності людини. Дані літератури і багаторічна клінічна практика сексології свідчать про те, що його порушення, як правило, приводить до розладу сексуального здоров'я. Сучасні дослідження показали, що в основі переважної більшості випадків розвитку сексуальної дисфункції і сексуальної дезадаптації лежать саме порушення психосексуального розвитку. 

Передчасний психосексуальний розвиток чи його затримка, порушення статевої самосвідомості, статево-рольової поведінки, психосексуальної орієнтації значною мірою залежить і від статевого виховання.

Таким чином, можна виділити наступні завдання  статевого виховання:

• сформувати гармонійну особистість;
• сформувати свідоме відношення до свого здоров’я, в т.ч. сексуального;
• сформувати у дітей основні навички спілкування, здатність приймати усвідомленні рішення;
• забезпечити відповідною грамотною інформацією;
• сформувати позитивне ставлення щодо створення сім’ї, народження та виховання дітей;
• закласти основи адекватної статевої самооцінки.

Саме тому, потрібно говорити  з дитиною на теми пов’язані із сексуальністю.

Це означає, в основному, відповідати на запитання, які вона ставить.

Слухати те, про що вона запитує та давати відповіді: відповідно до віку, коротко, правдиво і без зайвих емоцій. 

Володіти мінімальними знаннями про психосексуальний розвиток дитини.

Навчити дитину  правилам сексуальної безпеки, уникати небезпечних ситуацій та інформувати батьків про будь-які спроби контактів, які б порушували її кордони.

Поважати право дитини на інтимність та навчати її цьому.

Чим простіше та раніше ви будете розмовляти з дитиною на інтимну тему, тим більше довіри буде у ваших стосунках, тим більша ймовірність того, що у складній ситуації вона прийде саме до вас і ви спільно зможете знайти правильне рішення.

Статеве виховання – це основа у вихованні майбутньої особистості: хлопчика чи дівчинки, від цього залежить сформованість у дитини знань про свою роль у суспільстві, а  надалі ставлення людини до свого тіла, сексуальності та сексуальних стосунків.

Статеве виховання це одна із складових виховання дитини, яку важливо гармонійно вплести у загальне виховання особистості для повноцінного розвитку, безпеки та щастя дитини.

Наше завдання сьогодні сформувати у дітей любляче відношення до себе, як представника певної статі, сформувати повагу до представників протилежної статі, подбати про їхню безпеку та сформувати позитивне відношення і прагнення до побудови сім’ї. Сім’ї, що базується на коханні і взаєморозумінні, з максимально здоровою комунікацією та інтимними стосунками. Саме тому я та мої колеги в Національному інституті Сексології та сексуального здоровʼя створили повноцінний курс для батьків та дітей. 

Сексуальна освіта наших дітей сьогодні – це чудове інвестування у їхнє  майбутнє, де їм буде безпечно та комфортно зі своєю сексуальністю, де вони зможуть  приймати  себе такими, якими вони є,  розумітимуть суть взаємних стосунків та сенс статевого життя, вони будуватимуть найкращі умови для  збереження та зміцнення здоров’я свого та наступних поколінь.