Київ - місто, вільне від насильства?

Насильство - це проблема не конкретної статі, соціальної чи вікової групи. Насильство - це проблема суспільства і стосується кожного з нас.  Перш за все, потрібно розуміти, що насильство - це не обов’язково побиття.  Закон визначає чотири види насильства:

Фізичне насильство – навмисне завдання фізичної шкоди іншій людині. Навіть одиничний випадок побоїв уже є насильством. Прояви фізичного насильства: побої, стусани, ляпаси, щипання, хапання, викручування рук, удушення, виривання волосся тощо.

Психологічне насильство – це використання переваги, щоб принизити та знецінити іншого члена сім'ї. Насильством також є свідоме ігнорування потреб та почуттів тих членів сім'ї, які залежні від людини та потребують догляду. Як-от дітей чи людей старшого віку.  Психологічне насильство може проявлятися у: систематичній образливій критиці, маніпулюванні, контролі, звинуваченнях, засудженнях, словесних образах, приниженнях, обзиваннях нецензурними словами, погрози, знецінення людини тощо.

Економічне насильство - позбавлення людини житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів, використання фінансової переваги.

Сексуальне насильство - це будь-які дії сексуального характеру без добровільної згоди. Йдеться не лише про статевий акт, а й про сексуальні домагання без проникнення в тіло.

Понад півтора року тому спільно з Фондом народонаселення та за підтримки посольства Великої Британії ми розпочали активну роботу з протидії насильству. З чого варто було почати, то це з оцінки проблеми.

 У 2018 році в Києві зафіксували 8445 звернень щодо домашнього насильства. У 2019 цей показник становив вже 9493.

 Тоді, за оцінкою Фонду народонаселення, це було всього 10% від реальної кількості випадків. Підтвердження цієї тези ми отримали в 2020-ому, коли за рік в Києві зафіксували 22 645 випадки домашнього насильства. 

Таку стрімку динаміку можна пояснити, як буквальною кількістю зафіксованих випадків насильства, так і більш усвідомленим ставленням громадян до цієї проблеми. Позаяк про насильство стали більше говорити, не приховуючи болючість теми. Попри це, усвідомлення неприпустимості насильства залишається далеким,від бажаного рівня. Наприклад, в Україні, 47% жінок вважають, що чоловіка можна пробачити, якщо він одного разу підняв на неї руку, але вибачився. 

Проте, минулий рік справді можна назвати продуктивним для столиці у плані роботи над розв’язанням проблеми подолання домашнього насильства.

Одним з перших кроків стало відкриття безоплатної цілодобової міської служби “Телефон довіри”, де працюють висококваліфіковані психологи. За 2020 рік психологи Служби опрацювали 4299 звернень щодо домашнього насильства. 

Наступним кроком було переформатування Центру по роботі з жінками. Сьогодні це Центр гендерної рівності, запобігання та протидії насильству. В цьому закладі постраждалі, незалежно від віку та статі, можуть отримати первинну юридичну допомогу, консультації психологів та тимчасове житло. 

Хочу зауважити, що кількість чоловіків, які звертаються за консультацією, зросла в рази. За  перший квартал 2020 року було 54 звернення, а за аналогічний період 2021 року від чоловіків маємо вже 213 звернень.

Не менш важливими кроками стали відкриття двох кризових кімнат. За минулий рік їхніми послугами скористалися 80 осіб (42 жінки та 38 дітей). Ці кімнати частково розв'язали проблему ізоляції постраждалих від кривдника, але максимально ефективно вони працюють лише “у зв’язці” з Притулком. Такий міський заклад ми переформатували. 

Там постраждалі особи можуть перебувати до 90 діб, а у разі критичної необхідності цей термін може бути продовжений. Протягом 2020 року у Притулку перебували 24 особи (16 жінок та 8 дітей). Зауважу, що він розрахований лише на 12 місць. Тому нагальним на сьогодні є відкриття як мінімум ще одного притулку, бо це не тільки формальний дах над головою, але й можливість скористатися комплексом послуг для постраждалих осіб. Власне, приміщення під новий такий заклад ми вже знайшли і скоро розпочнемо там ремонтні роботи.

У Притулку з постраждалими жінками працює психолог, надаються юридичні консультації, пакет побутових послуг, на основі оцінки їх потреб та індивідуального підходу до особи з урахуванням віку, статі, стану здоров’я та соціального становища. 

Як показав досвід, Притулок -  дійсно дієвий засіб реагування на випадки домашнього насильства, адже часто це можливість рятувати життя постраждалих осіб. А ще це можливість нарешті вирватися з кола насильства та почати нове життя.

Також у Дарницькому районі незабаром запрацює новий заклад, де постраждалі отримуватимуть необхідні послуги, зокрема, психологічні консультації. При закладі функціонуватиме “кімната - дружня до опитування дітей”, яка працюватиме за методикою  “зеленої кімнати”. У ній уповноважені органи зможуть допитувати дітей спільно з фаховими психологами, щоб зменшити негативний травмуючий вплив на психічний стан дитини.

Але найголовніше, чого вдалося досягти останнім часом -  ставлення до насильства. Про жорстокість перестали мовчати. Міжнародна кампанія “16 днів проти насильства” привертає все більше уваги ЗМІ та звичайних громадян. А постраждалі не бояться і звертаються за допомогою, відстоюють свої права.  

На жаль, поки Київ не можна чесно назвати містом вільним від насильства. Зроблено вже багато роботи в цьому напрямку, але не все залежить від влади. Ми можемо відкривати десятки “кризових кімнат”, притулків та гарячих ліній. Але поки суспільство не усвідомить, що насильство - це зло, з яким потрібно боротися, поки постраждалі не будуть боротися за свої права, захищати свою гідність - доти це явище буде існувати. 

Але все ж я вірю, що вже скоро в Києві буде нульова толерантність до будь-якого насильства.