Культура як зброя

В демократичних суспільствах культура  допомагає зберегти історичну пам’ять та правду. Але у тоталітарних суспільствах, таких як росія, вона перетворюється на пропаганду війни та спотворення історичної справедливості. Навіть більше. У росії культура у багатьох проявах вже два століття є відображенням імперської суті їх нації.

Кремлівські пропагандисти та багато лібералів (так званих «хароших русских») небезуспішно намагаються зобразити у світі українську культуру як придаток чи відгалуження «русской». Тобто, або української культури як і українців не існує, або у кращому випадку – це вторинне похідне від «русского» явище.

Як це впливає на війну? Поясню доволі наочно. 

Задача пропаганди – закріпити у свідомості світової спільноти  тези про те, що це локальний конфлікт якогось одного «несформованого недонароду». Тобто є «російський народ» і є його апендикс – «якісь там українці», які між собою щось не поділили. Немає, за тезами роспропаганди в українців власної культури, а як висновок – то й немає окремої нації. А якщо це типу внутрішній конфлікт, то нав‘язується логічний висновок – підтримувати його ззовні не потрібно. Таким чином росіяни намагаються розхитувати одну з опор нашої перемоги – допомогу світу.

Коли розглядати культуру як зброю, нівелюються самі по собі критичні зауваження на кшталт «не на часі ця ваша культура під час війни». Бо єдиний потужний антидот масованій російській пропаганді може стати тільки потужна промоція у світі української культури, як самодостатнього явища. Тобто потрібна боротьба не з наслідками, а причинами багаторічних успіхів російської пропаганди, яка заперечує та краде нашу багату спадщину.

І це не задача виключно держави (хоча її роль і повинна бути визначною). Тут важливі зусилля всього суспільства, яке, на жаль, як показують скандали навколо культури, ще не зовсім дозріло до усвідомлення цих простих тез. 

Саме тому, наприклад, паралельно з активною допомогою фронту та нашим військовим, наш Фонд «Сучасна Україна» і багато інших реалізують різні ініціативи у сфері підтримки культури та особливо важливо - культурної дипломатії. І кажучи про культурну дипломатію, ми говоримо не лише про захист спадщини від липких рук росіян, а й про просування, культурну експансію України у світі. Донесення до світу наших меседжів та правди про війну, яку розв‘язала росія.

Для того, щоб Україну почули та зрозуміли у світі, потрібно використовувати інноваційні інструменти. Цікаві технологічні рішення приваблюють самі по собі. Тільки традиційних зусиль – фізичних виставок, довгих лекцій, концертів народних танців тощо – замало, а часто й не ефективно. Тому маємо надавати світу нові сенси та наративи. 

Наведу кілька прикладів з практики. Ми готуємо зараз до реалізації Unleash Ukraine – це дуже цікавий модерновий проєкт. Це популяризація української культури за допомогою Digital мистецтва. У нього є кілька етапів: створення інтерактивного парку DIGITAL ART PARK та проведення виставок DIGITAL ART UAVERSE у різних країнах. Родзинка проєкту – встановлення за кордоном 195 артоб'єктів української культурної спадщини буде виконано за технологією доданої реальності (AR). Будь-яка людина сканувавши на телефон QR-код за допомогою AR-додатку побачить твори образотворчого мистецтва українських художників, скульпторів тощо, інтегровані у навколишнє середовище.

Інший приклад - наш проєкт «Мурали сучасної України». В його рамках разом з відомими українськими та іноземними митцями ми створюємо серію тематичних муралів в різних країнах світу та в Україні для популяризації української культури та головне - донесення українських сенсів до міжнародної спільноти. Наприклад готуємося до створення муралу в Вашингтоні. Думаю не треба особливо пояснювати як важливо розмістити такий проєкт напередодні виборів в США.

Тобто в наших проєктах  мова йде про акцент на наочність та інноваційність.

Ми розуміємо, що один наш фонд не зробить революцію у даній царині. Але я вважаю, що це важливий і потужний крок, який можна розвивати як суспільству, так і державі. Здатний задавати тренд.

І наприкінці - ще один не менш важливий аспект. Ніколи ще в історії голоси українців не лунали так гучно на міжнародній арені. І звичайно росія намагається цьому завадити прямо чи завуальовано. І ось завуальований спосіб – це помістити в культурний захід, наприклад, поряд з українцями так званих «хароших русских», начебто навіть опозиціонерів. 

Але проблема в тому, що вони часто виступають за мир, але не проти війни яку розв’язала та веде їх країна! То ж по суті – це намагання відчинити «вікно Овертона», в якому крок за кроком у найближчому майбутньому буде створюватися легкий шлях повернення росії до визнання цивілізованим світом. Ми маємо це розуміти, доносити до світу та жодним чином не толерувати! І продовжувати свою боротьбу. 

Кожен виступ українця на міжнародній арені – це заклик про допомогу світової спільноти. Тому ми фактично маємо вигризати зубами кожен культурний проєкт та виборювати право на голос на міжнародній арені на його реалізацію. Щоб донести до світу правду про українську культуру та її НЕЗАЛЕЖНІСТЬ від росії.