Якби Ви вчились так, як треба…але спочатку треба зробити вибір

Мав він науковий ступінь кандидата наук, але наукове звання - професора. Здається, він був єдиним професором на моїй кафедрі. Людина була, як зараз би сказали, харизматична. Розумний, високої статури сивочолий чоловік, який, як я для себе відзначив, любив і головне вмів носити костюм. Поважали його і колеги-викладачі і ми, студенти. 

Одного разу, під час заняття на четвертому чи навіть на п’ятому курсі, впевнений, бо тільки від нього я чув, що «студент після третього курсу вже отримує не вищу а верховну освіту». Так от, якось професор сказав нам, що він закінчив школу, бувши нашим однолітком. 

На наше здивування без особливих подробиць розказав, що у підлітковому віці його застала війна. Рідне село було окуповане, і тільки після закінчення війни він зміг продовжити навчання. Я не пам’ятаю, як було далі: чи відразу він вступив в університет, чи ні… Але фактом є те, що людина отримала шкільний атестат у віці, в якому зараз молодь отримує дипломи бакалавра, а то і магістра?!

Впевнений, що коли пан Капустін вирішив здобувати вищу освіту, то був його цілком усвідомлений вибір. Він точно знав, чого хоче і якій справі бажає присвятити життя. І попри, говорячи спортивною термінологією, програну стартову позицію (враховуючи вік і, думаю, не дуже якісну шкільну підготовку), він зумів не просто наздогнати інших, він наздогнав і продовжував бігти в групі лідерів, у той час, як дехто вже зійшов з дистанції. Мій герой на той час, попри поважний вік, ще здається і не думав про фініш. Маю визнати, лекції його були цікаві, і сам він виглядам абсолютно самодостатнім.

До чого я згадав свого професора. Згадую я його щороку влітку, коли мої знайомі консультуються зі мною як з викладачем (хоча досвід у мене в цій царині не великий), на яку спеціальність вступати їхнім дітям, родичам, знайомим. Зізнаюсь, коли моя донька закінчила школу переді мною стояла та сама проблема. І тільки на четвертий рік після закінчення школи, донька більш менш зрозуміла напрямок, куди має рухатись у своїй професійній освіті. Зазначу що саме напрямок, а не конкретну спеціальність. До цього вона вже теоретично мала б отримати бакалавра, за тією спеціальністю, яка здавалась їй дуже привабливою у випускному класі школи.

Впевнений, що більшість з 280 тисяч цьогорічних випускників українських шкіл, які попри все подолали завдання Національного мультипредметного тесту і вже обрали собі спеціальність у виші, скоріше за все, через кілька років будуть робити інший, але вже усвідомлений вибір щодо продовження навчання….

Проблеми вищої освіти в Україні звичайно виходять за формат блогу,  але, принаймні, він дозволяє їх хоч трохи зазначити.