Автономія закладу освіти. Чи складно  приймати рішення самостійно?

Сьогодні як ніколи ці питання є актуальними. Автономія – це право суб’єкта освітньої діяльності на самоврядування, яке полягає в його самостійності, незалежності. Автономія підвищує відповідальність керівника закладу освіти за прийняття рішень. 

Які можливості освітня реформа дала керівникам закладів освіти?

• Академічну автономію. Що це означає? Те, що заклад формує власну освітню програму та систему професійного зростання вчителів, організовує внутрішню систему забезпечення якості освіти, яка дасть змогу на належному рівні реалізувати державні стандарти.
• Організаційну автономію. Що це означає? Те, що заклад освіти формує структуру освітнього процесу, розподіляє відповідальність між учасниками освітнього процесу та формує внутрішню політику закладу освіти.
• Кадрову автономію. Що це означає? Те, що заклад освіти має право найбільш неупереджено та оперативно вирішувати питання кадрового забезпечення та управління персоналом. Йдеться про право керівника самостійно приймати на роботу та звільняти  працівників. А сам директор обирається на конкурсній основі і працює за контрактом.
• Фінансову автономію.  Що це означає? Те, що заклад освіти має право самостійно розпоряджатися виділеними коштами.

Академічна, організаційна, кадрова та фінансова автономії тісно пов’язані між собою і реалізуються у Стратегії розвитку закладу, що розробляється всіма учасниками освітнього процесу, погоджується педагогічною радою закладу та затверджується засновником. 

Впроваджуючи автономію у закладі освіти, ми впливаємо на кінцевий результат – підвищення якості освіти. Автономія – це не тільки свобода, це в першу чергу велика відповідальність усіх учасників освітнього процесу.

Закон законом, а що маємо на практиці?

Сьогодні школи Києва мають різний ступінь автономії. Пропоную в цілому розглянути такі форми управління:

• централізація функцій управління — характерна форма для радянської та пострадянської систем, однак має місце і сьогодні: передбачає повний контроль за діяльністю закладу освіти;
• делегування окремих повноважень: неспроможність закладу освіти в повному обсязі виконувати управлінські функції, і намагання засновника закладу знайти кращу модель управління;
• автономізація діяльності закладу освіти: передача засновником повністю або частково функцій управління закладом, й готовність керівника закладу до прийняття управлінських рішень, інколи й непопулярних.

На якому ступені  ми зараз перебуваємо? Кожен визначає сам для себе. Якщо не будемо довіряти керівнику закладу освіти, педагогічному працівнику – не забезпечимо якості освіти.

Глибоко переконана, що керівники міста Києва готові повністю взяти на себе функцію управління закладами освіти. А реформа дала можливість школам рухатись у напрямі академічної свободи (самостійності й незалежності учасників освітнього процесу) та автономії закладу освіти.

Приймати рішення самостійно — це виклик часу. Не знаєш як діяти? Дій по Закону!

Закони України «Про освіту» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text

«Про повну загальну середню освіту» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#Text