Пам’ять про жертв терору: в Києві встановлять ще три камені спотикання
Міжнародний проєкт «Один камінь — одне життя» запустили у столиці рік тому — до 80-тих роковин розстрілів у Бабиному Яру.
Сьогодні, 29 вересня, вшановують пам’ять жертв трагедії Бабиного Яру. З цієї нагоди у 2021 році в Києві започаткували проєкт «Один камінь — одне життя». У ідеї проєкту — встановлення невеликої металевої таблички (каменю спотикання) з відомостями про особу, яка загинула від рук нацистів у 1941 році або постраждала від них. Сенс у тому, щоб перехожі метафорично «спотикались» через камінь, зупинялись і звертали увагу на цю людину.
Камені спотикання запатентували у Німеччині 27 років тому, там вони досі виробляються по єдиному шаблону. З часом облаштування таких каменів стало меморіальною традицією європейських країн. Перше місто України, де вони з’явилися, став Переяслав-Хмельницький у 2009 році, після нього — Рівне у 2019-му.
Згодом настала черга Києва. Весь 2021 рік фахівці обирали та досліджували біографії киян, які загинули у Бабиному Яру або постраждали через нацистський режим. Обрані персоналії зрештою й були закарбовані у каменях, розповідає «Вечірньому Києву» директор Центру вивчення історії Голокосту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський.
«Кожен камінь встановлюється після ретельного дослідження: треба уважно вивчити персоналії, перевірити їх історію по документах, локалізувати місце життя, роботи або навчання. Цим займаються групи із учнів, студентів та викладачів київських навчальних закладів. Адже цей проєкт — це не лише фізичне встановлення каменів, але й потужна освітня робота», — зазначає Анатолій Подольський.
Загалом до 80-річчя трагедії у Бабиному Яру в планах було встановлення 80-ти каменів, але завадила війна. Зараз по Києву можна знайти десять пам’ятних знаків: перші камені встановили на Подолі наприкінці вересня 2021 року, згодом вони з’явилися біля Майдану Незалежності, стадіону «Олімпійський», біля Київської консерваторії.
Втім, камені присвячені не лише загиблим, але й тим, хто врятувався. Так, відкриття каменю Раїсі Майстренко на вулиці Саксаганського було особливим — сама пані Раїса була особисто присутня на події. Їй, трирічній дитині, у 1941-му вдалося втекти з Бабиного Яру завдяки бабусі і дожити до наших днів.
Місця для каменів обирають біля будівель, які щось означали для особи — вона тут народилася, проживала, навчалася або працювала. Після цього локації для встановлення погоджують із Київською міською державною адміністрацією.
Проєкт здійснюється Центром вивчення історії Голокосту за підтримки посольства Німеччини в Україні. І попри те, що наразі через війну ініціатива призупинена, вона точно матиме продовження. Наразі триває підготовка і дослідження біографій ще трьох осіб, імена яких увічнять у каменях. Їх встановлення заплановані на наступний рік — самі камені вже виготовлені і поки що чекають на свій час в посольстві Німеччини.
«Камені спотикання — одна із форм пам’яті про жертв Другої Світової війни. Можливо, враховуючи реалії теперішньої війни, така форма нам теж знадобиться і буде застосована для військових і цивільних, які зараз гинуть за Україну», — каже пан Анатолій.
Інтерактивну карту з усіма встановленими каменями у Києві та інформацією про проєкт можна переглянути на сайті «Один камінь — одне життя».
У останні дні вересня в Києві традиційно вшановують пам’ять жертв трагедії Бабиного Яру. Зокрема, сьогодні, 29 вересня, міський очільник Віталій Кличко взяв участь у молитві біля символічної синагоги «Місце для роздумів». Він наголосив, що Бабин Яр — це страшний символ Голокосту, нелюдської жорстокості та ненависті. Проте історія бездумного і навмисного вбивства людей не залишилася у минулому. росія вчиняє варварські злочини проти українців — чинить геноцид, вбиваючи тисячі мирних українців у Бучі та Ірпені, в Маріуполі та Ізюмі, в містах та містечках України.
Ольга КОСОВА, «Вечірній Київ»