Реформування охорони здоров’я: проблеми, що чекають на українців

Реформування охорони здоров’я: проблеми, що чекають на українців

Конституцією України (стаття 49) стверджується, що держава повинна створювати умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. А також що у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно. Чи виконується насправді Основний Закон у цій частині?

Київ – місто, де почали запроваджувати сімейну медицину як пілотний проект. Але медичні послуги не стали доступнішими для громадян. Так, тепер для того щоб потрапити до вузького спеціаліста, наприклад лора, потрібно прийти на прийом до сімейного лікаря та взяти в нього направлення. Тобто раніше, аби потрапити до лора, необхідно було вистояти чергу в один кабінет, а тепер – у два. Задумка в тому, що сімейний лікар повинен надати лікування пацієнту, а якщо вже щось серйозне, наприклад ускладнення, тоді порадити піти до вузького спеціаліста. Ідея непогана. Однак насправді ситуація виходить інакшою. У сімейного лікаря не вистачає знань лікувати і отит, і алергію, і бронхіт. Адже сімейні лікарі – це вчорашні терапевти, які закінчили спеціалізовані курси. Причому у районних поліклініках часто працюють не найкращі фахівці.

Як у сусідів

А як в інших країнах? Сімейна медицина передбачає задоволення 80% всіх потреб пацієнта лікарем загальної практики.

- В Латвії систему сімейної медицини будували 10 років. Тобто потрібен час. В нас це робиться хаотично. Хороший приклад європейської сімейної медицини: норвежець відпочивав у горах. Йому запропонували ввечері піднятись на гору. Він дзвонить сімейному лікарю, який «веде» його, пам’ятає про його проблеми, та радиться, чи не протипоказані йому такі навантаження. Тобто, сімейний лікар повинен не лише лікувати, а створити з пацієнтом довірливі відносини, - пояснює Зоряна Черненко, експерт медичної групи «Реанімаційного Пакету Реформ» під час прес-конференції в «Риа Новости».

Корупція та популізм

В нашій країні існує проблема з підготовкою та кваліфікацією медичних працівників, вважає Зоряна Черненко.

- Медична допомога – це не тільки ліки, і не стільки ліки. Це – діяльність медичного працівника. Усі знають, що в освітніх закладах для медиків панує корупція. А це – рівень кваліфікації медиків, - зазначає пані Зоряна.

Ще одна проблема – багато класних фахівців виїжджають за кордон.

Максим Іонов, голова Громадської ради при МОЗ України звітує про ситуацію:

- Відсутність міністра охорони здоров’я свідчить про те, що медицина – заручник політичної ситуації. Я сумніваюся, що на цю посаду ніхто не хоче йти. Стан з програмами з лікування ВІЛ-інфікованих, туберкульозних та онкохворих не досить оптимістичний. Система екстреної медичної допомоги доведена до відчаю: проблеми з кадрами та ліками. Так, близько 30 бригад швидкої допомоги у столиці немає чим укомплектувати.

За словами Максима Іонова, у країні велике недофінансування сфери охорони здоров’я.

- Не знаю, за що сплачуватимуть зарплату із середини осені українським медикам. Можливі протести працівників галузі, - додає експерт.

Покращення ситуації у медичній сфері, не варто чекати українцям у найближчий час. Про це заявив Володимир Курпіта, виконавчий директор Всеукраїнської благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД»

- Нажаль, 2015-2016 роки показали повну неузгодженість всіх гілок держави в контексті реформування. Тому, думаю, протягом 2016 року ми не побачимо суттєвих зрушень у реформі охорони здоров’я, - вважає Володимир Курпіта.

Нагадаємо, у столиці є значна потреба у лікарях.