Вікторія Бабич-Вепрєва
Провідний менеджер з маркетингу КП «Володимирський ринок»
Сторінка автора у Facebook:

Великдень у місті: традиції Києва ХІХ - початку ХХ століття

Великдень – особливий день для християн. Про те, як святкували його у Києві розповіла Вікторія Сухоребрева – засновниця творчої студії «Альфа декупаж».

Письменники та дослідники залишили нам цікаві історії щодо приготування та святкування Великодня у Києві у 19 столітті. Деякі традиції збереглися і сьогодні.

Особливостями київського святкового столу були «здобні баби та великодні квіти». Соціальний та фінансовий статус  родини підкреслювали різноманітні елементи святкового декору: великодні статуетки та медальйони, підставки під паску, вишиті рушники та серветки. 

Великодні композиції до святкового столу у Києві. Фото: Борис Корпусенко

Історик та культуролог Микола Анциферов у своїх мемуарах писав: «Київський великодній стіл з білою паскою, крашанками та квітами гіацинту, - все це вже було не просто святковим столом. Все це мало відношення до таїнства життя та смерті».

Киянка з квітами. Фото Facebook групи "Старі фото Києва"

Перед Великоднем центральні вулиці міста нагадували ярмарок квітів. У повісті 1894 р. «Академічний комісар» Микола Ракітін писав: «Квіти на Великдень виставлялися в бакалійних, фруктових та ковбасних крамницях, у булочних та вітринах великих магазинів. Пишні вазони прикрашали під'їзди домівок, постоялих дворів та корчми. Тут і там з’являлися перехожі, що несуть горщики з живими квітами.  В ці дні в саду, у закладі мінеральних вод де влаштовувалися весняні виставки та квіткові лотереї. На них можливо було виграти квітучий кущ тосканського жасмину або яке-небудь інше диво природи».

Другою особливістю було приготування у Страсну п'ятницю великодніх «здобних баб». Губернські відомості 1859 року залишили нам цікаву інформацію: «Господині приділяють особливу увагу приготуванню «здобних баб». Не можемо детально розповісти спосіб приготування, тому що це велика таємниця киянок, але можемо додати, що їх виготовляють високими. Вони мають циліндричну форму. Тісто ж надзвичайно жовте, прозоре та ніжне та смачне, що просто тане у роті. Жовтизна ж виникає від того, що в тісто додається безліч яєчних жовтків». 

Якість пасок того часу визначалася не тільки їх смаком, але й висотою. У деяких будинках на Великодній стіл подавалися величезні «здобні баби». Щоб їх приготувати навіть розбирали цегляні печі.

Паска у Києві. Фото: Борис Корпусенко

Письменник та дослідник київської старовини Анатолій Макаров жартівливо розповідає про київських господинь, що готували «здобні баби»: «Була Страсна п'ятниця, з печей виймали «баб». Як ви вважаєте, які думки бентежили господинь? Перед появою на світ немовляти жінка-мати менш турбується, хвилюється та замислюється над питанням: «Що з нього вийде. Чи не з’явиться виродок?», ніж жінка-господиня перед вийманням з печі великоднього тіста. Така дивина, якщо не сказати більше, пояснюється тим, що немовлята-виродки явище надзвичайно рідкісне, тоді як «потворні здобні баби» (в сенсі великоднього тіста, звичайно), навпаки зустрічалося частіше. Якщо ви спостережлива людина, то, обходячи зі святковим привітанням сусідів та друзів, зустрінете таку «потворну здобну бабу» в кожній родині. Тому, ймовірно, й пішла приказка, що «в сім'ї не без виродка».

У той час, коли у київських церквах виносили Плащаницю та тривав чин обмивання святого престолу, на базарах та магазинах тривали свої, зовсім нерелігійні страсті. З архівних хронік дізнаємося: «Кияни закупали муку, поросят, писанки та крашанки, вино. Родини готували стільки смачної їжі, що її було достатньо для цілої роти солдатів… Кожен жебрак неодмінно бажав прикрасити святковий стіл поросям, і тому, якщо приблизно підраховувати, що цих «жертовних тварин» знищувалося на свято не менш 50 тисяч».

Але всі приготування закінчувалися у Велику суботу. Ранок Великодня наповнювався дзвоном та насиченим запахом ладану. Кияни розговлялися за святковим столом, відпочивали після нічної служби, готувалася до яскравих Великодніх гулянь.