Під Києвом досліджують унікальний комплекс археологічних пам’яток: подробиці

Попри повномасштабне вторгнення рф завдяки Збройним Силам України спільна археологічна експедиція Інституту археології НАН України і Центру балтійської та скандинавської археології (Шлезвіґ, Німеччина) цьогоріч продовжила вивчати комплекс. Про це повідомили у Національній академії наук України.

До складу комплексу входять ґрунтовий могильник, залишений групою західнобалтських мігрантів XI століття, а також поселенські пам’ятки ранньослов’янського та пізньоримського часу, раннього залізного віку і доби бронзи. На протилежному боці річки, на низькій надзаплавній терасі розташовуються давньоруське городище й відкрите поселення XI–XIII та XVIІ–XIX століть в урочищі Старі Сухоліси.

Дослідження тривають у межах міжнародного проєкту «Baltische Migranten an der Ostgrenze der Kiever Rus. Der spätwikingerzeitliche archäologische Komplex von Ostriv am Ros (Ukraine)» / «Балтські мігранти на східному кордоні Київської Русі. Археологічний комплекс кінця епохи вікінгів Острів на Росі» (2022–2028 рр.), який підтримує Німецький дослідницький фонд.

Сьомий польовий сезон присвятили вивченню північно-східної та центральної частин пам’ятки. Дослідники заклали розкоп загальною площею 300 м². Як зазначається, на жаль, територію пам’ятки використовують як сільськогосподарські угіддя, що вкрай негативно впливає на збереження поховальних комплексів. Частина поховань, виявлених цьогоріч, пошкоджені оранкою та пограбовані.

ЩО ЗНАЙШЛИ ПІД ЧАС РОЗКОПОК

Протягом двох місяців учені зафіксували 12 середньовічних поховальних комплексів різного ступеню збереження та понад 20 різночасових об’єктів (переважно черняхівської культури — III–V ст.). Потужність культурних нашарувань на цій ділянці сягала 2 м углиб.

Археологи виявили залишки кількох гробовищ (5 комплексів) у вигляді фрагментів трухлявої деревини і тліну. У поховальному обряді представлені пережитки, пов’язані з процесами переходу балтського анклаву від язичництва до християнства.

П’ять поховань належали дорослим чоловікам, два — жінкам, ще п’ять — дітям. Чоловічі поховання супроводжувались елементами озброєння: у трьох комплексах науковці виявили залізні сокири з опущеним лезом, двома боковими щекавицями та подовженим вирізним обухом. Цей тип є наймасовішим для Східної Європи у ХІ–ХІІІ століть. Цього сезону археологи вперше зафіксували на пам’ятці бойові залізні розкладні серпи так званого «салтівського типу», датовані другою половиною X — початком XI століть.

До того ж, у похованні вперше знайдено давньоруський гончарний горщик першої половини — середини XI століття. Окремі фрагменти й розвали подібних посудин трапляються в культурному шарі пам’ятки з 2019 року. Вони, ймовірно, свідчать про певні поминальні ритуали.

Також тут знаходили елементи одягу (підковоподібна фібула зі спіралеподібними закінченнями, бронзові пряжки з прямокутною рамкою, бронзові кільця-розподілювачі), точильний кремінь і масивне калачеподібне кресало, рештки залізних ножів, розташованих на поясі, на правому чи лівому боці небіжчика.

У жіночих похованнях виявили вже шосту виту шийну гривну типу «Totenkrone». Імовірно, подібні предмети мали не лише економічне, а й певне сакральне значення. Можливо, їх слід інтерпретувати як посаг молодих жінок, наділений їм батьками, що посідали вагоме майнове й соціальне становище в суспільстві прусів і ятвягів. Також тут знайшли елементи одягу та прикраси, зокремарапецієподібну підвіску з тонкого листа бронзи вкритого шаром білого металу, побутові предмети (пряслиця з овруцького шиферу, залізний ніж). Загалом усі матеріали з жіночих поховань археологи датують у межах XI століття.

Окрім поховань, науковцям вдалося дослідити нашарування більш ранніх епох. Переважна більшість об’єктів — неглибокі ями овальної або неправильної форми.

У культурних нашаруваннях зафіксовано численний керамічний матеріал, представлений ліпними та гончарними посудинами черняхівської культури, окремі фрагменти належали до доби бронзи і раннього залізного віку. Крім того, траплялися різноманітні індивідуальні знахідки: римські денарії, арбалетоподібні фібули, залізні й бронзові поясні пряжки, залізні ножі та цвяхи, намистини, фрагменти жорен, скляний шлак, кістяні проколки і чимало тваринних кісток.

Загалом цьогорічні розкопки суттєво збагатили інформативну базу науковців щодо поховальної практики, матеріальної та духовної культури балтських мігрантів у Пороссі, зазначають в Інституті археології НАН України. Водночас, археологи виявили цікаві об’єкти більш ранніх часів, які надають нові відомості про структуру й етапи заселення, господарського освоєння і розвитку матеріальної культури досліджуваної території.

Столичний музей демонструє унікальні археологічні знахідки: де побачити. В експозиції представлені археологічні пам’ятки світового рівня, які потрапили до колекції музею впродовж останніх чотирьох років.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»