У столиці презентували книгу «Титани. П’єдестал у вогні», присвячену спортсменам на війні

Презентація книги «Титани. П’єдестал у вогні» за участі автора Святослава Сироти та героїв пройшла 5 жовтня у Київінформ пресцентрі.

Захід організувала ГО Українська Військова Ліга за підтримки Департаменту суспільних комунікацій КМДА, НОК України, Українського інституту книги, Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені О. Гончара та видавництва «Саміт-Книга».

Герої книги стали до лав Сил оборони України, пройшли бойові дії, поранення та реабілітацію. Деякі з них продовжують службу, деякі повернулися до тренерської роботи, деякі знайшли себе в адаптивному спорті після важких поранень.

Автор книги Святослав Сирота — у минулому професійний футболіст, майстер спорту України. Після початку російського вторгнення вступив до лав ЗСУ. У боях за Сєвєродонецьк під час обстрілу був контужений і потрапив до шпиталю. Нині він — президент ГО «Українська військова ліга», ветеран російсько-української війни.

«Спочатку мені запропонували написати книгу про свій шлях, однак зрештою вирішив зібрати історії спортсменів, які пішли на фронт, — поділився Святослав Сирота. — Для історії важлива як фіксація їх подвигів на війні, так і після. Адже вони є прикладом для інших: як боротися за Україну та як після важких поранень продовжувати жити та займатися спортом».

Він згадує, що підготовка видання тривала пів року. Разом з командою, зокрема координаторкою Наталею Корольовою, він збирав матеріал, світлини, зустрічався та розмовляв з героями, або розказати їхні історії.

Шукаючи учасників проєкту, Святослав Сирота взяв список спортсменів у Національного олімпійського комітету. І ті, з ким вдалося зв’язатися, додзвонитися, зустрітися — стали героями цієї книги.

«Це люди, які зробили свій вибір, пішли на фронт і є прикладом для інших. Кожна історія дуже важка. Зокрема, для військових, які отримали поранення, важливо не загубитися і рухатися далі. І в цьому допомагає спорт», — зауважив він.

Спорт — це про характер, силу, дисципліну та відповідальність. Він дає сили рухатися вперед попри обставини. Під час презентації своїми історіями поділилися військовослужбовці та ветерани, для яких спорт був чи став важливою частиною життя, а в деяких випадках — й шляхом до відновлення.

Один з героїв, військовослужбовець Андрій Більда вийшов на відеозв’язок з Ізюму Харківської області.

З дитинства він займався морським багатоборством, потім тріатлоном, і був у 1990-тих роках одним з найсильніших українських тріатлоністів. Напередодні повномасштабного вторгнення Андрій вже почав готуватися до війни, займався стрілецькою підготовкою, і в лютому вступив до лав тероборони з власною зброєю.

Бойове хрещення здобув навесні 2022 року у найважчих умовах: на Луганщині в районі Попасної, де важливу роль зіграли самодисципліна, зібраність та цілеспрямованість.

«Сьогодні я офіцер, старший лейтенант і продовжу воювати до кінця», — поділився Андрій Більда.

Артем Ракітін у мирному житті професійно займався боксом, а сьогодні він служить у спецрозділі «Артан» ГУР МО України. Брав участь у складних військових операціях — із повернення контролю над островом Зміїним, робота в тилу противника. Під час виконання бойового завдання на Куп’янському напрямку зазнав важкого поранення очей. Після тривалого лікування та реабілітації повернувся ан службу, де займається підтримкою ветеранів та вихованням молоді.

«Найважчим було не загубитися в самому собі, допомогла підтримки близьких, побратимів, які стали вже справжньою родиною, командою, — пригадує військовослужбовець, майстер спорту України з боксу Артем Ракітін. — У книзі я підкреслюю, як важливо після поранення працювати, бути поряд з хлопцями, потрібним для суспільства, побратимів і робити все задля нашої перемоги».

Неймовірно важкий досвід пережив військовослужбовець Національної гвардії України, ветеран війни, учасник міжнародних ветеранських спортивних змагань Invictus Games Володимир Товкіс, який воював з 2014 року.

У 2019 році під час виконання бойового завдання на Світлодарській дузі отримав кульове поранення голови, пережив кому тривале лікування та складну нейрореабілітацію. Повернувся до активного життя через спорт. Володимир представляв Україну на Invictus Game, де здобув нагороди у стрільбі з лука, веслуванні на тренажері та метанні диска.

Володимир зізнався, що після поранення не знав, чи вдасться йому відновитися, і навіть були думки «вийти у вікно». Пережити цей складний період допомогли рідні та друзі, які відвідували його у лікарні. Він не лише навчився заново робити здавалось би елементарні речі, а й відкрив для себе адаптивний спорт.

«Найскладнішим було не знати, що з тобою буде далі. Я навчався всього з „нуля“, — пригадує Володимир. — Тоді було ще мало інформації про можливості для ветеранів займатися адаптивним спортом. І сьогодні я знаю, що цим спортом займаються навіть люди, що втратили руки, ноги або зір, головне — знайти в собі сили».

Ветеран війни, гандболіст Сергій Штефан є прикладом того, як після травм можна повернутися навіть у професійний спорт.

Понад три десятиліття життя він присвятив гандболу, виступав за команди «Авіатор», ЦСКА--Київ, харківський ХАІ, а після завершення професійної кар’єри продовжив грати за ветеранський клуб «Легіон XXI». У 2022 році добровольцем вступив до лав ЗСУ, служив зв’язківцем-розвідником.

У серпні 2022 внаслідок поранення втратив кисть. Після тривалої реабілітації отримав біонічний протез і повернувся до активного життя. Нині грає у складі харківської команди, яка вийшла в Суперлігу. За підсумками сезону 2025/26 був визнаний найкращим правим крайнім чемпіонату України серед команд Вищої ліги.

«Я займався спортом з 2 класу, і не уявляв без нього свого життя, — розповів Сергій Штефан. — Тож після втрати кисті шукав можливості протезування. Потім став тренуватися, спочатку грав в любительському турнірі, далі мене запросили до харківської команди.

Важливо доносити більше інформації про можливості займатися спортом для людей з ампутаціями. Це допомагає рухатися вперед, тримати А також підтримувати розвиток гандболу в Україні, який є олімпійським видом спорту».

Уповноважений Київської міської ради з прав ветеранів війни Станіслав Риженков, який відвідав презентацію, підкреслив, що такі історії військових та ветеранів є мотивуючими для наступних поколінь. Вони демонструють, що немає безвихідних ситуацій, треба боротися і продовжувати жити.

«Зараз у столиці ми працюємо, щоб на міському Порталі послуг захисники та ветерани мали змогу дізнатися про всі можливі ініціативи, зокрема щодо реабілітації та адаптивного спорту, — поділився з „Вечірнім Києвом“ Станіслав Риженков. — Наразі вони можуть звернутися до Київ Мілітарі Хаб, які пропонують всю необхідну підтримку, зокрема й послуги з реабілітації. Можна звернутися до мене, і до Ради ветеранів у своєму районі: там підкажуть, де можна займатися спортом, мистецтвом тощо».

За словами Святослава Сироти, видання «Титани. П’єдестал у вогні» вийшло накладом 1,5 тисячі примірників екземпляри надійшли у бібліотеки України. Також він розповів, що планує продовжити цю справу — і збирати історії київських спортсменів.

Відео заходу на каналі Київінформ в YouTube:

Читайте також:

• Війна виснажує не тільки тоді, коли людина на фронті, — Марина Хонда про адаптацію ветеранів та найближчі плани. Захисники й захисниці, члені їхніх родин, а також родичі зниклих безвісти військових можуть доєднатися до заходів через Київ Мілітарі Хаб.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ», фотографії Олексія САМСОНОВА