За 50 років Національний музей народної архітектури та побуту України став місцем зустрічі поколінь. ВІДЕО

Працівники Національного музею народної архітектури та побуту України поширили у соцмережах відео з ностальгійними кадрами, відзнятими ще на кіноплівці. На них — перші відвідувачі фантастичного простору, який відкриває пів століття багатьом українцям у деталях та подробицях свідоцтва життя предків.

«За кожною хатою, церквою, вітряком, за кожним музейним предметом — велика праця людей, які збирали, досліджували, перевозили, відновлювали й берегли цю спадщину. Завдяки їхній відданості нині ми маємо унікальний простір, де історію України можна не тільки побачити, а й відчути», — написали ті, хто господарює на великій території поблизу столиці і розвиває Музей на сучасному етапі.

Для мільйонів співвітчизників це — знакове місце. Хтось тут вперше по-справжньому відчув свою ідентичність, хтось розчулився, побачивши вітряки та пагорбах і згадав спогади бабусь та дідусів, для когось саме тут розпочалось родинне життя — з вінчання у храмі на території Музею.

Всі 50 років сюди їдуть з дітьми, щоб відкрити їм красу, краєвиди, відчуття українського Всесвіту.

За 50 років Національний музей народної архітектури та побуту України став місцем зустрічі поколінь.

«Сюди приходили ще дітьми, а згодом поверталися вже зі своїми нащадками. Тут знайомилися з українськими традиціями, відкривали для себе красу народної культури і знаходили щось особисте та близьке», — зазначають музейники.

Вони з вдячністю пишуть про всіх, хто стояв біля витоків Музею, хто працював і працює задля його збереження та розвитку. І дякуємо нашим відвідувачам, друзям, партнерам — усім, хто протягом цих десятиліть був та залишається частиною нашої великої музейної історії.

«50 років тому ми відкрили двері для перших відвідувачів. І відтоді щодня відкриваємо Україну — її минуле, її культуру, її душу», — впевнені нинішні хранителі Національного музею народної архітектури та побуту України.

Читайте також:

• «Суд за землю, боротьба за експонати: музей у Пирогові став майданчиком збереження української та кримськотатарської традиції».

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»